29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 215/7477/23
адміністративне провадження № К/990/27369/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Загороднюка А.Г., Кашпур О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024
у справі № 215/7477/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі, в якому просив визнати протиправним невиконання наказів Міністерства праці та соціальної політики України №58 від 29.07.1993 та Міністерства юстиції України №259/34/5 від 08.06.2001.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 у клопотанні про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 позивачу повернуто апеляційну скаргу, у зв'язку з неусуненням її недоліків.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Статтею 298 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
Положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.
Так, звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №215/7477/23 ОСОБА_1 одночасно заявляв клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке обґрунтоване посиланням на перебування останнього у скрутному фінансовому становищі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 розглянуто зазначене клопотання та відмовлено в його задоволенні, позаяк додана апелянтом довідка на підтвердження скрутного матеріального становища не дає підстав вважати, що зазначені суми є єдиним джерелом доходу скаржника, оскільки не містять відомостей про його майновий стан, який може мати інші джерела доходу на момент подання апеляційної скарги.
Оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення клопотання ОСОБА_1 від сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху та запропонував скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду цієї інстанції документ про сплату судового збору.
Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 направлена судом на адресу позивача.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, яка в силу положень частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, при настанні двох взаємопов'язаних умов: 1) неусунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення установленого судом строку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 про залишення апеляційної скарги без руху.
Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що конверт з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху повернувся на адресу суду апеляційної інстанції без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У встановлений судом процесуальний строк, а також станом на день постановлення ухвали від 26.06.2024 недоліки апеляційної скарги не усунуто, клопотання про продовження строку на усунення недоліків не заявлено.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та повернення апеляційної скарги апелянту.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання правомірності повернення апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків за обставин повернення до суду поштового конверту, яким направлялася ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду апеляційної інстанції.
Так, у цій справі, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За висновком Верховного Суду у справі № 215/7312/20, як положення статті 126, так і положення статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», з врахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
При цьому, суд касаційної інстанції зауважив на тому, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 мав цікавитися результатами розгляду його клопотання та враховувати процесуальні строки на його розгляд. Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.
Висновки Верховного Суду у справі № 215/7312/20 колегія суддів уважає застосовними і до обставин цієї справи.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник фактично не погоджується із підставами залишення його апеляційної скарги без руху в частині необхідності сплати судового збору та не задоволення судом апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_1 про звільнення від його сплати. При цьому, із вказаних доводів не слідує, що ОСОБА_1 мав намір виконувати ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху та сплатити судовий збір, оскільки уважає, що суд цієї інстанції мав задовольнити подане ним клопотання.
Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд апеляційної інстанції розглянув клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, оцінивши подані ним докази, та дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки такі докази не надавали суду підстав вважати, що зазначені у них суми є єдиним джерелом доходу скаржника.
При цьому, суд апеляційної інстанції надав можливість ОСОБА_1 усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору.
Вказана ухвала суду була надіслана на вказану ОСОБА_1 адресу, відомостей про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування апелянт суду апеляційної інстанції не повідомляв. Отже, судом цієї інстанції дотримані положення статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України в частині направлення учасникам справи судових рішень з процесуальних питань.
Однак, як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали від 26.06.2024 ОСОБА_1 з квітня 2024 року (залишення апеляційної скарги без руху) по червень 2024 року (повернення апеляційної скарги) не цікавився станом розгляду поданих ним апеляційної скарги та клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання.
Водночас статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
У цій справі Суд також враховує, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений Кодексом адміністративного судочинства України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 215/7477/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк О.В. Кашпур