Провадження № 33/803/1804/24 Справа № 192/424/24 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
25 липня 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Скоробогатька В.Ю. на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до встановлених судом обставин, водій ОСОБА_1 28 січня 2024 року о 13 год. 40 хв. на а/д Н-08 440 км Бориспіль-Запоріжжя, керував автомобілем DAEWOO LANOS н/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6810, результат огляду склав 0,41 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З сукупності встановлених обставин та досліджених доказів суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Скоробогатько В.Ю. просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог закону та недотримання процедури проходження огляду.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази вчинення правопорушення, а протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом обставин винуватості ОСОБА_1 . Вказує, що протокол частково непридатний для прочитання, а також у ньому в порушення вимог ст. 256 КУпАП не вказано кількість та назву матеріалів, що додаються.
Щодо рапорту поліцейського вказує, що він не є належним доказом на підтвердження винуватості.
Зауважує, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є оригіналом та не містить безперервного запису подій, крім того у протоколі та рапорті співробітника поліції не зазначено серію, номер, назву та дату виробництва камери, у зв'язку з чим вважає даний доказ недопустимим.
Вважає, що огляд на стан сп'яніння проведений з істотними порушеннями вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного та наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2025 року №1452/735 (далі- Інструкція), оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що огляд ОСОБА_1 проведено з використанням приладу, що має сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, дотримання строку калібрування.
Зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також дані щодо правомірності його зупинки.
Вказує, що з огляду на вищенаведене матеріали справи не містять належних та достатніх доказів вини ОСОБА_1 , а відтак провадження щодо останнього належить закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник повторно не з'явилися, про час, дату і місце апеляційного провадження повідомлялися, про причини неявки в судове засідання не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не подавали.
Захисником було подане клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, втім у визначений день та час останній на зв'язок не вийшов, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведений без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції; вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Так, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№299725 від 28.02.2024 року, складеним уповноваженою особою, з дотриманням вимог статей 254 - 256 КУпАП, в якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем DAEWOO LANOS, н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння та чеком-роздруківкою проведеного тесту, відповідно якого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на приладі № ARВН-0685, з належним калібруванням та результат огляду склав 0,41 проміле (а.с. 3); рапортом інспектора поліції, згідно із яким на блок-посту, був зупинений автомобіль DAEWOO LANOS, н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , крім того інспектором зазначено, що під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, на що водій погодився та результат вимірювання склав 0,41 проміле, після чого щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення та його відсторонено від керування (а.с. 6).
Крім того, відеозаписом з нагрудних боді-камер працівників поліції зафіксовані події, які стались 28 лютого 2024 року, а саме процедуру проходження огляду на стан сп'яніння водієм ОСОБА_1 .
Після того, як поліцейські виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням газоаналізатору Dreger Alcotest 6810 та результат огляду склав 0,41 проміле. На відеозаписі, а саме 01:12 хвилині зафіксовано процедуру проходження водієм огляду, де співробітниками поліції останньому роз'яснено порядок проходження огляду, надано одноразовий мундштук, після чого водій використав алкотестер та результати вимірювання склали 0,41 проміле. Заперечень чи незгоди з результатами огляду останній не висловлював. Окрім того, ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортним засобом.
Апеляційний суд звертає увагу, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений з використанням спеціального технічного засобу-газоаналізатору Dreger Alcotest 6810, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, який востаннє пройшов калібрування 27.09.2023 року, що є допустимим, а тому враховуючи, що на місці зупинки водій не висував вимог про надання йому сертифікатів відповідності приладу, останні йому не надавались, через що апеляційні доводи у цій частині є безпідставними.
Судом вірно враховано у якості доказу долучений до матеріалів адміністративної справи на оптичному диску відеозапис, з якого вбачається, що співробітники поліції під час огляду ОСОБА_1 та складання протоколу про адміністративне правопорушення діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння та оформлення результатів такого огляду.
Відеозапис є об'єктивним доказом по справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь - якої особи, яким здійснено достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. У виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 ЗУ “Про Національну поліцію України”, поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі.
Доводи щодо незазначення кількості та найменування додатків до адміністративного матеріалу мають формальний характер та ніяк не впливають на підтвердженість чи спростованість вини ОСОБА_1 .
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника про відсутність підстав зупинки транспортного засобу, апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки з відеозапису події та рапорту співробітника поліції видно, що ОСОБА_1 був зупинений на блок-посту.
Так, положеннями пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, відповідно до яких уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду. З огляду на викладене зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на блокпосту є законною та обґрунтованою.
Апеляційний суд зауважує, що факт керування транспортним засобом може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував, що він керував автомобілем, також за наслідками огляду його було відсторонено від керування, у зв'язку з чим версію захисту щодо відсутності факту керування суд оцінює критично.
Доводи захисту щодо безпідставності висунутої вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими, оскільки працівниками поліції після встановлення особи водія - ОСОБА_1 та виявлення в нього ознак алкогольного сп'яніння відповідно до вимог Інструкції запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційні доводи щодо неможливості врахування як доказу рапорту поліцейського суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки за правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, а також іншими документами.
З наведеного вбачається, що використання як доказів відомостей, викладених у іншому документі - рапорті працівника поліції, закону не суперечить. Разом із тим, до їх оцінки належить підходити з обережністю, оскільки вказані документи фактично виходять від сторони обвинувачення і мають суб'єктивний характер, а відтак не можуть бути єдиним доказами відповідних обставин, за відсутності їх іншого об'єктивного підтвердження.
У даному провадженні суд першої інстанції грунтовно врахував відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті співробітника поліції ОСОБА_2 зважаючи на те, що вони узгоджуються із відомостями, отриманими з інших досліджених доказів, що мають об'єктивний характер, зокрема із відеозапису події.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх непереконливими з огляду на те, що вони головною мірою мають формальний характер, а в решті полягають у переоцінці окремих доказів на користь сторони захисту, з наданням їм оцінки, яка не відповідає їх дійсному змісту та не узгоджується з іншими доказами, а також в акцентуванні уваги на другорядних обставинах, що не мають істотного значення і не спростовують винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції за результатами судового розгляду робить висновок про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця