Провадження № 11-кп/803/2523/24 Справа № 201/3889/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040650001667, щодо
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпропетровськ, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2024 року було продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 серпня 2024 року.
Своє рішення судмотивував тим, що встановлено існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому відносно обвинуваченого може бути продовжено застосування запобіжного заходу. Вирішуючи питання доцільності продовження найсуворішого запобіжного заходу, суд врахував вік та стан здоров'я обвинуваченого, його соціальні зв'язки, який одружений і має малолітню дитину, не працює, не судимий, однак обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, один з яких посягає на життя. Також суд враховував обставини злочину, описані в обвинувальному акті, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, яке являється особливо тяжким, ризик повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений з огляду на суть обвинувачення, що в своїй сукупності з ризиками свідчить, що менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою не здатний забезпечити встановлені ризики, суспільна небезпека в даному випадку превалює над правом особи на свободу, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого. Зазначає, що доводи захисту про неможливість обрання запобіжного заходу, оскільки відносно обвинуваченого вже обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд не приймає до уваги, так як запобіжний захід обирається у межах одного кримінального провадження і закон не забороняє обирати запобіжний захід у іншому кримінальному провадженні, оскільки у різних провадженнях встановлюються різні ризики і, відповідно, ступінь цих ризиків. Гіпотетично Шевченківський районний суд м. Києва в будь-який момент може прийти до висновку про зменшення встановлених ризиків до такого ступеню, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути обраний, однак ця обставина не може свідчити, що ризики у цьому провадженні змінились.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив обставини щодо подій вказаних кримінальних правопорушень та ймовірної причетності до них ОСОБА_9 , чим допустив неповноту судового розгляду. Вказує на неможливість продовження строку тримання під вартою з огляду на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 26 червня 2024 року ОСОБА_9 вже було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 серпня 2024 року включно у іншому кримінальному провадженні. Наголошує на відсутності будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_9 , перебуваючи у слідчому ізоляторі, здатний порушити свої процесуальні обов'язки або якимось чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисники підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Обвинувачений про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за його участі не заявляв, захисники та прокурор не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності обвинуваченого.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, п.п.6, 11, 12, ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_9 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може здійснити спроби переховування від суду. Судом першої інстанції також було враховано, що ступінь вказаного ризику підвищується під час дії воєнного стану. Крім того, обвинувачений з 17 січня 2022 року перебував у міжнародному розшуку та лише 28 жовтня 2022 року був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, що свідчить про наявність вказаного ризику.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_9 може вчините інше кримінальне правопорушення, оскільки останній вже обвинувачується у кримінальному провадженні, яке перебуває у провадженні Шевченківського районного суду м.Києва, у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про можливість продовження протиправної діяльності.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_9 , та даних про особу обвинуваченого, а саме: вік та стан здоров'я, одруженого і маючого на утриманні малолітню доньку, раніше не судимого, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме вчинення кримінальних правопорушень під час дії воєнного стану та підвищену суспільну небезпечність, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування та можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_9 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що суд першої інстанції не дослідив обставини щодо подій вказаних кримінальних правопорушень та ймовірної причетності до них обвинуваченого, слід зазначити, щозазначені доводи фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій, надання оцінки чому, відповідно кримінального процесуального закону, відбувається на іншій стадії кримінального провадження, а саме, при ухваленні судового рішення по суті справи.
Твердження захисника про неможливість розгляду клопотання прокурора через те, що обвинуваченому вже було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у іншому кримінальному провадженні, є неспроможними, оскільки кримінальний процесуальний закон не містить обмежень та заборон щодо застосування відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах декількох кримінальних проваджень.
З системного аналізу положень ст. ст. 131-132, 176-178, 183-184, 193-194 КПК України слідує, що суд розглядає питання доцільності застосування певного запобіжного заходу у тому кримінальному провадженні, в межах якого подане відповідне клопотання сторони обвинувачення, з метою досягнення дієвості цього провадження. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які суд має оцінити також в межах відповідного кримінального провадження, що знаходиться на його розгляді.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2024 рокупро продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4