про відмову у відкритті касаційного провадження
29 липня 2024 року
м. Київ
справа №420/23585/23
адміністративне провадження № К/990/26245/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі № 420/23585/23 відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано в десятиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 щодо відмови у задоволені заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/23585/23 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.
Згідно із частиною п'ятою статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про відмови у задоволені заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвала про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду чи його відмова до зазначеного переліку ухвал, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку не входить, то відповідно прийнята за наслідками її перегляду постанова також не може бути оскаржена до Верховного Суду.
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 про повернення апеляційної скарги, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Оскаржуючи судове рішення про повернення апеляційної скарги, заявник не обґрунтовує фундаментальність значення даної касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги на висновки Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №2а/0470/2563/12 та від 11.08.2021 у справі №560/4364/19 9 є безпідставним, оскільки застосування положень Закону України "Про судовий збір" у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 915/955/15.
Велика Палата Верховного Суду у п. 5.1, 5.2 постанови від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 сформулювала правову позицію у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про те, що положення ст. 4 Закону № 3674-VI" стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали."
Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у господарській справі, однак Закон України "Про судовий збір" у цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції.
Аналіз ухваленого у даній справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Водночас, відповідно до частини другої статті 332 та частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук