Ухвала від 24.07.2024 по справі 331/4934/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2508/24 Справа № 331/4934/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2024 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 3000 (три тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень, строком до 15 липня 2024 року.

Ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, стан здоров'я обвинуваченої не перешкоджає утримувати її під вартою.

Суд першої інстанції вказав, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2024 скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо неї менш суровий запобіжний захід.

В обгрунтування апеляційної скарги вказав, що не існує жодного доказу щодо існування ризиків стосовно того, що обвинувачена ОСОБА_6 має намір переховуватися від суду та впливати на свідків у кримінальному провадженні або вчиняти інші незаконні дії.

Вказав, що прокурор ОСОБА_8 подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу з грубим порушенням вимог ч. 2, 3 ст. 184 КПК України, а саме без надання суду і стороні захисту копії матеріалів, якими обґрунтовується доводи його клопотання.

Зазначив, що судом першої інстанції систематично не враховуються дані стосовно стану здоров'я обвинуваченої, наявності у неї хронічних хвороб, а також онкологічного захворювання.

Вказав, що ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, характеризується виключно позитивно.

Захисник зазначив, що «доказова база» кримінального провадження ґрунтується виключно на очевидно недопустимих та неналежних доказах.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2024 року, задовольнити клопотання про зменшення розміру застави у відповідності до ч.5 ст.182 КК України.

Апеляційну скаргу, з урахуванням доповненої, обгрунтовує тим, що місце реєстрації у м.Бердянську не є ризиком у розумінні ч.1 ст.177 КПК України.

Зазначила, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що вона, як тимчасово переміщена особа, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказала, що за час перебування у Сізо їй неодноразово пропонували звернутися із заявою щодо обміну на полонених, на що вона згоди не надала.

Зазначила, що ризики, передбачені п.п.3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, є необгрунтованими, а також вона має батьків похилого віку, яких утримує її син, який офіційно не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Вказала, що вона не має фінансової спроможності заплатити визначений судом першої інстанції розмір застави.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, вивчивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої та захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, тому колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, оскільки такий запобіжний захід не відповідає ступеню тяжкості злочину, у якому вона обвинувачується.

Колегія суддів вважає, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності вини ОСОБА_6 вона може вдатись до спроб переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, скоїти інше кримінальне правопорушення, тому ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, є цілком обґрунтованими і реально існують.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисника та обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що вона міцні соціальні зв”язки, постійне місце проживання, характеризується позитивно, оскільки наявність та міцність соціальних зв'язків і дані, що характеризують обвинувачену, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого обвинуваченій злочину, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в її поведінці.

Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо того, що обвинувачена ОСОБА_6 має онкологічне та хронічні захворювання, оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості щодо протипоказань перебування обвинуваченої в умовах ізоляції, а сама по собі наявність у обвинуваченої хвороб не є підставою для зміни їй запобіжного заходу, враховуючи обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Також колегія суддів зазначає, що питання доведеності вини обвинуваченої та оцінку доказів у справі у розумінні ст.ст.84, 85, 86 КПК України суд вирішує в нарадчій кімнаті при постановленні остаточного рішення у справі, тому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисника.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 331 КК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тому колегія суддів не приймає доводи захисника, що копія клопотання, яким обґрунтовується необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не була вручена обвинуваченій та стороні захисту.

Колегія суддів погоджується з визначеним розміром застави, та зазначає, що застава у меншому розмірі не забезпечить запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків, виходячи з тяжкості та виду кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , відомостей про її особу, позиції Європейського суду з прав людини, є необхідною та достатньою для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 ПК України, а тому не приймає також і доводи апеляційної скарги обвинуваченої.

Колегія суддів зазначає, що вказані обвинуваченою та захисником в їх апеляційних скаргах обставини, не можуть бути підставою для зміни обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки, з урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, доводи обвинуваченої та захисника не свідчать про наявність у ОСОБА_6 перешкод або інших стримуючих факторів її належної процесуальної поведінки.

Колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали, тому вважає, що у задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України - залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3