Справа № 635/8383/23
Провадження № 2/635/99/2024
23 липня 2024 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Лук'яненко С.А.
секретар судового засідання Дороніна А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на частину двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,80 кв.м, житловою площею 25,70 кв.м.
В обгрунтування позову зазначила, що з 23 серпня 1997 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року. Під час перебування у шлюбі нею разом з відповідачем була придбана двокімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,80 кв.м, житловою площею 25,70 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. 16 серпня 2011 року за реєстровим №1705. На даний час вона має зареєстроване місце проживання у спірній квартирі, але доступу до квартири не має, так як відповідач змінив замки у вхідних дверях та не бажає спілкуватись на тему розподілу квартири. За таких обставин позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.09.2023 року провадження у справі було відкрите і призначене до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Від позивача надійшла до суду заява, в якій він просить проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, був ознайомлений з матеріалами справи. Жодних клопотань від нього до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 серпня 1997 року, який був розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19.11.2020 року (справа №635/4980/20, провадження №2/635/2463/2020).
Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 04.01.2013 року виконавчим комітетом Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області).
Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 342482814 від 11.08.2023) в період шлюбу, 16.08.2011 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В., сторонами була придбана квартира загальною площею 43,80 кв.м, житловою площею 25,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 61 СК України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності (ст.66 СК України).
У ст. 69 СК України вказано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Стаття 71 СК України передбачає, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Таким чином, спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності сторін як набута подружжям під час шлюбу у спільну сумісну власність. Іншого судом не встановлено і фактично дані обставини відповідач ОСОБА_2 не оспорив, відзиву на позов не надав, протилежного не довів.
За принципом рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, судом визнається, що вказане майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності - належить кожному з подружжя нарівні, і у разі поділу такого майна частки кожного з подружжя у ньому є рівними, тобто у кожного по 1/2 частці.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 28 липня 2024 року.
Суддя С.А.Лук'яненко