29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 420/21894/23
адміністративне провадження № К/990/27280/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024
у справі № 420/21894/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» стосовно не виконання своїх обов'язків щодо нарахування та виплати надбавки за особливості проходження служби ОСОБА_1 згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України №925/5 від 28.03.2018;
- зобов'язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» на вимогу Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України №925/5 від 28.03.2018, нарахувати і виплатити надбавку за особливості проходження служби ОСОБА_1 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2021 рік - 50 % на підставі Наказу від 14.01.2021 № 9о/с, листопад, грудень 2021 рік - 10 % на підставі Наказу від 05.10.2021 №132о/с, лютий, березень, квітень 2022 рік - 50% на підставі Наказу від 13.01.2022 №4о/с;
- зобов'язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» видати позивачеві виправлену оновлену довідку про грошове забезпечення за останні 24 місяця перед звільненням ОСОБА_1 та виправлений грошовий атестат №25 від 12.05.2022 за №28/9-2537/Сбл;
- зобов'язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виправлену оновлену довідку про грошове забезпечення за останні 24 місяця ОСОБА_1 та виправлений грошовий атестат №25 від 12.05.2022 за №28/9-2537/Сбл.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 12.06.2024 та від 12.07.2024 попередні касаційні скарги позивача повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.
15.07.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 420/21894/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У тексті касаційної скарги позивач вказує, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі є пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з пунктами 3, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій відмовлено у клопотанні про витребування доказів.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України позивач вказує про встановлення судами обставин справи на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд зауважує, що ідентичні доводи були наведені позивачем у попередніх скаргах та відхилені Верховним Судом в ухвалах від 12.06.2024 та від 12.07.2024.
Звертаючись втретє до суду касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявником не доведено, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення судами норм процесуального права, як і не обґрунтовано в чому полягає недопустимість доказів, на підставі яких, судами встановлено обставини справи.
Доводи касаційної скарги позивача фактично зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексом адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням положень процесуального закону, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 420/21894/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко