29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 160/12728/23
адміністративне провадження № К/990/27551/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №160/12728/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекспром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекспром» звернулось до суду з вимогами: визнати протиправним та скасувати наказ від 06.06.2023 №2747-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алекспром»», винесеного Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області; зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та Державну податкову службу України утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження про анулювання виданих ТОВ «Алекспром» Ліцензії на право виробництва пального №990114201900030 від 28.08.2019, Ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201900231 від 01.07.2019; зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державну податкову службу, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження про накладення арешту на активи ТОВ «Алекспром», зокрема арешту розрахункових рахунків та майна ТОВ «Алекспром».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алекспром» (код ЄДРПОУ 32679601)» від 06.06.2023 №2747-п, прийнятий Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201900231, дата реєстрації 01.07.2019, виданої ТОВ «Алекспром», на підставі акту, складеного у зв'язку з виконанням наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алекспром»» від 06.06.2023 №2747-п, прийнятого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Зобов'язано Державну податкову службу України утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження про анулювання ліцензії на право виробництва пального, реєстраційний номер 990114201900030, дата реєстрації 28.08.2019, виданої ТОВ «Алекспром», на підставі акту, складеного у зв'язку з виконанням наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алекспром»» від 06.06.2023 №2747-п, прийнятого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано наказ «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алекспром»» від 06.06.2023 №2747-п, прийнятий Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №160/12728/23.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вчетверте, раніше подані касаційну скаргу повернуто ухвалами Верховного Суду від 12.03.2024, від 18.04.2024, від 12.06.2024. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду, врахованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, та застосування у даному випадку правового висновку, сформованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17. Контролюючим органом зазначено, що наказ «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алекспром» (код ЄДРПОУ 32679601)» від 06.06.2023 № 2747-п є реалізованим, відтак позивач вже позбавлений можливості ефектного захисту оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, проте, він не позбавлений права на звернення до Суду з позовною заявою про оскарження рішення, яке може бути прийнято за результатами такої перевірки.
Верховний Суд зазначає, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Крім того, посилання на необхідність урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, відповідає змісту пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, який скаржником не вказано.
Разом з цим, контролюючим органом також вчинено покликання на постанови Верховного Суду від 21.01.2021 по справі №460/1239/19, від 12.08.2021 по справі №140/14625/20, від 10.10.023 по справі №500/1301/20, від 10.12.2020 по справі №814/733/17.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Верховний Суд зауважує, що податковим органом не конкретизовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, які саме правові висновки Верховного Суду враховано судом апеляційної інстанції, від яких належить відступити, як мають бути застосовані норми права у даних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржником не враховані роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №160/12728/23 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва