Провадження № 11-кп/803/2555/24 Справа № 203/3304/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 версеня 2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого та стадію розгляду провадження, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти. При цьому, суд дійшов висновку, що застава у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на недоведеність встановлених судом ризиків, а також порушення права обвинуваченого на захист. Адвокат вважає, що ухвалення рішення без участі безоплатного захисника, від якого ОСОБА_8 не відмовлявся та з іншим захисником договору не укладав, є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Поряд із цим, захисник вказує на те, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може доводити наявність ризиків. При цьому, в ухвалі суд не обґрунтував висновки щодо неможливості їм запобігти шляхом застосування альтернативного запобіжного заходу. Захисник звертає увагу на те, що обвинувачений має постійне місце проживання за місцем реєстрації, міцні соціальні зв'язки, а під час досудового розслідування визнав свою вину та надав речові докази. На переконання сторони захисту запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор з доводами захисника не погоджується та просить апеляційну скаргу останнього залишити без задоволення. Прокурор вважає хибним твердження адвокат про порушення права обвинуваченого на захист, оскільки останній від захисника відмовився, тоді як відомості про залучення органом досудового розслідування чи судом безоплатного захисника матеріали провадження не містять. На переконання прокурора, судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 04 липня 2024 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_8 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , який відноситься до категорії тяжких, покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого, який офіційного джерела доходу не має, набув статусу обвинуваченого й в інших кримінальних провадженнях, а також стадію розгляду провадження, судовий розгляд якого не розпочато та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та стороною захисту не наведені.
Доводи захисника про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу.
На переконання колегії суддів, сукупність даних про тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , обставини провадження, зокрема обвинувачення у вчиненні корисливого злочину, особу обвинуваченого, який офіційного джерела доходу не має, з урахуванням оголошеного на території України воєнного стану, беззаперечно вказує на їх існування.
Твердження захисника про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, а також факт визнання обвинуваченим своєї вини не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Що стосується міцності соціальних зв'язків останнього, то жодних доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.
Щодо доводів адвоката про порушення права обвинуваченого на захист, то вони є необґрунтованими.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинуваченому, як на стадії досудового розслідування, так і в підготовчому судовому засіданні, в тому числі при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, було роз'яснення право на захист, проте від захисника він відмовився та виявив бажання захищати себе самостійно.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4