ф
(про залишення позовної заяви без руху)
29 липня 2024 року
м. Київ
справа №990/240/24
адміністративне провадження №П/990/240/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Васильєвої І.А. (головуючий суддя), суддів: Гімон М.М. Дашутін І.В., Юрченко В.П., Яковенко М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 (в частині), -
25 липня 2024 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання, зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина Сполучених Штатів НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), підписаний адвокатом Ізовіта Андрієм Миколайовичем (адреса: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7А, оф. 51, РНОКПП: НОМЕР_3 ; електронний кабінет, адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича ( АДРЕСА_2 ), в якому представник позивача просив Суд:
- поновити строк звернення до адміністративного суду (додавши до позовної заяви окрему заяву про поновлення строку);
- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до громадянина США ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає про безпідставність та неправомірність застосування обмежувальних заходів (санкцій) до громадянина США ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) строком на 10 років; вказує про відсутність фактичних та юридичних підстав його прийняття; за доводами позовної заяви, прийняття Указу порушує принцип пропорційності відносно позивача, що призводить до необґрунтованого, безпідставного та надмірного обмеження права позивача на мирне володіння своїм майном; застосовані санкції суперечать частині 1 статті 1 Закону України «Про санкції», практиці з Європейського суду з прав людини та критеріям законності рішення, передбаченим п. 8 ч. 2 статті 2 КАС України, призводять до обмеження прав та інтересів позивача, без наявності будь-яких встановлених фактів загрози національній безпеці, громадському порядку чи іншим охоронюваним інтересам, а також, без наведення будь-яких доказів та обґрунтувань застосування санкцій. Також, представником позивача наголошено і на тому, що з моменту опублікування Указу № 82/2023 інформація щодо позивача набула публічного розголосу та впливає на його ділову репутацію. Крім того, після опублікування оскаржуваного Указу, вищезазначена інформація вноситься до Державного реєстру санкцій, який є публічним та загальнодоступним. Вказує, що згідно Витягу з Державного реєстру санкцій, санкції застосовані до позивача, як до громадянина Російської Федерації, однак позивач є громадянином Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом громадянина США № НОМЕР_4 , копія якого додана до позовної заяви.
Крім цього, в позовній заяві представник позивача, керуючись вимогами статті 49 КАС України просив суд залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Раду національної безпеки і оборони України, а також Службу безпеки України, посилаючись на те, що оскаржуваним указом введено в дію рішення РНБО, а пропозиції про застосування санкцій внесені Службою безпеки України.
В прохальній частині позовних вимог представник позивача також просив суд витребувати у Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України, належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують існування фактичних даних та обставин, які стали підставою для застосування санкцій і внесення пропозицій про застосування санкцій відносно позивача; а також додаткового у РНБО - протокол засідання (стенограму), яке відбулось 19 лютого 2023 року та на якому прийнято рішення "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині щодо громадянина США ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). Крім цього, просив Суд витребувати у Президента України належним чином засвідчену копію Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023; копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення та документи, що розглядалися під час оскаржуваного Указу.
Доводячи необхідність витребування доказів у РНБО та СБУ, які стали підставою для застосування санкцій до позивача, посилається на те, що під час надання правничої допомоги ним направлені запити до наведених органів, та 02.05.2024 року і 03.05.2024 року отримані відповіді про те, що останні містять гриф «для службового користування» та з обмеженим доступом, копіюванню не підлягають.
На підтвердження представництва ОСОБА_1 , адвокатом Ізовіта Андрієм Миколайовичем надано до позовної заяви: Ордер від 24 квітня 2024 року Серії АА № 1083546 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 33/24 від 08 квітня 2024 року, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально (адреса: 01021, Київ. обл., Київ, р-н Печерський, вул. Кловський узвіз, буд. 7 літ А, оф. 51), а також Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ОД № 003596 від 16 січня 2019 року, видане 16 січня 2019 року Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 19 від 16 січня 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Під час вирішення питання щодо відкриття провадження Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з огляду на наступне.
Щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
В позовній заяві позивач просив Суд поновити строк звернення до суду, додавши до позовної заяви окрему заяву.
Як вбачається з поданої позивачем заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, на обґрунтування поважності пропуску строку на звернення з позовом до Верховного Суду акцентується увага на тому, що позивач є іноземним резидентом (громадянином США), а тому не обізнаний із законодавством України, не знав та не міг знати про порядок набрання чинності Указів Президента України, та щодо граничних строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Крім того, перебуваючи на момент прийняття оспорюваного Указу на території США, позивач не знав та не міг знати про прийняття оскаржуваного Указу; оспорюваний Указ виданий українською мовою та не має офіційного перекладу на англійську або іншу іноземну мову, що позбавляє можливості позивача ознайомитись з його змістом.
Також, зазначає, що позивач дізнався про наявність факту застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) лише 18 липня 2024 року, що підтверджується листом адресованим на його ім'я від організації КЛІЕРІ ГОТТЛІБ СТІН & ГАМІЛЬТОН ЛЛП (CLEARY GOTTLIEB STEEN & HAMILTON LLP), надавши до заяви про поновлення строку звернення до суду копію вказаного листа (із перекладом з англійської на українську мову). Отже, за доводами представника позивача, день, коли позивач дізнався, або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів варто вважати 18 липня 2024 року.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Предметом оскарження у цій справі є Указ Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до позивача застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а тому, зважаючи на приписи вищевикладених норм процесуального закону, у даному випадку для звернення до суду з цим позовом установлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
З'ясовуючи, чи подано цей позов у строк, установлений законом, Суд виходить з наступного.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, а також електронних відомостей з програми ДСС Верховного Суду (діловодство спеціалізованого суду), 20 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ізовіта Андрій Миколайович вже звертався до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовною заявою до Президента України, в якій просив Суд визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до громадянина США ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).
Окрім того, в заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача посилався на те, що позивач дізнався про існування запроваджених щодо нього санкцій з листа адвоката Долженчук Надії Миколаївни від 17 грудня 2023 року, який адресований позивачу на його запит. На обґрунтування поважності пропуску строку на звернення з позовом до Верховного Суду вказував, що позивач є іноземним резидентом (громадянином США), а тому не обізнаний із законодавством України, не знав та не міг знати про порядок набрання чинності Указів Президента України, та щодо граничних строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Крім того, перебуваючи на момент прийняття оспорюваного Указу на території США, позивач не знав та не міг знати про прийняття оскаржуваного Указу; оспорюваний Указ виданий українською мовою та не має офіційного перекладу на англійську або іншу іноземну мову, що позбавляє можливості позивача ознайомитись з його змістом.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року (справа № 990/168/24, Стеценко С.Г. (головуючий суддя), Судді: Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г. Єзеров А.А., Тацій Л.В.) визнано неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на оскарження Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 у частині; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом відмовлено; позовну заяву залишено без руху, окрім іншого, з метою подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду, та визнавши неповажними причини пропуску строків звернення до суду, Верховний Суд встановив, що спірний Указ є індивідуально-правовим актом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Оскаржуваний Указ Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" було офіційно опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" (від 21 лютого 2023 року № 36), а також в "Офіційному віснику України" (від 07 березня 2023 року - 2023 р., № 24, стор. 55, стаття 1338, код акта 116923/2023) та Інформаційному бюлетені "Офіційний вісник Президента України" (від 03 березня 2023 року - 2023 р., № 7, стор. 4, стаття 76).
За висновком Суду, застосування санкцій, з-поміж інших, до іноземців здійснюється на підставі, в порядку і спосіб, які визначені Конституцією України і законами України, які діють/застосовуються однаково щодо всіх підсанкційних осіб. Суд наголосив, що особливого порядку сповіщення (доведення до відома, оприлюднення) про застосування санкцій щодо іноземців - незалежно від їхнього громадянства/підданства - закони України не передбачають. Водночас незнання іноземцем, який опинився під дією санкцій, українського законодавства не створює для держави обов'язку вживати додаткових заходів для інформування про існуючі в Україні закони та акти їх застосування, а також не звільняє його [іноземця] від настання юридичних наслідків, зумовлених дією санкцій.
Тому аргументи про те, що позивач не знає української мови, є громадянином США, не обізнаний із законодавством України, за висновком Верховного Суду не дає йому переваги чи привілеї у (не)застосуванні щодо нього законодавства України з уваги на державу його громадянства/підданства.
Окрім цього, Судом встановлено, що відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" цей Указ набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 21 лютого 2023 року, а з позовною заявою позивач звернувся до суду 20 травня 2024 року, тобто пройшло більше року.
До того ж, Cуд визнав зайвим зволіканням з подачею вказаної заяви для захисту порушених прав позивача, посилаючись на те, що позивач не вказує чому такий його запит не був скерований раніше та чому, як зазначає позивач, про існування запроваджених щодо нього санкцій він дізнався з листа адвоката Долженчук Надії Миколаївни від 17 грудня 2023 року, а позовна заява подана до Суду лише 20 травня 2024 року.
Суд дійшов висновку, що шестимісячний строк для оскарження Указу № 82/2023, що сплив 21 серпня 2023 року, пропущений з неповажних підстав.
На виконання вимог ухвали Суду від 22 травня 2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав, зокрема, заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження. Так, у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача повторно зазначив про те, що оскільки позивач є громадянином США, у нього відсутній обов'язок (на відміну від громадян України) бути обізнаним щодо нормативно-правових актів, які видаються Президентом та іншими органами державної влади України з моменту публікації відповідних актів в офіційних друкованих виданнях. Окрім цього, представник позивача посилається на те, що позивач дізнався про наявність фактів застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) випадково у грудні 2023 року під час підписання контракту в одному з банків в Європі, і лише 17 грудня 2023 року ці факти були підтверджені листом адвоката Долженчук Н., адресованим позивачу на його запит. Зазначає, що після отримання інформації застосування до позивача персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), адвокатом Долженчук Н.М. були надіслані запити до РНБО України, Президента України, Національного банку України, Служби безпеки України та проведена робота з правого аналізу отриманих відповідей, подальшого планування роботи з надання правої допомоги.
Проте ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року (справа №990/168/24), повернуто позовну заяву, внаслідок неповажності зазначених в заяві причин пропуску строку звернення до суду. Вказана ухвала не оскаржена позивачем/або його представником в апеляційному порядку в процесуальний спосіб, та набрала законної сили 24 червня 2024 року, що підтверджено відміткою з Єдиного державного реєстру судових рішень про дату набрання ухвалою законної сили.
Повертаючи позовну заяву і дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, Суд керувався тим, що дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовом націлені на те, щоб пов'язати відлік цього строку з отриманням 17 грудня 2023 року листа адвоката Долженчук Н.М. Але за висновком Суду, отримання листа, яке позивач намагається інтерпретувати як подію, з настанням якої заявник дізнався (чи міг дізнатися) про порушення своїх прав, спричинених виданням Указу № 82/2023, не може бути приводом для того щоб змінити (чи замінити) існуючий в Україні порядок доведення до відома актів глави держави. Отже, Суд дійшов висновку, що не може погодитися з тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту отримання листа від 17 грудня 2023 року.
Окрім цього, представник позивача вказав, що позивач дізнався про наявність фактів застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) випадково у грудні 2023 року під час підписання контракту в одному з банків в Європі. Водночас, за висновком Суду позивач не зазначив конкретної дати коли були порушені його права та коли для нього настали наведені вище несприятливі наслідки, спричинені прийняттям Указу № 82/2023.
Колегія суддів звертає увагу, що питання надання оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду віднесено до повноважень суду під час вирішення цього питання і оцінюється в кожному випадку окремо, в залежності від документального підтвердження поважності підстав пропуску строку звернення до суду. Але враховуючи вимоги частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені, зокрема, рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною восьмої статті 169 КАС України передбачено право повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленого законом у разі повернення позовної заяви.
Отже, з огляду на вимоги частини 4 статті 78 КАС України, приймаючи до уваги повторне звернення позивача з цією позовною заявою до суду 25.07.2024 року, колегією суддів враховуються обставини стосовно початку перебігу шестимісячного строку звернення до суду для оскарження Указу № 82/2023, який розпочався з 21 лютого 2023 року (з дня опублікування Указу) та сплив 21 серпня 2023 року, а також щодо дати, коли позивач дізнався про наявність фактів застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (у грудні 2023 року).
Звертаючись повторно із вказаним позовом до суду, представник позивача наполягає на тому, що позивачу стало відомо про наявність факту застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) лише 18 липня 2024 року, що, як вказувалось судом вище, спростовуються обставинами, встановленими в межах справи № 990/168/24 (щодо дати, коли позивач дізнався про порушення його прав). При цьому доводів на спростування вказаних обставин в розумінні вимог частини 5 статті 78 КАС України представником позивача в заяві не наведено.
До того ж, посилання представника позивача на лист від організації КЛІЕРІ ГОТТЛІБ СТІН & ГАМІЛЬТОН ЛЛП (CLEARY GOTTLIEB STEEN & HAMILTON LLP), колегія суддів не приймає, оскільки цей лист не містить жодної іншої інформації окрім тієї, яка перебувала у вільному та безоплатному доступі, зокрема, у мережі Інтеренет з моменту офіційного опублікування оспорюваного Указу № 82/2023. Крім цього, вказана інформація є ідентичною інформації, яка викладена в листі адвоката Долженчук Надії Миколаївни від 17 грудня 2023 року, оцінку якому було надано в межах справи № 990/168/24.
Посилання представника позивача на поважність причин пропуску строку звернення на те, що позивач не знає української мови, є громадянином США, не обізнаний із законодавством України, вже були визнані неповажними в межах справи № 990/168/24. До того ж, представництво інтересів позивача здійснюють його адвокати і останній мав право скористатися послугами перекладача, в разі незнання української мови.
За змістом пункту 5 частини першої статті 171 КАС України, якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Зважаючи на наведене, на стадії вирішення питання про відкриття провадження за цим позовом Суд дійшов висновку, що шестимісячний строк для оскарження Указу № 82/2023, який сплив 21 серпня 2023 року, пропущений з неповажних підстав.
У зв'язку з вказаним, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду із цим адміністративним позовом.
Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин і міркувань, Суд визнає зазначені представником позивача підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду неповажними, залишає позовну заяву без руху відповідно до частини першої статті 123 КАС України і надає позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для звернення до суду із заявою, у якій слід вказати інші підстави для поновлення строку та доказів на їхнє підтвердження.
Отже, зважаючи на приписи статті 169 КАС України, Суд залишає позовну заяву без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема щодо законності указів Президента України (пункт 1 частини 1 статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктами 4, 5, 9, 10 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Із цих законодавчих положень вбачається, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві, які саме права або інтереси були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
На дотриманні вказаних вимог Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту позовної заяви та обґрунтуванні порушених прав особи, яка звертається до суду також було наголошено в ухвалах Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі №9901/354/21 та від 27 січня 2022 року у справі № 9901/15/22, але не виключно.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що викладені представником позивача обставини, якими обгрунтовані позовні вимоги в порушення вимог пунктів 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не містять обґрунтувань, які саме права позивача були порушені оскаржуваним Указом, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать та якими документальними доказами вказані обставини підтверджуються. Як і не наведено мотивів в підтвердження того, що введені оскаржуваним Указом в дію санкції порушують права позивача, а не носять декларативний характер.
Отже позивачу слід привести позовну заяву у відповідність вимогам пунктів 4, 5, 9, 10 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених судом недоліків, шляхом: 1) приведення позовної заяви у відповідність вимогам пунктів 4, 5, 9, 10 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України; 2) наданням заяви із визначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та доказів на їх підтвердження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України, суд , -
Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 звернення до суду з позовною заявою до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 (в частині).
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , Ізовіта Андрія Миколайовича про поновлення строку звернення до суду із позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 (в частині).
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 (в частині), залишити без руху.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, встановлених в мотивувальній частині даної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Васильєва І.А.
Судді Гімон М.М.
Дашутін І.В.
Юрченко В.П.
Яковенко М.М.