29 липня 2024 року
Київ
справа №440/15075/23
адміністративне провадження №К/990/26519/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 440/15075/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
09.07.2024 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» (далі - скаржник, Товариство), направлена через підсистему «Електронний суд» 08.07.2024.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Обов'язковими умовами у разі оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Зазначеним вимогам касаційна скарга не відповідає. За змістом касаційної скарги позивач доводить необхідність формулювання правового висновку з питання тлумачення вимог частини першої статті 64 МК України та частини другої статті 53 МК України як таких, що дозволяють декларантові використовувати офіційний висновок судового експерта, складений відповідно до Закону України «Про судову експертизу», як підставу для визначення митної вартості товару, який був у використанні та, як наслідок, застосувати резервний метод визначення митної вартості товару самим декларантом.
Однак, посилання скаржника на те, що у цій справі був наявний висновок судового експерта, складений відповідно до Закону України «Про судову експертизу», не підтверджується ані змістом судових рішень, ані відомостями електронної справи. Під час судового розгляду судова експертиза відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу» не призначалася. Водночас автотоварознавче дослідження не є висновком судового експерта.
Крім того, не знаходять свого підтвердження доводи позивача про те, що апеляційний суд зробив висновок про неможливість використання декларантами резервного методу визначення митної вартості.
Також за змістом судового рішення, апеляційний суд оцінив наданий декларантом висновок експерта як такий, що не може бути належним доказом правильності визначення позивачем митної вартості. Проти такого висновку суду доводи в касаційній скарзі відсутні.
Відповідно, є підстави вважати, що скаржник наводить підстави для касаційного оскарження судового рішення безвідносно до обставин цієї справи і висновків суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Суд роз'яснює скаржникові, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
2. Крім того, розгляд цієї справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, а предметом спору є рішення митного органу про коригування митної вартості, які призвели до сплати митних платежів у більшому розмірі. За змістом відомостей електронної справи різниця таких платежів становить 52' 579,54 грн. Відповідно, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, для визначення справи незначної складності.
Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадженні, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що у цій справі наявні винятки, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, на переконання позивача, ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки аналогічні справи ніколи не були предметом розгляду Верховного Суду та відсутній правовий висновок щодо застосування норм права в подібних ситуаціях.
Позивач доводить, що існує низка рішень судів першої та апеляційної інстанцій у аналогічних справах з протилежними правовими висновками, зокрема це постанова Другого апеляційного адміністративного суду в ідентичній справі №440/15224/23 від 17.04.2024 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №300/510/21 від 04.11.2021.
Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів звертає увагу на таке.
У справі, у якій подано касаційну скаргу, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог став висновок апеляційного суду, що за змістом частини другої статті 64 МК України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися саме на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а не на висновку експерта. Водночас суд апеляційної інстанції оцінив висновок експерта і зазначив, що доказів та відповідних розрахунків, які б свідчили про врахування експертом особливих умов контракту №993391 від 11.05.2023, які відмінні від стандартних умов поставки EXW, а саме включення до ціни товару мита і платежів, які пов'язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних документів та витрат на навантаження товару оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, висновки від 07.07.2023 №126/3-23 та №126/2-23 не містять. Крім того, експертом при визначені вартості причепів було використано середньоарифметичне з 3 пропозицій 2-х вісних аналогів причепів на ринку ЕС, що зазначено у висновках транспортно-товарознавчого дослідження від 07.07.2023 №126/3-23 та №126/2-23. В свою чергу, таке посилання експерта на ціни аналогів причепів на ринку ЕС суперечить положенням частини третьої статті 64 МК України, якою визначено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.
Приведені скаржником як приклад іншого правозастосування постанови апеляційних судів у справах №440/15224/23, №300/510/21 ухвалені як за інших фактичних обставин, ніж у цій справі, так і з іншим мотивуванням судових рішень. Аналіз цих судових рішень не дає підстав вважати, що підставою для задоволення позовних вимог у цій справі стали висновки судів про те, що висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження є належним і достатнім доказом, що підтверджує як правомірність використання декларантом резервного методу, так і митну вартість, заявлену в деклараціях.
Вживання законодавцем у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш істотними для такої практики та формування її однаковості. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
У касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність в судах першої та/або апеляційної інстанцій значної кількості справ з подібним предметом спору, які вирішені судами по-різному, що давало б підстави вважати наявною правову проблему у застосуванні норм права, яку міг би вирішити суд касаційної інстанції, переглянувши конкретно цю справу.
Здебільшого доводи Товариста обумовлені необхідністю касаційного перегляду конкретно цієї справи, адже суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, з чим категорично не погоджується позивач. Однак, такі мотиви суперечать правовому змісту підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за доцільне запропонувати скаржникові подати уточнену касаційну скаргу.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 440/15075/23 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, у якій навести обґрунтування наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у випадку відсутності у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) винятків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в іншій частині у встановлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко