29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 640/1838/20
адміністративне провадження № К/990/26422/24
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року
у справі №640/1838/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії про визнання протиправними та скасування наказів та рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 10.12.2019 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Генерального прокурора від 28.12.2019 №1262-вк, яким начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та наказано направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 №1499ц, яким внесено зміни до пункту 1 наказу Генерального прокурора від 28.12.2019 №1262-вк, котрий викладено в наступній редакції: «Полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 27.12.2019 №732 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 31.12.2019 звільнити з посади начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, яку він обіймав на день звільнення, в Офісі Генерального прокурора з 01.01.2020;
- рішення про поновлення на роботі звернути до негайного виконання;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, місто Київ вул. Різницька, 13/15) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.01.2020 та до моменту постановлення рішення суду, при обрахуванні якого врахувати положення, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 10.12.2019 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Генерального прокурора від 28.12.2019 №1262-вк, яким начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та наказано направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 №1499ц, яким внесено зміни до пункту 1 наказу Генерального прокурора від 28.12.2019 №1262-вк, котрий викладено в наступній редакції: «Полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 27.12.2019 № 732 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції з 01.01.2020.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 по 15.07.2021 у розмірі 966 511,99 грн (дев'ятсот шістдесят шість тисяч п'ятсот одинадцять гривень 99 коп.) без урахування обов'язкових відрахувань. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 52 994,13 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 13 коп.) допущено до негайного виконання.
Стягнуто судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).
Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року скасовано, а справу №640/1838/20 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 10.12.2019 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Генерального прокурора від 28.12.2019 № 1262-вк, яким начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та наказано направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1499ц, яким внесено зміни до пункту 1 наказу Генерального прокурора від 28.12.2019 № 1262-вк, котрий викладено в наступній редакції: "Полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 27.12.2019 № 732 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції з 01.01.2020.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 по 12.02.2024 у розмірі 1 628 954,00 грн. (один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні) без урахування обов'язкових відрахувань. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 52 994,04 грн (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні чотири копійки) допущено до негайного виконання.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту:
«Поновити полковника юстиції ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 01.01.2020».
У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні:
- в частині надання оцінки законності наказів про звільнення застосував положення пп. г) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. п. 226, 245 Положення у комплексі із пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пп. 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, у комплексі з пп. 2, 3 пункту 21 розділу І Закону № 113-ІХ, які підлягали застосуванню;
- у частині перевірки законності рішення про неуспішне проходження атестації судом допущено помилкове тлумачення абз. 2 п. 12 Порядку № 233 щодо визначення критеріїв вмотивованості такого рішення без урахування п. п. 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу II Закону №113-ІХ у комплексі зі статтею 131-1 Конституції України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах та без урахування зауважень Верховного Суду, викладених у постанові від 07.02.2023 року у цій справі, а також без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №420/5104/20.
При цьому є необґрунтованим посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у цій же справі та від 06 жовтня 2021 року у справі №420/5104/20.
Так не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження посилання скаржника на неврахування постанови Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у цій справі (№640/1838/20), оскільки вказаною постановою не було розглянуто спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав недослідження усіх обставин справи.
При цьому, правовідносини між даною справою та справою №420/5104/20, на яку посилається скаржник, є неподібними. Разом з тим, касаційна скарга не містить будь-якого обґрунтування подібності таких правовідносин.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №640/1838/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії про визнання протиправними та скасування наказів та рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська