про відмову у відкритті касаційного провадження
29 липня 2024 року
м. Київ
справа №600/6659/23-а
адміністративне провадження № К/990/26350/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.01.2024 та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів: ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: обслуговуючий кооператив "Житлово - Будівельний кооператив Зоряний - 3" про визнання протиправним та нечинним рішення,
Позивачі звернулись до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив Зоряний-3" в якому просили визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 606/27 від 11.12.2020 "Про затвердження проєкту Детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови, обмеженої вул. Головною, вул. Залозецького Володимира, вул. Криворізькою, залізничною колією, проспектом Незалежності, вул. Яською в м. Чернівцях, та звіту про стратегічну екологічну оцінку".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.01.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024, у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №640/9995/20 в якій зазначено, що невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Також вказує на висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 20.05.2019 у справі №826/15338/18 та від 04.09.2019 у справі №826/13852/17 відповідно до яких здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану міста), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку міста, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Скаржник наголошує, що оскаржуване рішення порушує право власності, оскільки воно передбачає знесення житлових будинків та споруд, які належать йому та іншим позивачам на праві власності
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що реалізація указаного Детального плану території можлива тільки в майбутньому за рахунок вільних від житлової забудови земельних ділянок і в довгостроковій перспективі на інших земельних ділянках за бажанням власників цих ділянок, оскільки знесення офіційної приватної власності може бути здійснене лише за їх згоди.
Також суди першої та апеляційної інстанції вказали, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №600/6465/21, яке набрало законної сили, вже було встановлено відсутність порушення оскаржуваним рішенням майнових прав позивачів.
Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №640/9995/20, оскільки спірні правовідносини виникли щодо відмови Департаменту містобудування в наданні позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу.
У справах №826/15338/18 та №826/13852/17 спір також стосувався містобудівних умов та обмежень.
Відмінність у предметах судового оскарження та фактичних обставинах не дозволяє аналогічно застосувати положення законодавства та, відповідно, правові позиції Верховного Суду, які вказав скаржник обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Суд зауважує, що заявник формально посилається на правові висновки Верховного Суду у справах №803/1231/17; №823/5265/15; №810/726/18, №806/1576/18, №826/9713/18; №712/6577/18; №320/5710/20; №2340/3189/18 та не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, Верховний Суд зазначає, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Верховний Суд встановив, що в касаційній скарзі скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник не зазначив.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.01.2024 та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів: ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: обслуговуючий кооператив "Житлово - Будівельний кооператив Зоряний - 3" про визнання протиправним та нечинним рішення.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук