29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 480/4196/23
адміністративне провадження № К/990/7452/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді : Спаскіна О.А., суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 )звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Сумській області), в якому просив:
- визнати протиправною відмову ГУНП в Сумській області у перерахунку та зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII);
- зобов'язати ГУНП в Сумській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону №2262-XII та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393 (далі - постанова КМУ №393) вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 20 березня 2002 року до 27 липня 2011 року, із розрахунку один місяць служби за півтора місяця та за період з 24 листопада 2014 року по 23 грудня 2014 року із розрахунку один місяць служби за три, до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;
- зобов'язати ГУНП в Сумській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, період пільгової вислуги років, сформованої за період з 20 березня 2002 року до 27 липня 2011 року, із розрахунку один місяць служби за півтора місяця та за період з 24 листопада 2014 року по 23 грудня 2014 року із розрахунку один місяць служби за три;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-XII, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу за період з 20 березня 2002 року до 27 липня 2011 року, із розрахунку один місяць служби за півтора місяця та за період з 24 листопада 2014 року по 23 грудня 2014 року із розрахунку один місяць служби за три.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно із наказом Начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області №287-о/с від 30 липня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII майора поліції ОСОБА_1 , начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Сумській області з 30 липня 2022 року. Відповідно до Наказу календарна вислуга років складає 22 роки 03 місяці 12 днів: у Збройних Силах України - 01 рік 04 місяці 16 днів; в органах внутрішніх справ - 14 років 02 місяці 03 дні; у Національній поліції України - 06 років 08 місяців 23 дні. У пільговому обчисленні строк служби позивачу відповідачем не розраховувався, що зумовило неодноразове звернення позивача до ГУНП в Сумській області. Проте відповідач відмовив у задоволенні клопотань щодо перерахунку календарної вислуги років з обрахуванням пільгової вислуги. Вважаючи дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права на призначення пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для зарахування календарної вислуги позивача в пільговому обчисленні у відповідача немає, оскільки згідно пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393) у редакції постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" від 16 лютого 2022 року №119 (набрання чинності 19 лютого 2022 року) зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року в частині відмови у визнанні протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Сумській області у перерахунку та зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону №2262-XII, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ГУНП в Сумській області у перерахунку та зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону №2262-XII, яка викладена у формі листа №12/с-30 від 13 березня 2023 року.
Зобов'язано ГУПН в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2023 року про перерахунок та зарахування ОСОБА_1 пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону №2262-XII та постанови КМУ №393, з урахуванням висновків апеляційного суду щодо включення до вислуги років позивача на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця) періодів служби у підрозділах карного розшуку з 20 березня 2002 року по 26 липня 2011 року включно, а також включення до вислуги років позивача на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) періоду участі позивача у бойових діях у воєнний час з 24 листопада 2014 року по 23 грудня 2014 року.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі №480/4196/23 залишено без змін.
6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розрахунку вислуги років позивача на пільгових умовах (періодів служби у підрозділах карного розшуку з 20 березня 2002 року по 26 липня 2011 року включно, участі позивача у бойових діях у воєнний час з 24 листопада 2014 року по 23 грудня 2014 року) та протиправності відмови ГУНП в Сумській області, яка викладена у формі листа № 12/с-30 від 13 березня 2023 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ГУНП в Сумській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року і залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року.
8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини першої статті 12 Закону №2262-XII, пунктів 2-1, 3 постанови КМУ №393 та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22 та від 14 листопада 2023 року у справі №600/3836/22-а.
9. Скаржник також вказує на необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанцій і звертає увагу, що до 19 лютого 2023 року редакція Постанови КМУ №393 передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ. Однак, до постанови КМУ №393 були внесені зміни постановою КМУ №119 (набрала чинності 19 лютого 2022 року), яка передбачає зарахування календарної вислуги на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії.
10. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22, підпунктом "а" пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Водночас, відповідно до підпункту "а" пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній на дату звільнення, 30 липня 2022 року, та дату звернення позивача із заявою до ГУНП в Сумській області щодо оформлення та подання необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, 22 лютого 2023 року) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (пункт 3 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Тому, для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року."
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 27 лютого 2024 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 480/4196/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 26 липня 2024 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
15. 02 травня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ГУНП в Сумській області, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. При цьому, в обґрунтування доводів, зазначених у відзиві, позивач посилається на висновок об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, де зазначено, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 30 липня 2022 року позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII.
17. Станом на день звільнення (30 липня 2022 року) відповідно до Наказу від 30 липня 2022 року №287-ОС вислуга років позивача становить 22 роки 03 місяці 12 днів: у Збройних Силах України - 01 рік 04 місяці 16 днів; в органах внутрішніх справ - 14 років 02 місяці 03 дні; у Національній поліції України - 06 років 08 місяців 23 дні. У пільговому обчисленні строк служби позивачу відповідачем не розраховувався.
18. 22 лютого 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ.
19. ГУНП в Сумській області листом від 13 березня 2023 року №12/с-30 відмовило у задоволенні такої заяви позивача з огляду на те, що проведення обрахування періодів служби, які зараховуються до вислуги років для визначення розміру пенсії особам на пільгових умовах нормативно-правовими документами не передбачено та не здійснюється.
20. 13 квітня 2023 року ОСОБА_1 потворно подав звернення до ГУНП в Сумській області, в якому просив здійснити перерахунок та зарахувати йому, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу у пільговому обчисленні 28 років 01 місяць 23 дні.
21. Посилаючись на лист від 13 березня 2023 року №12/с-30, Головне управління Національної поліції в Сумській області звернення позивача від 13 квітня 2023 року не розглядало.
22. Вважаючи дії відповідача щодо обрахунку його вислуги років у календарному обчисленні протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
27. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є прийнятними з огляду на таке.
28. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
30. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
31. У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
32. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
33. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
34. Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п'ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (частина перша статті 65).
35. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
36. Обов'язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено частиною п'ятою статті 17 розділу I „Загальні засади" Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
37. Конституційний Суд України неодноразово вирішував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
38. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).
39. За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
40. Конституційний Суд України також висловлював ще низку юридичних позицій, які є значущими для розгляду справи №480/4196/23, а саме: „З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України"; припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; „виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності"; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
41. Конституційний Суд України в Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзаци шостий, сьомий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
42. Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною п'ятою статті 17 Основного Закону України обов'язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
43. Конституційний Суд України в аспекті частини п'ятої статті 17 Конституції України також наголошував, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
44. Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, „юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов'язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття „виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією «За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що „органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань» [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії «Мірило правовладдя», CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
45. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
46. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
47. Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
48. Згідно з пунктом «в» статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
49. Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 липня 2022 року позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом « 6» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.
47. Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
48. Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
49. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», (набрала чинності 19 лютого 2022 року та була чинною на момент звільнення позивача 30 липня 2022 року), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в Національній поліції.
51. Таким чином, редакція Порядку № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ. Натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку № 393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії.
52. З огляду на це, Суд доходить висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
53. Враховуючи те, що станом на дату звільнення позивача зі служби в поліції (30 липня 2022 року) та дату звернення позивача (22 лютого 2023 року) до відповідача щодо перерахунку та зарахування майору поліції ОСОБА_1 призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження ним служби в Збройних силах України, органах внутрішніх справ, органах Національної поліції, до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
54. Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 380/10714/22, від 31 січня 2024 року у справі № 480/4941/22, від 10 червня 2024 року у справі № 260/4588/23 та від 04 липня 2024 року у справі №620/4538/23. Про що також правильно зазначив скаржник у касаційній скарзі.
55. Як встановлено судами попередніх інстанцій, вислуга років позивача станом на дату звільнення позивача зі служби в поліції (30 липня 2022 року) у календарному обчисленні склала 22 роки 03 місяці 12 днів, що недостатньо для призначення пенсії за статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
56. Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1, заяви про призначення пенсій за вислугу років подаються до Головних управлінь Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважений структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України.
57. Враховуючи, що позивач звільнився зі служби в поліції 30 липня 2022 року і на день звільнення мав вислугу 22 календарні роки 03 місяці 12 днів замість необхідних 25 календарних років і більше, у відповідача були відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років.
58. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 12 Закону № 2262-XII та положень Порядку № 393 у редакції постанови КМУ № 119.
59. При цьому, Суд вказує, що доводи, зазначені позивачем у відзиві на касаційну скаргу, стосовно необхідності врахування у спірних правовідносинах висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а є неприйнятними, оскільки останні сформовані на підставі іншого правового регулювання, а саме з урахуванням положень попередньої редакції Постанови КМУ № 393, яка була чинна до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
60. З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду у цій справі та доходить висновку про необхідність залишення в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
61. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
62. Колегія суддів також зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
63. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
65. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
65. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі підлягає скасуванню, а касаційна скарга відповідача задоволенню.
Висновки щодо розподілу судових витрат
66. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року скасувати, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа