30 липня 2024 року
м. Київ
справа №440/4122/23
адміністративне провадження №К/990/28206/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Прокопенка О. Б.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі також - відповідач, УДМС України в Полтавській області), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням заяви про уточнення позову від 20 липня 2023 року, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати висновок за результатами розгляду подання УДМС України в Полтавській області про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , затверджений 16 березня 2023 року заступником начальника УДМС в Полтавській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 16 березня 2023 року № 7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13 червня 2017 року громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13 червня 2017 року та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення № 7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Управління Державної міграційної служби в Полтавській області № 7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13.06.2017 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , - визнано протиправним та скасовано в частині посилання на пункт 5 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію". В решті Рішення Управління Державної міграційної служби в Полтавській області № 7 від 16 березня 2023 року залишено в силі і без змін. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у цій справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 16 березня 2023 року № 7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13 червня 2017 року громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13 червня 2017 року та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення № 7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 24 лютого 2023 року №2/3/3-3501нт про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у цій справі залишено без змін.
22 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у цій справі.
25 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивачем подана заява про відвід судді Кашпур О.В .
Заява мотивована тим, що 31 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №440/14238/23.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2024 року для розгляду вказаної вище касаційної скарги було визначено колегію суддів у складі Радишевська О.Р.- головуючий суддя, Кашпур О.В. Мацедонська В.Е.
Справу №440/14238/23 судом було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадженні, щоб, як зазначено в заяві про відвід, надалі скаржник не міг повторно подати касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №440/14238/23.
Заявник стверджує, що у касаційній скарзі від 31 квітня 2024 року у справі 440/14238/23, ним не було зазначено жодний підпункт пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому на думку скаржника, суд касаційної інстанції у справі №440/14238/23 був зобов'язаний на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України повернути касаційну скаргу, щоб ОСОБА_1 не був позбавлений права повторно звернутись до Верховного Суду.
На переконання скаржника, суддя Кашпур О.В хоче незаконно, як у справі 440/14238/23, відмовити позивачу у відкритті касаційного провадженні, щоб надалі скаржник не міг повторно подати касаційну скаргу.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.
Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Верховний Суд зазначає, що головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу -запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, тому сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників.
Як слідує із заяви про відвід судді Кашпур О.В. головним чинником є незгода заявника із судовим рішенням Верховного Суду.
Колегія суддів наголошує, що незгода позивача з процесуальним рішенням суду касаційної інстанції, тобто з ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №440/14238/23 не може бути підставою для відводу в силу приписів частини четвертої статті 36 КАС України.
Відтак, враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - Кашпур Ольги Валеріївни питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 37, 40, 248 КАС України,
1. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - Кашпур Ольги Валеріївни визнати необґрунтованою.
2. Справу передати для проведення автоматизованого розподілу для визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - Кашпур Ольги Валеріївни.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.Б. Прокопенко
О.В. Кашпур