справа №399/120/24
провадження №2/399/134/2024
(заочне)
06 червня 2024 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шульженко В.В., при секретарі судового засідання Москаль Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Онуфріївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ "ФК"ЄАПБ" суму заборгованості за кредитним договором № С03.231.72906 від 12.01.2017 р. в розмірі 19764,22 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.01.2017 р. ОСОБА_1 уклав із АТ «Ідея Банк» Кредитний договір № С03.231.72906 від 12.01.2017 р. 07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ "ФК"ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 07072023 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № С03.231.72906 від 12.01.2017 р. укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "ФК"ЄАПБ". Відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу ТОВ "ФК"ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С03.231.72906 від 12.01.2017 р. в сумі 19764,22 грн. з яких: 8356,07 грн. - заборгованість за основним боргом, 11408,15 грн. - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за комісіями. У позові зазначено, що всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ "ФК"ЄАПБ" права грошової вимоги здійснювалися безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ "ФК"ЄАПБ" не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 07.07.2023 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором С03.231.72906 від 12.01.2017 р. в сумі 19764,22 грн.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Зазначено строк протягом якого відповідач має право подати відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не подав. Заяви та клопотання відсутні.
Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подав, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, врахувавши, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Отже, з аналізу зазначених положень випливає, що сторони є рівними в поданні суду доказів, доведенні обставин, які мають значення для справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Зокрема позивач повинен довести обставини, викладені ним в позові, має подати докази на підтвердження цих обставин.
За змістом ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що 12.01.2017 р. ОСОБА_1 уклав із ПАТ «Ідея Банк» Угоду № С03.231.72906 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 12.01.2017 р., яка підписана відповідачем та представником банку. Разом з копією зазначеної Угоди банком надано до суду: - копію листа, який містить анкетні відомості відповідача та згоди останнього про повідомлення його з інформацією про банківські продукти і послуги банку та пропозиціями скористатися будь - якими банківськими продуктами і послугами банку та згода на передачу інформації третій стороні підписаний відповідачем та представником банку від 12.01.2017 р.; - копію розрахунку кількісних показників для оцінки платоспроможності клієнта - фізичної особи ОСОБА_1 від 12.01.2017 р.; - копію згоди фізичної особи - суб'єкта кредитної історії підписана відповідачем та представником банку від 12.01.2017 р.; копію довідки про доходи ОСОБА_1 від 10.01.2017 р.; копію паспорта та РНОКПП відповідача.
За умовами вищевказаної Угоди № С03.231.72906 від 12.01.2017 р. банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World, терміном дії 2 роки з моменту її випуску. Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: - максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн.; - ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання Угоди, становить 5000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,0000% річних. Розмір обов'язкового мінімального платежу встановлюється Тарифами банку. Ця Угода є укладеною з дня її підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Угодою.
За умовами Угоди (пункт 4), повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та Договором здійснюватимуться згідно умов Договору, Типового графіку та Розрахунку сукупної вартості кредиту, а також Тарифів, які розміщені на сайті Банку за адресою www.ideabank.ua. Підписанням Угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з Типовим графіком і розрахунком сукупної вартості кредиту.
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ "ФК" ЄАПБ" укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» за кошти відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно Витягу з реєстру Боржників № 2 до Договору факторингу №07072023 від 07.07.2023 року було передано право вимоги за кредитним договором № С03.231.72906 від 12.01.2017 р. укладеним з ОСОБА_1 відповідно до якого сума заборгованості за основним боргом становить 8356,07 грн., сума заборгованості за відсотками становить 11408,15 грн., а загальна сума заборгованості становить 19764,22 грн.
Позивачем до позову додано копію платіжної інструкції № 19913 від 11.07.2023 р. з якої видно, що ТОВ "ФК" ЄАПБ" сплачує АТ «Ідея Банк» 15 300 000, 00 грн., призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги зг. Договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 р.
З матеріалів справи видно, що відповідачем укладено Угоду з ПАТ «Ідея Банк», проте позивачем вже укладено Договір факторингу № 07072023 від 07.07.2023 р. та здійснено за ним оплату АТ «Ідея Банк».
Судом встановлено, що згідно Статуту АТ «Ідея Банк», який розміщено на сайті https://ideabank.ua/ та він є у вільному доступі видно, що АТ «Ідея Банк» утворилося внаслідок зміни найменування та типу ПАТ «Ідея банк», відповідно до рішення Загальних Зборів Акціонерів Банку (протокол № 60 від 21.08.2021 р.).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № С03.231.72906 від 12.01.2017 р. за період з 07.07.2023 по 31.01.2024 видно, що заборгованість відповідача складає 19764,22 грн.
Слід зазначити, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, а також строк та порядок повернення кредиту у визначеному розмірі та сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до положень ст. ст.12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та на обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості по кредитному договору (Угоді № С03.231.72906 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 12.01.2017 р.) позивач надав лише документи, які зазначено вище.
Проте, з умов Угоди водно, що банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World, ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання Угоди, становить 5000,00 грн. Отже, предметом договору є кредит, який згідно Угоди становить 5000,00 грн., проте заборгованість за основним боргом, не враховуючи відсотків, становить 8356,07 грн., згідно вищевказаних розрахунку заборгованості та витягу з реєстру боржників №2.
Однак, позивач стверджуючи, що відповідач отримав кредит та має заборгованість у зв'язку з невиконанням зобов'язання, повинен був довести цю обставину.
Суд не може визнати доведеною ту обставину, яка не підтверджена жодними доказами.
Слід зазначити, що не підтверджено відповідними доказами відкриття відповідачу поточного рахунку зазначеного в Угоді, 26205007934525.980, та видачі останньому платіжної картки MasterCard World про яку також зазначено в Угоді.
Крім того, сума отриманого відповідачем кредиту, позивачем належними і допустимими доказами не доведена, що свідчить про те, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З вищевикладеного випливає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок відповідача у розмірі, встановленому в Угоді № С03.231.72906 від 12.01.2017 р., зокрема, позивачем не надано суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором кредиту - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу.
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу.
Таким чином, доказом фактів встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів.
Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020 справа №456/3643/17 провадження № 61-9882 св20.
Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором кредиту, та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку.
Отже, враховуючи вищевикладене, жодним доказом не підтверджено, що відповідач отримав кошти згідно Угоді № С03.231.72906 від 12.01.2017 р.
Доданий розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди та відображує стан нарахувань в певні періоди часу.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником не є підтвердженням наявності заборгованості.
Позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 29 січня 2020 року по справі № 755/18920/18: «Наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано».
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Беручи до уваги вищевикладене, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором (Угода № С03.231.72906 від 12.01.2017 р.) в розмірі 19764,22 грн, оскільки така вимога не підтверджена належними та допустимими доказами, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про те, що судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати щодо сплаченого судового збору покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається в порядку визначеному п.п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014), місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області В.В. Шульженко