Справа №: 398/3679/24
провадження №: 2/398/2407/24
Іменем України
"30" липня 2024 р.
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Руссу Надія Олексіївна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,-
ОСОБА_1 , інтереси якого представляє, адвокат Руссу Н.О. звернувся з позовною заявою до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Дослідивши матеріали заяви, приходжу до висновку, що вона підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В порушення зазначених вимог, в позовній заяві не зазначені обставини наявності спору між сторонами щодо місця проживання дитини та докази, що їх підтверджують.
Згідно з положеннями ч. ч. 4, 5 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинно обов'язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку.
Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку та строки. Суд наголошує, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати виважена та ґрунтовна підготовка документів, збір необхідної доказової бази.
Отже, висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава визначення місця проживання дитини. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання дитини. Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
При цьому враховую правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019 (провадження № 11-490сап19), згідно з яким відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Руссу Надія Олексіївна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, залишити без руху, про що повідомити представника заявника. Надати йому строк п'ять днів з дня отримання ним ухвали для виправлення вказаних недоліків.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: С.Ю. Петренко