Провадження № 11-сс/803/1354/24 Справа № 201/7666/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
заявника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою потерпілого ОСОБА_8 на бездіяльність дізнавача СД ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області і прокурора Правобережної прокуратури міста Дніпра в межах кримінального провадження № 12024046650000337 від 07 червня 2024 року, зобов'язання дізнавача та прокурора зареєструвати в ЄРДР в межах даного кримінального провадження інформацію про вчинення кримінального правопорушення публічної форми обвинувачення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Слідчий суддя, відмовляючи у відкритті провадження зазначив, що порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Разом з тим, ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить зобов'язати дізнавача та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, зареєструвати в ЄРДР в межах існуючого кримінального провадження № 12024046650000337 інформацію про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення публічної форми обвинувачення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України. Таким чином, на підставі наведеного та виходячи з того, що чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено порядку зміни формулювання вже здійсненої дії щодо внесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя вважав за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою.
В апеляційній скарзі заявник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки вказану скаргу було розглянуто без виклику осіб, а копію оскаржуваної ухвали отримано 28 червня 2024 року, по суті апеляційної скарги просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою вимоги його скарги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що дізнавач ОСОБА_9 залишив без уваги його заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, а саме злісного хуліганства, а натомість незаконно зареєстрував в ЄРДР кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України. Зазначає, що реєстрація в ЄРДР та проведення дізнавачем, слідчим чи прокурором досудового розслідування кримінального провадження приватної форми обвинувачення, в тому числі за ч.1 ст.125 КК України, можливо лише на підставі заяви потерпілого. Вказує на те, що реєстрації в ЄРДР заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, до цього часу не здійснено і досудового розслідування не розпочато.
Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали апеляційний суд приходить до наступного.
Вирішуючи питання про дотримання строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі заявника, а отже, за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.
Оскільки з наданих матеріалів провадження слідує, що копію ухвали слідчого судді від 26 червня 2024 року апелянт отримав 28 червня 2024 року, та 03 липня 2024 року подано апеляційну скаргу, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про пропущення строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду і вирішення питання про його поновлення.
Вирішуючи питання про обґрунтованість апеляційної скарги апеляційний суд зважає на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Таким чином, кримінальний процесуальний закон передбачає можливість для учасників оскаржити до слідчого судді сам факт невнесення відомостей до ЄРДР після отримання відповідної заяви або повідомлення. В той же час, п.1 ч.1 ст.303 КПК України не наділяє заявника, потерпілого або його представника оскаржувати обсяг внесеної інформації, виклад фактичних обставин або попередню правову кваліфікацію.
Як слідує з матеріалів провадження, 25 червня 2024 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшла скарга потерпілого ОСОБА_8 , в якій останній оскаржує бездіяльність дізнавача та прокурора, яка полягає у невнесенні в ЄРДР в межах існуючого кримінального провадження №12024046650000337 інформації про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення публічної форми обвинувачення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Згідно рекомендацій щодо правильного та однакового застосування положень кримінального процесуального закону, які містяться в узагальненні судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», який зазначив, що у цілому результати аналізу судової практики свідчать, що слідчі судді не розглядають по суті скарги, зумовлені бездіяльністю, оскарження якої ст. 303 КПК не передбачено. Зокрема, це стосується того, що зазначена норма не передбачає оскарження абстрактної бездіяльності, яка призводить до «неналежного досудового розслідування». Враховуючи вимоги ст. 304 КПК України, в разі надходження на розгляд таких скарг слідчим суддям необхідно відмовляти у відкритті провадження, а не в їх задоволенні, оцінюючи їх обґрунтованість.
Порядок внесення відомостей до ЄРДР регламентований ст. 214 КПК України та Положенням про ЄРДР, порядок його формування та ведення, який затверджений наказом Офісу Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України до ЄРДР вносяться короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. З цими вимогами узгоджуються приписи Положення про ЄРДР, з огляду на які до реєстру вносяться відомості про, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Перш за все слід зважати на завдання, які вирішуються веденням ЄРДР. Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог КПК з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.
Положення пункту 7 розділу 4 Положення про ЄРДР передбачає здійснення перевірки наявності вже розпочатих досудових розслідувань за певним фактом саме по фактичним даним (дата вчинення кримінального правопорушення; територію вчинення правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; найменування юридичної особи; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, якій повідомлено про підозру), а не по правовій кваліфікації. Метою цього є недопущення ситуацій неодноразового внесення одних і тих же самих відомостей до ЄРДР під різними номерами.
Пункт 5 частини 5 статті 214 КПК містить поняття «попередня правова кваліфікація». Це свідчить про те, що правова кваліфікація не є статичною, це динамічний процес, який у цьому аспекті розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння.
Точність правової кваліфікації кримінального правопорушення має суттєве значення для кримінального провадження, зокрема, для цілей визначення належної його підслідності, підсудності, визначення правового режиму здійснення негласних слідчих (розшукових) дій в конкретному кримінальному провадженні, застосування запобіжних заходів тощо.
Разом з тим, відповідно до Розділу VI Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань прокурори, керівники органів досудового розслідування... всіх рівнів забезпечують у відомствах контроль за своєчасним, повним та достовірним внесенням інформації до Реєстру у строки, визначені КПК України та цим Положенням.
Прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перед внесенням до Реєстру відповідно до частини третьої статті 283, статті 301 КПК України даних про результати досудового розслідування особисто перевіряють правильність та повноту відомостей про кримінальне правопорушення, осіб, які їх учинили, та рух кримінальних проваджень.
Керівники підрозділів організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Офісу Генерального прокурора, підрозділів ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратур регіонального (обласного) рівня забезпечують проведення систематичних перевірок об'єктивного внесення Реєстраторами до Реєстру відомостей про кримінальні правопорушення та результати їх розслідування з урахуванням вимог КПК України та цього Положення.
У разі встановлення фактів невідповідності внесеної до Реєстру інформації матеріалам кримінального провадження або її неповноти вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень.
Відповідно до ст.36 КПК України процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та здійснення функції обвинувачення покладено на прокурора, зокрема, прокурор уповноважений скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих (пункт 7 частини 2 статті 36 КПК України).
Отже, предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність дізнавача, слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а уточнення або зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення, що є юридичною оцінкою вчиненого, наряду з можливими змінами фактичної сторони розслідуваного кримінального правопорушення відноситься до повноважень органу досудового розслідування і незгода заявника з такими діями не є предметом оскарження в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
У той же час ні заявник, ні потерпілий, ні слідчий суддя не уповноважені спрямовувати хід досудового розслідування, зокрема, шляхом нав'язування дізнавачу та прокурору саме тієї кваліфікації кримінального правопорушення, яка є бажаною для них.
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи, зокрема, безстороннім судом.
В ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі Скорик проти України зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Безумовно, право доступу до судів не є абсолютним, але може бути обмежене; це дозволено в тому розумінні, що право доступу «за своєю суттю вимагає регулювання державою, регулювання якої може змінюватися за часом та місцем відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих людей».
У рішенні в справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року (заява №23436/03) ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Зважаючи на те, що вимоги скарги заявника ОСОБА_6 не входять до переліку, визначеного ч.1 ст.303 КПК України, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за його скаргою, з яким апеляційний суд погоджується.
Доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 цього висновку не спростовують, оскільки зі змісту прохальної частини скарги, поданої до суду першої інстанції, не вбачається, що заявником були заявлені будь-які вимоги щодо рішень, дій або бездіяльності слідчого, що за правилами ст. 303 КПК України можуть бути оскаржені на етапі досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2024 року про відмову у відкритті провадження за скаргою потерпілого ОСОБА_8 на бездіяльність дізнавача СД ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області і прокурора Правобережної прокуратури міста Дніпра в межах кримінального провадження № 12024046650000337 від 07 червня 2024 року, зобов'язання дізнавача та прокурора зареєструвати в ЄРДР в межах даного кримінального провадження інформацію про вчинення кримінального правопорушення публічної форми обвинувачення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4