Провадження № 22-ц/803/6245/24 Справа № 204/7131/23 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
30 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.
за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, -
У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» (далі - ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилалися на те, що 08 вересня 2016 року між ними та ОСОБА_1 було укладено ліцензійний договір №1, за умовами якого відповідачка дала право на використання твору «Розробка дизайну «Печиво «Дніпро», а вони зобов'язалися виплачувати винагороду за використання твору. З урахуванням укладеної додаткової угоди №2 від 29 грудня 2017 року строк дії вищевказаного договору до 07 вересня 2023 року. В грудні 2022 відповідачка звернулася до них з листом, в якому пропонувала розірвати договір з 01 січня 2023 року. Листом від 11 січня 2023 року № 224 вони повідомили про відсутність підстав для припинення вказаного договору. Після чого, в місцевих засобах масової інформації з'явилися статті, зі змісту яких вбачається, що нова продукція ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» є підробкою та клоном печива, права на дизайн якого належать відповідачці. Так, на веб-сторінках видання «Наше місто» та в новинах gorod.dp.ua в грудні 2022року - січні 2023 року публікувалися статті, в яких зазначається, що в печива «Дніпро» та в печива «Дніпро сучасне» ціла купа відмінностей: рецепт, форма печива, зовнішній вигляд коробки та вага. Характерною особливістю вищевказаних статей є те, що вони ґрунтувалися на коментарях відповідачки, в той час, як позиція підприємства, якого звинувачували в продукуванні «нахабних підробок» та виробництві «клонів», журналістів не цікавила.
На адресу ТОВ «Омега» (мережа супермаркетів «VARUS») відповідачка спрямувала лист, згідно з яким адвокат відповідачки вимагав припинити пропонування для продажу, рекламування продукції позивача - печива «Дніпро сучасне» зазначаючи, що вищевказана продукція є контрафактною та містить порушення прав інтелектуальної власності. Тобто відповідачка вдалася до поширення негативної інформації серед підприємств замовників продукції. Звернення відповідачки мали на меті завдати шкоди репутації товариству. В рамках розширення власного асортименту вони почали виготовляти печиво «Дніпро сучасне» за власною рецептурою, обсяг виручки за печиво «Дніпро сучасне» за період з 01 листопада 2022 року по 30 квітня 2023 року склав 196 274,88 грн. Дії відповідачки з приводу поширення недостовірної інформації, що зашкодили репутації товариству, мали на меті припинення взаємовідносин з ТОВ «Омега», що мало б наслідком неотримання суми понад 190 000 грн. Зважаючи на суму надходжень від реалізації продукції, яку відповідачка прагнула вивести з ринку, розмір моральної шкоди, спричиненої поширенням недостовірної інформації оцінено в розмірі 196 000 грн., тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 196 000 грн.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в діях відповідачки наявний юридичний склад правопорушення, що залишено судом першої інстанції без уваги. Відповідачка звернулася до ТОВ «Омега» з відповідним листом та поширила про них неправдиву та недостовірну інформацію. Лист був підписаний адвокатом Білецьким О.В., втім він діяв виключно в інтересах відповідачки.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 08 вересня 2016 року між ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» та ОСОБА_1 було укладено Ліцензійний договір №1, за умовами якого відповідачка дала право на використання твору «Розробка дизайну «Печиво «Дніпро», а ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» зобов'язався виплачувати винагороду за використання твору. З урахуванням укладеної додаткової угоди №2 від 29 грудня 2017 року, строк дії вище вказаного договору становив до 07 вересня 2023 року.
Згідно листа від 11 січня 2023 року №224, 20 грудня 2022 року відповідачка зверталася до товариства із заявою в якій пропонувала розірвати зазначений вище договір з 01 січня 2023 року. Однак товариство повідомило останню про відсутність підстав для припинення договору й закликав відповідачку до продовження співпраці.
Судом встановлено, що з 1967 року мати відповідачки ОСОБА_2 є автором твору «Розробка дизайну «Печиво «Дніпро», що підтверджується відповідним свідоцтвом № НОМЕР_1 від 17 квітня 2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом п'ятої ДДНК Ужвою Т.М. від 11 грудня 2013 року, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 , до складу якого входить майнові права авторського права на твір «Розробка дизайну «Печиво «Дніпро», що нежить спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого державною службою інтелектуальної власності України 17 квітня 2012 року за № 43355.
06 липня 2018 року ОСОБА_1 було подано заявку №m201815878 про реєстрацію знаку для товарів і послуг та 25 червня 2020 року, внаслідок чого останньою було отримано відповідне свідоцтво № НОМЕР_2 . Вищезазначена торговельна марка зареєстрована для товарів 30 класу, а саме:мигдальне печиво; печиво.
02 липня 2018 року ОСОБА_1 було подано заявку № s201801873 про реєстрацію промислового зразка «Коробка «Здобне печиво «Дніпро», на підставі чого 25 березня 2019 року було отримано відповідне свідоцтво на промисловий зразок № НОМЕР_3 .
Судом також встановлено, що 16 травня 2023 року ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» було подано заявку про реєстрацію знаку для товарів і послуг № m202205630 у 30 класі МКТП.
На замовлення позивача, провідним експертом відділу кваліфікаційної державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» О.Коротченковою складений висновок згідно зі статтею 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», яким встановлено, що заявка відповідає формальним вимогам ст. 7 Закону та заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони.
З довідки №1192 №11 травня 2023 року вбачається, що ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» за період з 01 листопада 2022 року по 30 квітня 2023 року було відвантажено ТОВ «Омега» «Печиво Дніпро сучасне 0,500».
На думку представника відповідачки, зображення знаку за заявкою № m202205630 порушують права відповідачки на торгівельну марку «Дніпро» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та промисловий зразок «Коробка «Здобне печиво «Дніпро» за патентом України № НОМЕР_3 .
На підставі чого, адвокат Білецький О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 16 лютого 2023 року звернувся із листом до ТОВ «Омега», в якому вимагав припинити пропонування для продажу, рекламування та продаж товару печива «Дніпро сучасне», зазначаючи, що використане позначення схоже настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою «Дніпро» за свідоцтвом на знак для товару та послуг № 277693 від 25 червня 2020 року. Також вимагав утримуватися у майбутньому від будь-яких дій, що становлять порушення прав інтелектуальної власності ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що в місцевих засобах масової інформації з'явилися статті, зі змісту яких вбачається, що нова продукція ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» є підробкою та клоном печива, права на дизайн якого належать відповідачці. Поширення даної інформації призвело до ускладнення взаємовідносин з партнерами та виникла необхідність доводити правомірність власних дій та взагалі доцільність подальшого співробітництва.
Отже, представник позивача вважає, що дискредитація відповідача відбулася шляхом направлення до ТОВ «Омега» листа, в якому продукція позивача була названа контрафактною. Даний лист було підписано адвокатом Білецьким О.В., який виступав в інтересах ОСОБА_1 , тому вважає, що саме вона є належним відповідачем справі, оскільки адвокат діяв в її інтересах.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що якщо адвокат при здійсненні адвокатської діяльності навіть за дорученням довірителя здійснив поширення недостовірної інформації, то він має нести цивільно-правову відповідальність відповідно до норм чинного законодавства. До нього може бути пред'явлений позов про спростування такої інформації. Виходячи з вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по вказаній справі справі. Із наданих представником позивача документів не вбачається жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що поширення недостовірної інформації призвело до ускладнення взаємовідносин з партнерами та діловій репутації позивача та товариству була завдана шкода, тому дані твердження ґрунтуються виключно на припущеннях.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь та ділову репутацію.
Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, у тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької (виробничої), громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснюють такі особи як учасники суспільних відносин.
Ділова репутація юридичної особи є її головним нематеріальним активом, який має значну вартість і формується за рахунок таких активів компанії як репутація імідж та фінансова стійкість.
На формування ділової репутації основний вплив здійснюють економічні, соціальні, екологічні, інноваційні чинники та чинники, пов'язані із законністю діяльності. До економічних чинників належать: фінансова стабільність господарюючого суб'єкта, його статутний капітал, сумарний дохід тощо; до соціальних чинників - соціальна відповідальність підприємства, якість управління, здатність створити належні умови праці для персоналу, участь господарюючого суб'єкта в освітніх, наукових та благодійних заходах та інші; до екологічних чинників - дотримання підприємством політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; до інноваційних чинників - залучення господарюючим суб'єктом нових технологій, удосконалення наявних механізмів та процесів виробництва тощо; до чинників, пов'язаних із законністю діяльності, - дотримання господарюючим суб'єктом норм чинного законодавства у сфері господарювання, оподаткування, виробництво продукції та надання послуг з дотримання державних стандартів та нормативів. При цьому, одні і ті самі чинники можуть одночасно належати до декількох груп, наприклад: дотримання господарюючим суб'єктом правил охорони навколишнього природного середовища належить як до екологічних чинників, так і до чинників законності.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. Зазначене відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Таким чином, свобода вираження поглядів не є абсолютною, а підлягає певним обмеженням, спрямованим, зокрема на захист репутації або прав інших осіб.
Частина друга статті 302 ЦК України зобов'язує фізичну особу, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку (рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року та у справі «Обершлік проти Австрії» від 22 листопада 1990 року).
При цьому ЄСПЛ вказує на те, що навіть у випадку, коли судження зводиться до суб'єктивної оцінки, пропорційність втручання може залежати від того, чи існують достатньо вагомі фактичні підстави для спростування судження, оскільки навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ у справі «Джерусалем проти Австрії» від 27 лютого 2001 року).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 (адміністративне провадження №К/9901/457/17, № К/9901/39/18), від 22 лютого 2023 року справі № 757/39521/20-ц (провадження № 61-15064св21).
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач зазначає про те, що в місцевих засобах масової інформації з'явилися статті, зі змісту яких вбачається, що нова продукція ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» є підробкою та клоном печива, права на дизайн якого належать відповідачці. Так, на веб-сторінках видання «Наше місто» та в новинах gorod.dp.ua в грудні 2022-січні 2023 року публікувалися статті, в яких зазначається, що в печива «Дніпро» та в печива «Дніпро сучасне» ціла купа відмінностей: рецепт, форма печива, зовнішній вигляд коробки та вага. Характерною особливістю вищевказаних статей є те, що вони ґрунтувалися на коментарях відповідачки, в той час, як позиція підприємства, якого звинувачували в продукуванні «нахабних підробок» та виробництві «клонів» журналістів не цікавила. Втім, доказів того, що відповідачка давала коментарі чи згоду на публікацію статті позивачем не надано.
У матеріалах справи міститься лист адвоката відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , адресований ТОВ «Омега», в якому викладено вимогу припинити пропонування для продажу, рекламування та продаж товару печива «Дніпро сучасне», з посиланням на те, що використане позначення товару печиво «Дніпро сучасне» схоже настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою «Дніпро» за свідоцтвом на знак для товару та послуг №277693 від 25 червня 2020 року. Також, вимагав утримуватися у майбутньому від будь-яких дій, що становлять порушення прав інтелектуальної власності ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач повинен довести не лише факт поширення інформації відповідачем, та те, що вказана інформація є недостовірною, а також те, що внаслідок цього поширення було порушено його особисті немайнові права.
Проте жодних доказів того, що вказаний лист мав негативний вплив на ділову репутацію позивача, що стало приводом для заявлення вимоги про стягнення моральної шкоди у матеріалах даної справи немає.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову, за встановлених фактичних обставин, не можуть бути прийняті до уваги, з вище наведених підстав.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 30 липня 2024 року.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: Е.Л. Демченко
М.О.Макаров