Провадження № 22-ц/803/6715/24 Справа № 185/2212/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 30
24 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві,-
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що вона є дружиною загиблого ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді чистильника бункерів ТОВ «Цетральна збагачувальна фабрика «Павлоградська», правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ».
Зазначає, що відповідно до акту № 3 спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 06 листопада 2008 року, що стався 15 жовтня 2008 року, в першу зміну ланці чистильників дільниці «Навантаження» в кількості 4-х осіб, серед яких був ОСОБА_3 , був виданий наряд на виконання робіт підвищеної небезпеки з чистки бункера № 16. Для здійснення підготовчих робіт працівники зняли грати з люку бункера № 16, опустили в бункер та закріпили канатну драбину. Чистильник ОСОБА_3 надів запобіжний пояс та пристебнув його до страхувального канату. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пропустили страхувальний канат через металоконструкцію та стали його утримувати. ОСОБА_3 через люк по канатній драбині опустився в бункер № 16 до залягання вугільного концентрату. ОСОБА_4 прив'язав страхувальний канат до металоконструкції. ОСОБА_6 відійшов за лопатою. Начальник дільниці ОСОБА_7 знаходився в цей час на відмітці +25,7м в районі бункера № 16 між конвеєром позиції 1441-ІІ та північною стороною будівлі для кращого огляду і контролю за безпечним веденням робіт чистильником ОСОБА_3 через завантажувальний отвір бункеру № 16. ОСОБА_3 о 13 годині 30 хвилин миттєво упав у бункер та був засипаний вугіллям, що знаходилось в бункері. Чистильник ОСОБА_4 відчув послаблення страхувального канату та почувши шарудіння, подивився у низ і не побачив там ОСОБА_3 . Через 10 хвилин ОСОБА_3 був витягнутий з бункеру без ознак життя. Лікарем реанімаційного противошокового гурту ВГРЗ була констатована смерть. Діагноз згідно довідки лікувально-профілактичного закладу: удушення внаслідок засипання концентратом.
Причини нещасного випадку: основна - алкогольне сп'яніння постраждалого; супутні - невиконання вимог інструкції з охорони праці постраждалим, не якісне розроблення проектної документації по чистці бункерів, порушення трудової і виробничої дисципліни.
Вказує, що внаслідок втрати чоловіка, їй завдана моральна шкода, яка полягає в стражданнях, які вона перенесла у зв'язку з втратою близької та дорогої для неї людини, вона була позбавлена можливості відчувати підтримку чоловіка та отримати його турботу, що призвело до істотних вимушених змін у її житті, вимушена сама виховувати дитину та фінансово її забезпечувати, що призвело до зміни організації її життя та побуту.
Оскільки, саме з боку відповідача не було забезпечено належних та безпечних умов праці, ОСОБА_3 загинув, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві у розмірі 600000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві 150000,00 грн., без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» на користь держави судовий збір у розмірі 1500,00 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки не створення відповідачем належних та безпечних умов праці та смерті ОСОБА_3 , призвело до того, що дружина померлого зазнала страждань, така втрата є невідворотною, смертю останнього дружині завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад її життя й беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань, а також зважаючи на те, що винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті ОСОБА_3 , визнано серед інших також і останнього, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача моральну шкоду завдану смертю чоловіка на виробництві у розмірі 150000,00 грн., керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду змінити, стягнувши з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 600000,00 грн. без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає обставинам справи та є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив моральні страждання позивача у зв'язку з чим дане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає зміні та збільшення розміру шкоди. Вказує, що вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачу шкоди, оскільки внаслідок смерті чоловіка, останній завдана незгладима моральна шкода на подальше життя, яка полягає в тих стражданнях, які вона перенесла та переносить у зв'язку з втратою чоловіка, в наслідок чого ухвалений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача.
Не погодившись з таким рішення суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши розмір шкоди до 50000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір моральної шкоди, є завищеним. Посилається на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв'язку між отриманими травмами та діями відповідача. Вказує, що позивачем не доведено розмір моральної шкоди саме у зазначеному розмірі, оскільки при визначені розміру моральної шкоди мають бути враховані засади розумності, виваженості та справедливості, що судом першої інстанції виконано не було. Вказує, що основною причиною нещасного випадку з ОСОБА_3 є алкогольне сп'яніння при виконанні робіт з чистки бункеру, що не було враховано судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» залишити без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді чистильника бункерів ТОВ «Цетральна збагачувальна фабрика «Павлоградська», правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Відповідно до акту № 3 спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 06 листопада 2008 року, із ОСОБА_3 під час виконання трудових обов'язків, 15 жовтня 2008 року, о 13 годині 30 хвилин, стався нещасний випадок на виробництві, а саме: під час виконання трудових обов'язків на посаді чистильника бункерів ТОВ «Цетральна збагачувальна фабрика «Павлоградська», що підтверджується актом № 3 (форма Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затверджений 06 листопада 2008 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області Малєєвим М.В.
Відповідно до акту № 3 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затверджений 06 листопада 2008 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області ОСОБА_8 встановлені обставини нещасного випадку 15 жовтня 2008 року, в першу зміну, ланці чистильників дільниці «Навантаження» в кількості 4-х осіб, серед яких був ОСОБА_3 , був виданий наряд на виконання робіт підвищеної небезпеки з чистки бункера № 16. Для здійснення підготовчих робіт працівники зняли грати з люку бункера № 16, опустили в бункер та закріпили канатну драбину. Чистильник ОСОБА_3 надів запобіжний пояс та пристебнув його до страху вального канату. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пропустили страхувальний канат через металоконструкцію та стали його утримувати. ОСОБА_3 через люк по канатній драбині опустився в бункер № 16 до залягання вугільного концентрату. ОСОБА_4 прив'язав страхувальний канат до металоконструкції. ОСОБА_6 відійшов за лопатою. Начальник дільниці ОСОБА_7 знаходився в цей час на відмітці +25,7м в районі бункера № 16 між конвеєром позиції 1441-ІІ та північною стороною будівлі для кращого огляду і контролю за безпечним веденням робіт чистильником ОСОБА_3 через завантажувальний отвір бункеру № 16. ОСОБА_3 о 13 годині 30 хвилин миттєво упав у бункер та був засипаний вугіллям, що знаходилось в бункері. Чистильник ОСОБА_4 відчув послаблення страхувального канату та почувши шарудіння, подивився у низ і не побачив там ОСОБА_3 . Через 10 хвилин ОСОБА_3 був витягнутий з бункеру без ознак життя. Лікарем реанімаційного противошокового гурту ВГРЗ була констатована смерть.Діагноз згідно довідки лікувально-профілактичного закладу: удушення внаслідок засипання концентратом.
Комісією встановлено, що причини нещасного випадку, а саме: основна - алкогольне сп'яніння постраждалого; супутні - невиконання вимог інструкції з охорони праці постраждалим, не якісне розроблення проектної документації по чистці бункерів, порушення трудової і виробничої дисципліни.
Отже, між сторонами склалися трудові правовідносини, смерть ОСОБА_3 настала в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, а отже наявні у зв'язку з цим підстави для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно частини 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статті 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та статті 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого отриманими травмами під час виробництва, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності отриманих травм на виробництві і причинного зв'язку між смертю і отриманими травмами на виробництві, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дружині померлого заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі положень частини 2 статті 1168 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як встановлено судом, внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратила чоловіка. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому її душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив із того, що втрата чоловіка завдає ОСОБА_1 фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь дружини померлого, який визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом першої інстанції враховано, що дружиною померлого пережиті довготривалі явища негативного характеру, такі як: душевні страждання, які вона зазнала у зв'язку із смертю чоловіка, значний душевний біль від втрати чоловіка, позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки, така втрата є невідворотною, смертю останнього дружині завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад її життя, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв'язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.
Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції, беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань дружини, а також зважаючи на те, що винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті ОСОБА_3 , визнано серед інших також і останнього, дійшов до вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про стягнення з відповідача моральної шкоди, завдану внаслідок смерті чоловіка на виробництві у розмірі 150000,00 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є заниженим та визначена сума не зможе мінімально компенсувати втрати, яких вона зазнала, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд виходив із принципу розумності, виваженості та справедливості, конкретних обставини у справі.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» про те, що в діях товариства відсутні ознаки протиправності, які призвели до смерті ОСОБА_3 , а тому відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 працював у ТОВ «Цетральна збагачувальна фабрика «Павлоградська», правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ», отримані травми відбулись під час виконання ним трудових обов'язків, які в подальшому призвели до смерті останнього, що свідчить про незабезпечення безпечних та нешкідливих умов праці саме відповідачем, яка є особою, що несе відповідальність за порушення статті 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційних скарг щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та зводяться до особистого тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі є законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скаргі ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна