30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 520/3834/23
адміністративне провадження № К/990/27734/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.204 та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024
у справі №520/3834/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, в якому просив стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 8063, 27 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48379, 62 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі 8063,27 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.10.2021 по 20.01.2023 року у розмірі 54 400, 78 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат зі сплати судового збору задоволено частково. Прийнято додаткову постанову, якою змінено розподіл судових витрат, проведений Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 14.02.2024. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь позивача судовий збір у сумі 1073, 60 грн. та сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 610, 40 грн.
15.07.2024 відповідачем засобами поштового зв'язку направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.204 та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 520/3834/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
В касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №560/3971/19 та посилається на наявність іншого висновку Верховного Суду щодо застосування статей 40, 44 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах, який викладено, зокрема, у постанові від 31.01.2018 у справі №820/1119/16.
Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
За змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
За змістом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Водночас, касаційна скарга відповідача не містить вмотивованих обґрунтувань необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №560/3971/19. Фактично скаржник вказує лише свою незгоду із застосуванням судом апеляційної інстанції висновків, які викладено в зазначеній постанові суду касаційної інстанції.
Доводи відповідача, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №820/1119/16 щодо застосування статей 40, 44 Кодексу законів про працю України, є безпідставним з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, згідно з яким суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Враховуючи, що, зокрема, постанова Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №560/3971/19 у спорі аналогічних цій справі, прийнята пізніше постанови Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №820/1119/16, суди попередніх інстанцій врахували саме таку останню правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Щодо аргументів касаційної скарги про наявність підстав касаційного оскарження за підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, то Верховний Суд наголошує, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі у відкритому судовому засіданні.
Отже, посилання відповідача у касаційній скарзі на наявність підстав касаційного оскарження за підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у справі, яка розглянута за правилами загального позовного провадження, свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги в цій частині.
Що стосується касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 09.07.2024 в даній справі, якою вирішено питання розподілу судових витрат, то касаційна скарга взагалі не містить відповідних аргументів та належного обґрунтування підстав касаційного оскарження вказаного судового рішення в цій частині.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.204 та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 520/3834/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко