Іменем України
29 липня 2024 року
м. Київ
справа №990/124/24
адміністративне провадження № П/990/124/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Ханової Р. Ф.
суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В., Олендера І. Я., Юрченко В.П.
за участю:
секретаря судового засідання Пугач Д.С.
позивача - ОСОБА_1 особисто
представника відповідача - Предоляк Н.В. в порядку самопредставництва
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,-
І. ПРОЦЕДУРА
ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - відповідач, Комісія), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Комісії №228/дс-24 від 27 лютого 2024 року про відмову у внесенні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.
Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2024 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
16 травня 2024 року від відповідача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому представник Комісії просить відмовити в задоволенні цього позову.
03 червня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач підтримала свої вимоги та просила задовольнити адміністративний позов повністю.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів та затверджено Умови подання документів та допуску до добору і відбіркового іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду.
ОСОБА_1 11 травня 2017 року подано документи, за результатами дослідження яких рішенням Комісії від 26 вересня 2017 року № 151/дс-17 її допущено до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складення відбіркового іспиту.
Рішенням Комісії від 03 листопада 2017 року № 117/зп-17 встановлено прохідний бал з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад - 115, визначено декодовані результати складеного 31 жовтня 2017 року анонімного тестування для перевірки рівня володіння державною мовою на стадії складення відбіркового іспиту та анонімного тестування для перевірки рівня загальних теоретичних знань у сфері права на стадії складення відбіркового іспиту у межах процедури добору, а також затверджено результати учасників цих анонімних тестувань, зокрема ОСОБА_1 (загальний бал становить 124).
ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей кандидата на посаду судді під час складення відбіркового іспиту в межах процедури добору, за результатом якого складено висновок та визначено рівень особистих морально-психологічних якостей.
Рішенням Комісії від 06 грудня 2017 року № 126/зп-17 затверджено результати анонімного тестування для перевірки рівня особистих морально-психологічних якостей на стадії складення відбіркового іспиту у межах процедури добору та затверджено перелік кандидатів, які успішно його склали. До цього списку увійшла ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17 ОСОБА_1 попередньо допущено до наступного етапу оголошеного Комісією 03 квітня 2017 року добору як особу, що успішно склала у межах нього відбірковий іспит.
Комісією проведено спеціальну перевірку кандидата на посаду судді місцевого суду.
Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило про встановлення розбіжностей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 як кандидатом на посаду судді.
Комісією запропоновано ОСОБА_1 надати відповідні пояснення, остання скористалась своїм правом, надавши письмові пояснення щодо наявних у декларації розбіжностей, які Комісією взято до уваги.
Рішенням Комісії від 12 червня 2018 року № 267/дс-18 ОСОБА_1 визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді.
Рішенням Комісії від 01 серпня 2018 року № 184/зп-18 ОСОБА_1 направлено для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України протягом дев'яти місяців.
За висновком про результати спеціальної перевірки кандидата на посаду судді, ОСОБА_1 успішно виконала Програму спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, тому матеріали щодо неї було надіслано до Комісії для подальшого складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 призначено кваліфікаційний іспит у межах процедури добору та визначено черговість етапів його проведення.
Рішенням Комісії від 01 серпня 2019 року № 141/зп-19 затверджено декодовані результати складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту та допущено їх до виконання анонімних письмових практичних завдань під час кваліфікаційного іспиту, зокрема ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 затверджено декодовані результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, зокрема ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду, відповідно до якого ОСОБА_1 у рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду посіла 165 місце.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в конкурсі, затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегій.
ОСОБА_1 29 вересня 2023 року звернулась до Комісії із заявою щодо допуску до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади, додавши до неї документи згідно з визначеним Комісією переліком.
Рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 10/дс-23 допущено до участі в конкурсі на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах кандидатів, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, зокрема ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг учасників на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, відповідно до якого ОСОБА_1 посіла 1 місце за рейтингом до Теплодарського міського суду Одеської області.
27 лютого 2024 року Комісією проведено співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №95/зп-23, за результатами якої Комісія відмовила в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.
Обґрунтовуючи зазначене рішення, Комісія звернула увагу на те, що у неї наявні небезпідставні сумніви у відповідності ОСОБА_1 високим стандартам доброчесності та професійної етики, які встановлюються для судді.
В основу вказаного рішення Комісією були поставлені аргументи щодо достатності коштів у кандидатки на придбання квартири в 2015 році та стосовно вартості придбаної та в подальшому проданої квартири.
Зокрема, Комісія визнала непереконливими пояснення ОСОБА_1 , стосовно того, що грошові кошти на придбання квартири в історичному центрі Одеси у 2015 році вона отримала від підприємницької діяльності за 2015 рік, які становили 271 662 грн, з огляду на те, що зазначені кошти не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку. Такі відомості не враховують витрати на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім'ї.
Щодо вартості придбаної та в подальшому проданої квартири Комісія наголосила на тому, що ціна договору була визначена суттєво нижче ринкової, що підтверджується і судовим рішення у справі № 522/10206/15-ц від 20 жовтня 2015 року відносно цієї квартири.
При цьому Комісія відхилила пояснення кандидатки щодо поганого технічного стану квартири, оскільки відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу від 27 липня 2016 року квартира не мала прихованих недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню квартири за призначенням.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Для обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає принципу належного урядування.
ОСОБА_1 звернула увагу на те, що питання її декларації за 2016 рік вже розглядалося Комісією під час подання документів для участі у доборі в 2017 році та за результатами її розгляду та додаткових пояснень її було допущено до всіх інших етапів конкурсу. Введення нових повноважень Комісії в грудні 2023 року з набранням чинності змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо проведення співбесід із кандидатами на посаду суддів не знайшло свого належного відображення в регламенті роботи Комісії, не були розроблені навіть щонайменші критерії проведення такого роду співбесід, не розроблено єдиного підходу для аналізу наданих документів та пояснень кандидатів.
Спростовуючи доводи Комісії наведені в спірному рішенні, позивачка вказала, що нею дійсно була придбана квартира за 150 000 гривень наприкінці 2015 року. В цю квартиру були вкладені всі наявні в позивачки заощадження, всі кошти, які були в обігу та всі прибутки від підприємницької діяльності. Така сума була запропонована продавцем квартири, враховуючи її стан, стан будинку, стан вулиці, на якій вона розташована, обставини термінового виїзду продавця закордон, а також наявність судового рішення з приводу цієї квартири.
Крім того, як вказує позивачка, нею було враховано, що попередній договір купівлі-продажу був розірваний в судовому порядку та в будь-який момент це рішення суду могло бути оскаржено попередніми покупцями. В договорі зазначена дійсна ціна квартири, адже з урахуванням ризиків скасування рішення суду, вона могла розраховувати на повернення лише тієї суми коштів, яка була зазначена в договорі. Вона не цікавилася тоді ринковими цінами на подібні квартири, адже запропонована ціна їй підходила та коштів на її придбання на той момент позивачці вистачало.
Окрім того, позивачка звернула увагу на те, що в 2015 році нею було задекларовано 286 942 гривні доходу, а в 2016 році - 688 229 гривень, загальна сума задекларованих доходів за 2 роки склала 975 171 гривень. При цьому ОСОБА_1 наголосила, що вона веде дуже економний спосіб не придбавала будь-якого іншого майна (квартири, машини, земельної ділянки, тощо) та у неї відсутні заощадження.
Також, з приводу проживання разом із батьками на період придбання тієї квартири, позивачка наголошує на тому, що це єдине житло, яким володіли члени її сім'ї, вона та її син - зареєстровані за цією адресою. Надаючи пояснення, як вказує позивачка, вона повідомила, що проживала 10 років разом із батьками з 2010 року, а в 2020 році батьки стали мешкати в своєму недобудованому будинку, а вона з сином продовжили жити в тій самій єдиній квартирі, належній на праві власності її батькам. ОСОБА_1 вказує на те, що в декларації за 2016 рік зазначено, що разом із нею мешкають члени її сім'ї - батько, мати, син.
Відтак позивачка вважає, що її спосіб життя, відповідність доходів видаткам, відсутність у власності нерухомого майна, відсутність заощаджень, вкрай економний спосіб життя впродовж десятків років, не можуть викликати сумніви в її доброчесності.
Щодо висновку психолога ОСОБА_1 наголосила на тому, що жодним чином не готувалася до психологічного тестування. Позивачка заперечує надання неправдивих відомостей в тесті, адже, на її думку, тоді відповідала щиро.
Зіславшись на наукову рецензію № 02/24-р від 11 березня 2024 року, проведеної ОСОБА_2 , за зверненням ОСОБА_1 , позивачка звернула увагу на те, що справжньою причиною перевищення шкал валідності, яка пояснює те, що до тестів вона не готувалася та не обманювала у відповідях на запитання, є гіперсоціальна спрямованість людини (високий стандарт поведінки, який може бути у працівників юстиції).
У відзиві на адміністративний позов представник Комісії вказує на те, що відповідно до відомостей досьє, які підтверджені позивачкою під час співбесіди, 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 за 149 992 гривень було придбано квартиру загальною площею 55,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та вже 27 липня 2016 року зазначена квартира була продана останньою за ціною 147 089 гривень. За твердженнями ОСОБА_1 , грошові кошти на придбання зазначеного майна вона отримала від підприємницької діяльності за 2015 рік, та які становили 271 662 грн.
Однак Комісія визнала непереконливими такі пояснення ОСОБА_1 з огляду на те, що зазначені кошти не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку. Такі відомості не враховують витрати на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім'ї. Ба більше, Комісія взяла до уваги твердження позивачки про те, що вона провадила підприємницьку діяльність не самостійно, а була лиш однією з трьох осіб, які особисто брали участь у веденні підприємницької діяльності і жоден з яких не був найманим працівником.
Комісія критично оцінила доводи позивачки про її спільне проживання з батьками. Так, під час співбесіди ОСОБА_1 в окремих випадках стверджувала, що проживала спільно з батьками, що дозволяло їй суттєво заощаджувати, однак у іншій частині співбесіди вона підкреслила, що не проживає спільно з батьками з 2010 року.
Фактично доводи відзиву на адміністративний позов в частині доводів щодо наявності коштів на придбання квартири повторюють доводи спірного рішення Комісії.
Щодо вартості придбаної та в подальшому проданої вищезазначеної квартири, Комісія вважає, що ціна договору була визначена суттєво нижчою від ринкової, що підтверджується і судовим рішенням у справі № 522/10206/15-ц від 20 жовтня 2015 року щодо зазначеної квартири.
Комісія критично оцінила пояснення ОСОБА_1 про поганий технічний стан квартири, оскільки відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу від 27 липня 2016 року квартира не мала прихованих недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню квартири за призначенням.
Вказані обставини у своїй сукупності розглянуті Комісією як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Як вказує представник відповідача, суперечливий зміст наданих ОСОБА_1 під час співбесіди пояснень не сприяли встановленню обставин щодо відповідності кандидата критеріям, визначеним статтею 69 Закону, а навпаки свідчили про недостатнє сприйняття останньою фундаментальних засад доброчесності та професійної етики, високі стандарти яких визначено у національних і міжнародних правових актах.
На переконання Комісії, для висновку про невідповідність кандидатки зазначеним критеріям достатньо наявної інформації, яка, з урахуванням наданих кандидаткою пояснень та аргументів (що не сприйняті як переконливі), не спростовує уявлення (сприйняття) Комісії про її відповідність цим критеріям.
Оцінивши пояснення позивачки, надані під час співбесіди, врахувавши зазначені вище обставини, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 високим стандартам доброчесності та професійної етики, які встановлюються для кандидатів на посаду судді, що відповідно до положень статті 79-5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
Представник Комісії наголошує, що позивачка під час співбесіди не спростувала обґрунтований сумнів Комісії щодо її відповідності критеріям, визначеним Законом.
Комісія вказує на те, що наведені ОСОБА_1 підстави та мотиви для скасування оскаржуваного рішення Комісії ґрунтуються на її незгоді, зокрема, із загальною думкою (внутрішнім переконанням) членів Комісії, яка оформлена оскаржуваним рішенням. Водночас перегляд мотивів оскаржуваного рішення і їх виклад інакшим змістом, аніж оцінено та зазначено в оскаржуваному рішенні, означатиме втручання у здійснення Комісією дискреційних повноважень під час проведення конкурсних процедур.
Оцінка відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики належить до дискреційних повноважень Комісії, яка є колегіальним органом і вирішує це питання шляхом голосування.
Комісія наголосила на тому, що жоден інший суб'єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів (пункт 7.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 800/330/17).
Також представник відповідача наголосив на тому, що питання Комісії щодо результатів тестувань особистих морально-психологічних якостей Позивачки на стадії складання відбіркового іспиту у межах процедури добору на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 не покладені в основу для висновку про невідповідність вимогам статті 79-5 Закону.
Відповідач вказав на те, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, прийняла оскаржуване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури та передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв для його прийняття. Рішення Комісії містить визначені Законом підстави його прийняття, а також мотиви, з яких Комісія дійшла до висновку про відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.
Відтак, обставини спірних правовідносин вказують на законність ухваленого Комісією рішення, а тому вимоги позивачки про його скасування є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи інформацію, зазначену у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 у відповіді на відзив звернула увагу на те, що більша частина коштів на її придбання - це дохід від підприємницької діяльності (підтверджується декларацією за 2015 рік (була в розпорядженні відповідача на час ухвалення оскаржуваного рішення), інша частина коштів - це заощадження за період її життя та членів її родини, а також її роботи з 2003 року.
Сума в договорі відповідає дійсній вартості квартири. Позивачка звертає увагу на те, що квартира перший раз була продана в розстрочку на 10 років (сума 439615, 00 гривень); перші покупці платили за неї протягом майже 20 місяців; рішення суду про розірвання цього договору було заочним; незазначення в договорі дійсної сплаченої позивачкою вартості квартири позбавило б її права на стягнення цих коштів у випадку скасування заочного рішення; продавець повідомив позивачці, що така вартість викликана тим, що частину коштів за квартиру він вже отримав, також у процесі визначення ціни враховано, що квартира, по суті, є спірною, окрім того продавцю необхідно було терміново виїхати за межі України.
Стосовно допомоги батьків, яку Комісія ставить під сумнів, позивачка повторно зазначила, що з 2010 року до 2020 року включно вона мешкала разом із батьками за адресою: АДРЕСА_2 ; подаючи документи до Комісії в 2017 році позивачка надавала відомості щодо членів сім'ї, з якими вона проживає (ці документи були в наявності членів Комісії, однак, судячи з відмови та відзиву на позовну заяву, зовсім не розглядалися ними; за обставин відсутності будь-якого доходу взагалі та надання допомоги батьками щодо іншого кандидата, Комісія не зазначила про жодні сумніви в його доброчесності.
Вказане, на думку позивачки, свідчить про відсутність єдиних критеріїв оцінки доброчесності Комісії, про відсутність безсторонності, добросовісності, розсудливості та рівності з боку відповідача у процесі ухвалення рішень.
Також позивачка не погоджується з тим, що її пояснення на співбесіді мають суперечливий зміст. Відсутні будь-які розбіжності в наданих нею документах та поясненнях. Відповідач не підтвердив жодним документом той сумнів та невідповідність, про який йде мова в оскаржуваному рішенні про відмову та у відзиві на позовну заяву. Оскаржуване рішення ґрунтується на хибних припущеннях членів Комісії.
Аргумент відповідача щодо неспроможності наукової рецензії №02/24-р від 11 березня 2024 року на «Висновок про підсумки тестувань особистих морально- психологічних якостей» у зв'язку з тим, що результати цих тестувань начебто не покладені в основу для висновку про невідповідність вимогам статті 79-5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на думку позивачки, свідчить про відсутність послідовності дій відповідача. Адже в тексті самого рішення про відмову в наданні рекомендації (пункт 45) зазначено: «Зважаючи на викладене у пункті 31-40 цього рішення, Комісія констатує наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 високим стандартам доброчесності та професійної етики, які встановлюються для судді, а тому їй належить відмовити у внесенні подання з рекомендацією на призначення суддею». Пункт 31, який покладено в основу відмови розпочинається такими словами: «Відповідаючи на запитання членів Комісії стосовно висновку психолога "[...] результати тестування не підлягають інтерпретації з причин перевищення шкал валідності. Кандидатка прагнула представити себе кращою, ніж є насправді", повідомила, що до тестування ніяким чином не готувалась та заперечила надання нею неправдивих відповідей під час тестування». Отже, висновок психолога та вибіркове його цитування в оскаржуваному рішенні ,серед іншого, також є підставою для відмови Комісією у рекомендації для призначення її на посаду судді, однак у відзиві на позовну заяву ця обставина вже заперечується відповідачем.
Підсумовуючи наведене вище, ОСОБА_1 , вважає, що оскаржуване рішення Комісії не відповідає вимогам обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, рівності, є дискримінаційним, непропорційним, вкрай несправедливим, не відповідає принципу належного урядування та принципу верховенства права.
Позивачка наполягає на тому, що живе чесно, має високі морально-етичні, професійні та особисті якості, вчинки, які б її дискредитували - не вчиняла. Вважає, що придбання нею квартири в 2015 році за обставин, зазначених вище та швидкий її продаж для розрахунку з боргами, а також проживання разом із батьками та надання ними їй допомоги протягом 10 років, не свідчить про її недоброчесність та не може і не повинно унеможливити обіймання нею посади судді.
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Згідно із частиною першою статті 70 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній до 30 грудня 2023 року) добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.
Вказана частина визначає стадії, які включає в себе добір та призначення на посаду судді, зокрема в пунктах 1, 11 та 12 визначено, такі етапи: рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; зарахування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад.
Суд встановив, що рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів та затверджено Умови подання документів та допуску до добору і відбіркового іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду, в якому ОСОБА_1 виявила бажання взяти участь.
За результатами дотримання стадій, встановленими пунктами 2-10 частини першої статті 70 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісією рішенням від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду, відповідно до якого ОСОБА_1 у рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду посіла 165 місце.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 70 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в конкурсі, затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегій.
Як зазначалося вище, рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 10/дс-23 допущено до участі в конкурсі на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах кандидатів, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, зокрема ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг учасників на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, відповідно до якого ОСОБА_1 посіла перше місце за рейтингом до Теплодарського міського суду Одеської області.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 9 грудня 2023 року № 3511-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема викладено в новій редакції Розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення». Вказаний Закон набрав чинності 30 грудня 2023 року.
Відповідно до абзацу 1 пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».
З огляду на вказане, Суд дійшов до висновку, що Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 за правилами визначеними Законом України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року.
Відповідно до частин першої-другої статті 79-5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут та надалі в редакції чинній з 30 грудня 2023 року) після визначення переможця конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
За результатами співбесіди Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
Суд встановив, що 27 лютого 2024 року Комісією проведено співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №95/зп-23, за результатами якої Комісія відмовила в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.
Вказане рішення Комісії і є предметом спору у цій справі.
Частина сьома статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказує на те, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
Пункт 48 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» передбачає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України оскаржуються відповідно до статті 88 цього Закону.
Відповідно до частин другої та третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Частиною першою статті 98 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини 13 цієї статті Засідання Комісії, її палат є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Комісії або палати відповідно. Засідання колегії є повноважним, якщо у ньому беруть участь усі члени колегії.
Підпунктом 60.2-2. Пункту 60 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) встановлено, що, окрім іншого, Комісія у складі Колегії ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді місцевого суду чи про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
Згідно частини третьої статті 79-5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.
Зазначена норма чітко вказує на те, що підставами для рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді є обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Частиною дев'ятою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (зокрема від 10 листопада 2022 року у справі № 9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі № 990/3/24) неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
В той же час Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 (справа № 1- 123/2018(4892/17) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Європейська Комісія «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) схвалила Доповідь «Верховенство права» (далі - Доповідь), у якій до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).
У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення з достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.
Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді зазначено, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним з поняттям верховенства права.
З огляду на практику ЄСПЛ, за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 2 грудня 2010 року).
Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України при вирішенні питання про внесення рекомендацій до Вищої ради правосуддя про призначення кандидата на посаду судді не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією цього питання, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як кандидату на посаду судді, стосовно якого розглядалося питання, так і незалежному сторонньому спостерігачеві.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.
При цьому у частині третій статті 79-5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прямо передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики.
З огляду на викладене Суд вважає, що вмотивованість рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у внесенні рекомендацій до Вищої ради правосуддя про призначення кандидата на посаду судді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав відмови у внесенні рекомендацій до Вищої ради правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень Комісії не є втручанням у її дискреційні повноваження (постанова від 11 липня 2024 року у справі № 990/183/23).
У процедурі розв'язання Комісією питання про внесення рекомендацій до Вищої ради правосуддя про призначення кандидата на посаду судді негативне рішення має містити не лише покликання на визначені законом підстави відмови у внесенні рекомендацій до Вищої ради правосуддя, а й мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про наявність обставин, з якими пов'язується обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
Суд не заперечує, що Вища кваліфікаційна комісія судді України відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення подання про призначення на посаду судді.
У цій справі звертає на себе увагу той факт, що зі спірного рішення не вбачається якому саме критерію доброчесності визначеному частиною дев'ятою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не відповідає ОСОБА_1 .
Як можна зрозуміти зі змісту спірного рішення та пояснень сторони відповідача, Комісія, має сумнів щодо відповідності позивачки як кандидата на посаду судді критерію доброчесності, оцінивши обставини купівлі ОСОБА_1 квартири у 2015 році.
Стверджуючи, що ОСОБА_1 придбала квартиру за заниженою вартістю, Комісія не оцінила безпосередньо договір від 16 грудня 2015 року, відповідно до якого позивачка купила квартиру, наявність судового спору щодо цієї квартири між третіми особами та її технічний стан.
Відхиливши пояснення позивачки щодо поганого технічного стану квартири, зіславшись на договір купівлі-продажу від 27 липня 2016 року, відповідно до якого квартира не мала прихованих недоліків та дефектів, які б перешкоджали використанню квартири за призначенням, Комісія не врахувала, що вказаний договір укладений більш ніж через 6 місяців після купівлі цієї квартири позивачкою.
Понад те, відповідач не врахував той факт, що вказана квартира була продана позивачкою через 8 місяців за тією ж ціною, що і куплена, відтак ОСОБА_1 не отримано жодної вигоди ні у вигляді квартири, ні у вигляді грошей.
Щодо твердження Комісії стосовно того, що посилання ОСОБА_1 на те, що грошові кошти на придбання квартири вона отримала від підприємницької діяльності за 2015 рік, які становили 271 662 гривень, є непереконливими, Суд звертає увагу на наступне.
Комісія стверджує, що зазначені кошти не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку. Такі відомості не враховують витрати на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім'ї.
Проте вказані висновки є лише припущенням і не підтверджені жодними доказам, зокрема щодо витрат на підприємницю діяльність.
Також Суд вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бігаєва проти Греції».
Відповідно до преамбули цієї справи, Колегія адвокатів не дозволила особі брати участь у вступних іспитах у зв'язку з наявністю питання про громадянство заявниці як про перешкоду для її участі у складанні вступних іспитів, після проходження тривалого стажування.
Як вказує Європейський Суд з прав людини, цим маневром Колегія раптово зруйнувала професійні мрії заявниці після того, як сама ж спонукала її до того, що вісімнадцять місяців свого професійного життя заявниця присвятила виконанню умов про передбачене Колегією стажування. З урахуванням природи та підстав цього стажування, встановлених відповідним національним законодавством, заявниця не могла б через будь-які видимі причини пройти зазначене стажування, якщо Колегія адвокатів негативно відповіла б на її клопотання про стажування.
При цьому Європейський Суд наголосив, що питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до складання організованих Колегією адвокатів іспитів, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим, не є головним у цій справі; навпаки, суттєвим є той факт, що влада дозволила заявниці пройти передбачене стажування, хоча спочатку уже було зрозуміло, що після завершення стажування вона не отримає права брати участь у складанні іспитів для вступу до адвокатури.
З урахуванням вищевикладеного Європейський Суд дійшов до висновку, що у діях компетентної влади не було достатньої послідовності та поваги до особистого та професійного життя заявниці і що держава-відповідач також порушила цими діями право заявниці на повагу до її приватного життя відповідно до положень статті 8 Конвенції.
Суд звертає увагу на те, що у справі, яка розглядається, рішенням Комісії від 12 червня 2018 року №267/дс-18 ОСОБА_1 визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді.
Обставини, які покладені в основу спірного рішення від 27 лютого 2024 року вже існували і були відомі відповідачу, та повинні були враховуватися Комісією у червні 2018 року. При цьому за результатами перевірки, за наявності спірних обставин, Комісія у рішенні від 12 червня 2018 року дійшла висновку, що позивачка відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді.
Враховуючи викладене, Суд звертає увагу на те, що Комісія прийнявши рішення про визнання ОСОБА_1 такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, діяла непослідовно і непередбачувано, надавши позивачці сподівання на подальшу можливість участі у конкурсі.
Зокрема, за результатами рішення Комісії від 12 червня 2018 року №267/дс-18, позивачу довелося пройти тривалу процедуру, яка включала в себе проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України протягом дев'яти місяців, підготовку до іспитів та їх складання.
Перецінивши висновки, викладені в рішенні Комісії від 12 червня 2018 року №267/дс-18 та оцінивши обставини з життя ОСОБА_1 , які мали місце до прийняття рішення про визнання її такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, підірвала професійну ситуацію позивачки після того, як сама ж призвела її до того, що понад рік (а фактично п'ять років) свого професійного життя позивачка присвятила виконанню вимог передбачених Комісією.
З огляду на вказане, Суд дійшов до висновку, про передчасність висновку Комісії про невідповідність ОСОБА_1 критерію недоброчесності.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що Комісії неодноразово надавалася можливість подати пояснення в частині обґрунтування якому критерію доброчесності встановленому частиною 9 статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте відповідач такою можливістю не скористався.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на обґрунтованість і наявність підстав до задоволення позовних вимог колегія суддів вбачає за необхідне присудити на користь позивачки понесені нею судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №228/дс-24 від 27 лютого 2024 року про відмову у наданні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складене та підписане 29 липня 2024 року.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді О. В. Білоус
Л. І. Бившева
І. Я. Олендер
В. П. Юрченко