29 липня 2024 року
м. Київ
справа №160/15942/23
адміністративне провадження № К/990/28008/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 160/15942/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ №28-к від 09 червня 2023 року про припинення державної служби та звільнення з посади начальника Відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами, енергетиці в місті Кривому Розі Управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості та на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області в зв'язку з ліквідацією Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»;
- поновити на посаді начальника Відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами, енергетиці в місті Кривому Розі Управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості та на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області з 13 червня 2023 року;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2023 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Залучено до участі у справі № 160/15942/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року про виправлення описки у резолютивній частині рішення), залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області №28-к від 09 червня 2023 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами, енергетиці в місті Кривому Розі Управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості та на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області в зв'язку з ліквідацією Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами, енергетиці в місті Кривому Розі Управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості та на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області з 13 червня 2023 року.
Стягнуто з Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2023 року по 05 лютого 2024 року в сумі 94540 грн., з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов'язкових платежів.
Стягнуто з Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в сумі 2500 грн.
18 липня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 160/15942/23. Відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте, відповідач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не обґрунтовує виняткові обставини, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Заявник вважає, що Верховний Суд уповноважений з власної ініціативи розглядати питання про допуск до перегляду судового рішення у справі незначної складності, навіть якщо в касаційній скарзі відсутнє обґрунтування підстав для такого допуску виключно з підстав, зазначених у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для позивача.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Слід зазначити, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що спірні правовідносини між сторонами розглядались Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/20069/22. Судами, з посиланням на положення статті 87 Закону України «Про державну службу» та практику Верховного Суду, було констатовано, що фактично відбулась не ліквідація Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, а передача завдань і функцій державного органу до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Тобто відбулась реорганізація державного органу. А тому позивачу повинні були запропоновані всі наявні вакантні посади у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці.
Суди попередніх інстанцій встановили, що після вручення 09 травня 2023 року попередження про звільнення, ОСОБА_1 не були запропоновані всі вакантні посади у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, що є безумовним порушенням частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу». Більш того, відповідач не пояснив, чому ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його заяви про призначення на вакантну посаду головного державного інспектора Відділу з питань безпеки праці південного регіону Управління інспекційної діяльності в Дніпропетровській області.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач, не погоджуючись із судовими рішення, зазначає, що відбулась не реорганізація Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, а саме ліквідація державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується.
З цього приводу, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 160/1643/23 погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що після ліквідації територіальних органів Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Держпраці у Запорізькій області, фактично відбулася їх реорганізація шляхом злиття у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, якому і були передані повноваження, завдання та функції названих державних територіальних органів Держпраці, а не їх ліквідація.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 160/15942/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко