29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 440/15936/23
адміністративне провадження № К/990/27646/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024
у справі №440/15936/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02.10.2023 №1869 «Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) з посади начальника відділення поліції №1 Кременчуцького РУП Головного управління Національної поліції в Полтавській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 04.10.2023 № 501 о/с по особовому складу про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Кременчуцького районного управління поліції та звільнення (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) з посади начальника відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції;
- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на посаді начальника відділення поліції № 1 Кременчуцького РУП Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 04.10.2023.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02.10.2023 №1869 «Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) з посади начальника відділення поліції №1 Кременчуцького РУП Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 04.10.2023 №501 о/с по особовому складу про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Кременчуцького районного управління поліції та звільнення (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) з посади начальника відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції. Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на посаді начальника відділення поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 04.10.2023.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем 16.07.2024 через підсистему «Електронний суд» подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті КАС України, відповідач вказує про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), зокрема щодо можливості притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських за порушення норм Кримінального процесуального кодексу України.
Водночас, суд звертає увагу скаржника, що пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та яка, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
В порушення зазначених вимог, скаржник лише формально зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Дисциплінарного статуту, чітко не конкретизуючи стосовно яких/якої саме норм/норми відсутній висновок суду касаційної інстанції, обмежившись твердженням про грубе порушення судами попередніх інстанцій статті 12 Дисциплінарного статуту.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Усупереч зазначеному, автор касаційної скарги в обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України фактично описав обставини цієї справи, висловив незгоду із прийнятими судовими рішеннями, прописав норми Дисциплінарного статуту, Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції в запобіганні кримінальними правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 №357, із застосуванням яких він не погоджується, проте це не є належним зазначенням підстави касаційного оскарження передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №440/15936/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко