Іменем України
29 липня 2024 року
м. Київ
справа №990/188/23
адміністративне провадження № П/990/188/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Маріної Ю.А.,
позивачки - не пибула
представника позивачки - Огнев'юк Т.В. ,
представника відповідача - Петренко Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 990/188/23 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
28.08.2023 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_2 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), в якій позивачка просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №37/зп-23 від 26.07.2023 в частині визнання, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24.06.2019 № 107/зп-19, порушення Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0075046 (зафіксовано 28.08.2019) є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит.
Визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 39/зп-23 від 26.07.2023 в частині:
визнання, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів па посаду судді, кандидатом на посаду судді ОСОБА_2 є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит;
затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, а саме: зазначення в Додатку 4 №з/п 155 навпроти графи " ОСОБА_2 " результату іспиту "не складено";
затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, а саме: зазначення в Додатку 5: №з/п 141 навпроти графи " ОСОБА_2 " результату іспиту "не складено";
затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду, а саме: зазначення в Додатку 6: №з/п 133 навпроти графи " ОСОБА_2 " результату іспиту "не складено".
Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України включити ОСОБА_2 до рейтингів кандидатів на посаду судді: місцевого адміністративного суду, місцевого господарського суду, місцевого загального суду, та зарахувати до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого адміністративного суду, місцевого господарського суду та місцевого загального суду.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що 28.08.2019 о 16 год 27 хв після виконання письмового практичного завдання зі спеціалізації адміністративного суду уповноваженими представниками Комісії стосовно неї складено протокол реєстрації порушень, в якому зазначено, що уповноваженим представником Комісії під час виконання вказаного вище практичного завдання зафіксовано відкриття за допомогою офіційного веб-сайту Верховної ради України рішень Конституційного Суду України.
Однак, відкриття рішень Конституційного Суду України, викликано необхідністю перевірки доводів позивачки та відповідача за умовами модельної справи. ОСОБА_2 вважає, що зміст рішення Конституційного Суду України був визначальним при вирішенні модельної справи.
Позивачка також акцентує увагу на тому, що рішення Конституційного Суду України мають силу нормативно-правового акта, є частиною законів України, відрізняються від рішень інших судів, не є прецедентом, тому, оскільки знаходяться на дозволеному офіційному веб-порталі Верховної Ради України, то можуть бути використані при написанні практичного завдання.
Пряма заборона з використання під час виконання практичного завдання рішення Конституційного Суду України відсутня.
Зазначає також, що Комісія ухвалила рішення необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без дослідження належним чином обставин порушення та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
ВККС порушено принцип рівності перед законом, запобігаючи всім проявам дискримінації, кандидатів на посаду судді, які набрали менше 75% максимально можливого балу та визнані такими, що не склали кваліфікаційного іспиту лише з однієї спеціалізації, та кандидатів на посаду судді, щодо яких складено протокол реєстрації порушення за однією спеціалізацією, по всім іншим спеціалізаціям порушень не виявлено та отримані високі бали, але їх визнано такими, що не склали кваліфікаційного іспиту за всіма спеціалізаціями.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Тацій Л.В. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я.О., Стародуб О.П., Стрелець Т.Г., Шарапа В.М..
Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2023 відкрито провадження у справі та задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, подане разом з позовною заявою.
19.09.2023 до Верховного Суду від ВККС України надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , а також докази, долучені до справи.
У відзиві відповідач зазначає, що 28.08.2019 о 10 год 02 хв під час виконання учасниками іспиту анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду уповноваженими представниками Комісії було зафіксовано порушення учасником іспиту з індивідуальним кодом 0075046 ( ОСОБА_2 ) порядку складення кваліфікаційного іспиту та о 16 год 27 хв складено протокол реєстрації порушень підпункту 5 пункту 17.1 та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення. Уповноваженими представниками Комісії зафіксовано використання (відкриття за допомогою офіційного веб-сайту Верховної Ради України) тексту рішень Конституційного суду України від 25.10.2000 № 12-рп/2000 та від 17.07.2018 №6-р/2018.
ВККС України у пленарному складі 26.07.2023 прийняла рішення № 39/зп-23, яким визнала, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення дев'ятьма кандидатами, зокрема й ОСОБА_2 , є істотними та мають наслідком визнання осіб такими, що не склали кваліфікаційний іспит та затвердила декодовані результати анонімних письмових практичних завдань та загальні результати іспиту.
Відповідач вказує про безпідставність, необґрунтованість доводів ОСОБА_2 про те, що рішення від 26.07.2023 № 37/зп-23 та № 39/зп-23 в частині, що стосується позивачки, ухвалено Комісією протиправно, необґрунтовано, без дотримання вимог статті 78 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", тобто, не у спосіб, передбачений законом, з порушенням принципів рівності перед законом та пропорційності (неспівмірність встановленого порушення та його негативних наслідків для позивачки).
Також відповідач зазначає, що 28.08.2019 перед початком другого етапу кваліфікаційного іспиту з адміністративної спеціалізації, позивачки та інших учасників іспиту ознайомлено під підпис із загальними правилами виконання анонімного письмового практичного завдання під час кваліфікаційного іспиту. У зазначених правилах наведений виключний перелік нормативно-правових актів, які дозволяється використовувати під час виконання практичного завдання, а саме: закони, зокрема коментовані; кодекси, зокрема коментовані; постанови пленумів; рішення Європейського суду з прав людини.
Крім того, перед проведенням кваліфікаційного іспиту, а саме 09.07.2019 о 17 год 23 хв на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стара версія) у розділі "Всі новини" опубліковано новину із правилами складення кваліфікаційного іспиту, в якій також зазначено про заборону використання під час виконання практичного завдання, зокрема, таких джерел інформації: текстів судових рішень за результатами розгляду судами України справи по суті; інформаційних листів; аналітики розгляду справ судами України; збірників постатейних покажчиків правових позицій; науково-методичної літератури.
Відповідач звертає увагу, що додатково, безпосередньо перед початком виконання практичного завдання, представник Комісії наголосив усім учасникам іспиту про заборону здійснювати пошук та відкривати тексти рішень Конституційного Суду України.
У відзиві на позов також йдеться про те, що направлення повідомлення про дату, час і місце проведення засідання Комісії усім особам, стосовно яких має розглядатися питання, не є обов'язком Комісії, а є її правом та вирішується у кожному конкретному випадку індивідуально. У зв'язку з чим позивачка про таке засідання Комісії поштовим зв'язком не повідомлялась.
На переконання відповідача, неухильне дотримання Правил складення іспиту є обов'язком кандидата на посаду судді під час складення іспиту на будь-якому його етапі, незнання яких не звільняє від відповідальності, пов'язаної з участю у кваліфікаційному іспиті, а факт порушення кандидатом правил складення іспиту зафіксований в протоколі, може бути підставою для ухвалення Комісією рішення про визнання особи такою, що не склала іспиту за будь-якою обраною або всіма спеціалізаціями в цілому. Тому, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення кандидатом на посаду судді до визначених Комісією у Положенні правил є проявом тих якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді, та мають негативний вплив на перебіг кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.
Відповідач зазначає, що Комісією під час проведення кваліфікаційного іспиту був додержаний принцип рівності, щодо надання розумної можливості представити свої знання та уміння, як кандидатам на посаду судді, які набрали менше 75% максимально можливого балу та були визнані такими, що не склали кваліфікаційний іспит лише з однієї спеціалізації та кандидатам на посаду судді, щодо яких було складено протокол реєстрації порушення за однією спеціалізацією та визнано такими, що не склали кваліфікаційного іспиту за всіма спеціалізаціями в цілому.
19.09.2023 разом із відзивом на позовну заяву відповідач надав до Суду клопотання, в якому Комісія просить не долучати до матеріалів справи модельну справу для написання анонімного практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду 28.08.2019.
Відповідач вказав, що зазначені документи буде надано посадовою особою секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для огляду у відкритому судовому засіданні.
Матеріали справи представником Комісії надані в судовому засіданні для огляду та досліджені Судом.
06.10.2023 до Верховного Суду надійшла відповідь позивачки на відзив, а 22.07.2024 - додаткові письмові пояснення, у яких ОСОБА_2 посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2024 (справа № 990/186/23), вказує на необхідність врахування висновків Суду у вказаній справі щодо недоведеності відповідачем того, що порушення є істотним.
25.07.2024 ОСОБА_2 також надіслала до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких, повторюючи доводи позовної заяви, відповіді на відзив, попередніх письмових пояснень та пояснень, наданих нею у судовому засіданні, акцентує увагу на тому, що незабезпечення принципу правової визначеності призвело до добросовісної помилки 28.08.2019 при відкритті нею рішення Конституційного Суду України.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.
Рішенням Комісії від 03.04.2017 № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду. Позивачка брала участь у вказаному доборі як особа, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років, була допущена до складення відбіркового іспиту, що відбувся 31.10.2017.
За результатами відбіркового іспиту, рішенням Комісії від 06.12.2017 № 127/зп-17 ОСОБА_2 визнана такою, що успішно його склала та попередньо допущена до наступної стадії добору кандидатів на посаду судді місцевого суду.
За результатами проведеної спеціальної перевірки в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, ОСОБА_2 визнана такою, що відповідає установленим Законом України "Про судоустрій та статус суддів" вимогам до кандидата на посаду судді та рішенням Комісії від 01.08.2018 № 184/зп-18 направлена для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України. Після успішного проходження програми спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, матеріали ОСОБА_2 направлені до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для складення нею кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24.06.2019 № 107/зп-19 призначено кваліфікаційний іспит у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03.04.2017 № 28/зп-17, стосовно 370 кандидатів на посаду судді, визначено черговість етапів його проведення: перший етап - складення письмового анонімного тестування; другий етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду; третій етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду; четвертий етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду та графік його проведення.
01.08.2019 позивачка взяла участь у складанні письмового анонімного тестування під згенерованим індивідуальним кодом НОМЕР_1.
Рішенням Комісії № 141/зп-19 від 01.08.2019 затверджені кодовані та декодовані результати складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту згідно з додатком 1,2 та допущено до виконання анонімних письмових практичних завдань під час кваліфікаційного іспиту кандидатів згідно з додатком 3.
Крім того, рішенням Комісії № 190/зп-19 від 01.11.2019 внесені зміни до пункту 2, 3 рішення Комісії від 01.08.2019 № 141/зп-19 шляхом затвердження 34 учасникам таких декодованих результатів, зокрема, під номером 16) ОСОБА_2 , код учасника - № НОМЕР_1, бал учасника - 81, допущено до практичних завдань.
27.08.2019 позивачкою складено анонімне письмове практичне завдання зі спеціалізації: місцевого загального суду під згенерованим індивідуальним кодом 0079992; 28.08.2019 - місцевого адміністративного суду під згенерованим індивідуальним кодом 0075046, 29.08.2019 - господарського суду під згенерованим індивідуальним кодом 0071293.
28.08.2019 після виконання письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (під згенерованим індивідуальним кодом 0075046) представник Комісії повідомив позивачці, що у зв'язку з відкриттям нею під час виконання практичного завдання за допомогою офіційного веб-сайту Верховної ради України тексту рішень Конституційного Суду України: від 25.10.2000 № 12-рп/2000 та від 17.07.2018 № 6-р/2018, позивачці необхідно надати з цього приводу відповідні письмові пояснення, після складення яких ОСОБА_2 , Комісією прийнято виконане письмове практичне завдання зі спеціалізації адміністративного суду.
26.07.2023 під час прямої трансляції засідання Комісії, на якому затверджені кодовані результати анонімних письмових практичних завдань, позивачці стало відомо, що стосовно неї 28.08.2019 та інших учасників іспиту представниками Комісії складено протокол реєстрації порушень.
Комісією прийнято Рішення № 37/зп-23 від 26.07.2023, яким визнано, зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24.06.2019 № 107/зп-19, порушення Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, в тому числі кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0075046 (зафіксовано 28.08.2019) є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит.
Поряд із цим, затверджені кодовані результати анонімних письмових практичних завдань, в тому числі, складених ОСОБА_2 зі спеціалізації: місцевого загального суду кількість балів 101,5; місцевого адміністративного суду кількість балів 87,5; господарського суду -97,5, що підтверджується витягом з рішення № 37/зп-23 від 26.07.2023.
Згідно з Рішенням № 39/зп-23 від 26.07.2023 Комісія вирішила визнати, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді кандидатами, зокрема, ОСОБА_2 , є істотними та мають наслідком визнання осіб такими, що не склали кваліфікаційний іспит.
Відповідно до витягу з цього рішення також вбачається, що Комісією затверджено декодовані результати анонімних письмових практичних завдань та результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду загальна кількість балів 182,5, місцевого адміністративного суду - 165,5 та місцевого господарського суду - 178,5, а в колонці результат іспиту за всіма спеціалізаціями визначено загальну кількість білів і результат - не складено.
У відповідь на заяви позивачки від 02.08.2023 та 03.08.2023 Комісією на адресу ОСОБА_2 направлений лист за вих. № 21-1427/23 від 16.08.2023 з витягами наведених вище рішень від 26.07.2023 та копією протоколу реєстрації порушення, зафіксованого 28.08.2023 з додатками. Відповідно до змісту отриманого протоколу, додатку 1 установлено, що уповноваженим представником Комісії під час виконання практичного завдання зафіксовано використання (відкриття за допомогою офіційного веб-сайту Верховної ради України) тексту рішення Конституційного Суду України) такими учасниками іспиту, зокрема, індивідуальний код: 0075046, час порушення 10 год 02 хв. та о 12 годині 58 хв. Текст рішень, а також роздруківка історії браузера є додатками до цього протоколу.
З наведеними діями та рішеннями Комісії щодо визнання ОСОБА_2 особою, яка істотно порушила Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді під час складання письмового практичного завдання та особою, яка не склала кваліфікаційний іспит позивачка не погодилась та вважає їх протиправними.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку діям та рішенням відповідача, які є предметом спору, на підставі встановлених та підтверджених доказами фактичних обставин у справі, колегія судді зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб'єктів до відповідальності.
Суд зауважує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і в разі її неналежного дотримання дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.
Перевіряючи відповідність оспорюваних рішень відповідача критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, Суд враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 70 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:
1) рішення ВККС України про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів;
2) розміщення Комісією на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді.
В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС України, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік;
3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС України відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону;
4) здійснення ВККС України перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;
5) допуск ВККС України осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту;
6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту;
7) встановлення ВККС України результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті ВККС України;
8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону;
9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;
10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;
11) зарахування ВККС України кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті ВККС України;
12) оголошення ВККС України відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад;
13) проведення ВККС України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді;
14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС України та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді;
15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.
Відповідно до статті 78 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.
Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.
Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС України у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.
Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС України.
Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років з дня складення іспиту.
Якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.
Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.
ВККС України визначає рейтинг кандидатів на посаду судді відповідно до кількості набраних кандидатами балів за результатами кваліфікаційного іспиту. У рейтингу також окремо відображаються бали із завдань, якими перевіряють здатність кандидата бути суддею за відповідними спеціалізаціями.
ВККС України зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту.
Інформація про результати кваліфікаційного іспиту і місце кандидата на посаду судді за рейтингом є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті ВККС України.
Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту щодо кандидата на посаду судді може бути оскаржено в порядку, визначеному КАС України.
За правилами пункту 2 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит.
Згідно із частинами п'ятою, сьомою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.
Рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
Рішенням від 03.10.2018 № 211/зп-18 Комісія, на виконання частини п'ятої статті 78 Закону № 1402-VIII, затвердила Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді.
Пунктом 7 розділу І "Загальні положення" Положення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що складення кваліфікаційного іспиту кандидатами на посаду судді включає такі етапи:
1) складення тестування щодо виявлення належних теоретичних знань;
2) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією);
3) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією);
4) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією).
Черговість етапів проведення виконання практичного завдання зі спеціалізацій визначається рішенням Комісії.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ "Організаційна підготовка до складення іспиту" на етапах складення кваліфікаційного іспиту кандидати на посаду судді виконують такі завдання:
1) складення тестування - окремий тест (тестові запитання), який виконується шляхом надання учасником відповідей на запитання;
2) виконання практичного завдання - модельна судова справа, яка виконується шляхом викладення або продовження викладення модельного судового рішення за результатами модельного розгляду справи по суті та відповідно до наявних у ній документів. Завдання щодо викладення або продовження викладення модельного судового рішення визначається у змісті конкретного практичного завдання
Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу IV "Порядок складення іспиту" Положення кваліфікаційний іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту етапів іспиту, визначених пунктом 7 розділу І Положення.
Пунктом 13 цього ж розділу Положення передбачено, що перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення.
За правилами підпункту 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV "Порядок складення іспиту" Положення учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення Європейського суду з прав людини. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування.
Згідно з підпунктом 6 підпункту 17.2 пункту 17 цього ж розділу Положення учаснику під час іспиту забороняється використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту.
Учасник зобов'язаний не порушувати правил складання іспиту (підпункт 10 підпункту 17.3 пункту 17 розділу IV "Порядок складення іспиту" Положення).
Пунктом 18 того ж розділу Положення передбачено, що у разі порушення особою порядку складення іспиту Комісія на будь-якому етапі може припинити участь цієї особи у ньому та визнати її такою, що не склала іспиту.
Факт порушення порядку складення іспиту фіксується уповноваженими представниками у протоколі реєстрації порушень та розглядається Комісією (пункт 22 розділу IV "Порядок складення іспиту" Положення).
Згідно з пунктом 2 розділу VІ "Визначення результатів іспиту" Положення результати іспиту затверджуються Комісією.
Пунктами 8-10 цього ж розділу Положення передбачено, що під час затвердження кодованих результатів іспиту Комісія вирішує питання щодо робіт, які не було розпізнано або виявлено програмним забезпеченням, а також протоколів реєстрації порушень порядку, складених під час іспиту (за наявності таких випадків).
За результатами розгляду протоколу Комісія може ухвалити рішення про припинення участі особи в іспиті та визнання її такою, що не склала іспиту.
Розгляд питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється до моменту декодування робіт відповідного етапу іспиту.
Результати відповідного етапу іспиту декодуються після проведення оцінювання всіх його завдань.
Підпунктом 5 пункту 12 розділу VІ "Визначення результатів іспиту" Положення (зі змінами, унесеними рішенням від 08.10.2018 № 211/зп-18) передбачено, що особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.
У справі, що розглядається встановлено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24.06.2019 № 107/зп-19 призначено кваліфікаційний іспит у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03.04.2017 № 28/зп-17, стосовно 370 кандидатів на посаду судді, визначено черговість етапів його проведення: перший етап - складення письмового анонімного тестування; другий етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду; третій етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду; четвертий етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду та графік його проведення.
Позивачка взяла участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного вказаним рішенням ВККС України №28/зп-17 від 03.04.2017.
28.08.2019 ОСОБА_2 виконане анонімне письмове практичне завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (під згенерованим індивідуальним кодом 0075046).
Після виконання письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (під згенерованим індивідуальним кодом 0075046) представник Комісії повідомив позивачку, що у зв'язку з відкриттям нею під час виконання практичного завдання за допомогою офіційного веб-сайту Верховної ради України тексту рішень Конституційного Суду України: від 25.10.2000 № 12-рп/2000 та від 17.07.2018 № 6-р/2018, позивачці необхідно надати з цього приводу відповідні письмові пояснення, після складення яких ОСОБА_2 . Комісією прийнято виконане письмове практичне завдання зі спеціалізації адміністративного суду.
Зі змісту протоколу реєстрації порушень установлено, що відповідачем відображено у ньому порушення ОСОБА_3 , яке полягає у тому, що позивачка за допомогою офіційного веб-сайту Верховної Ради України відкрила тексти рішень Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та від 25.10.2000 № 12-рп/2000, чим порушила вимоги підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 Положення, відповідно до якого кандидату на посаду судді забороняється використання під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього Положення.
Надалі Комісією прийнято Рішення № 37/зп-23 від 26.07.2023, яким визнано, що зафіксоване порушення кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0076518 (зафіксоване 28.08.2019) є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит.
Рішенням № 39/зп-23 від 26.07.2023 Комісія затвердила декодовані результати анонімних письмових практичних завдань та результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, визначивши, що ОСОБА_2 іспит за всіма спеціалізаціями не складено.
Істотність цього порушення як ключовий фактор визнання позивачки такою, що не склала кваліфікаційний іспит, Комісія у спірному рішенні мотивувала тим, що його вчинення суперечить принципам справедливості, законності, прозорості і рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні, ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності кандидата, що є безумовною підставою для припинення його участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення (а.с. 143, т. 1).
Доводи відповідача щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень зводяться фактично до того, що обставини використання ОСОБА_2 під час виконання анонімного письмового практичного завдання забороненого джерела інформації повною мірою підтверджується зібраними та наданими відповідачем доказами.
При цьому позивачка не заперечує факту відкриття текстів рішень Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 та від 25.10.2000 № 12-рп/2000.
Водночас, ОСОБА_2 наполягає на тому, що використання рішень Конституційного Суду України при виконанні практичного завдання не є порушенням.
Так, позивачка вказує, що Положення не містить чітко визначеної заборони використовувати рішення Конституційного Суду України. Крім того, всі конкурсанти мали доступ до рішень Конституційного Суду України у мережі Інтернет, оскільки такі рішення були наведені у модельній справі.
12.04.2024 позивачка надіслала додатково Суду відеозапис проведення Комісією 28.08.2019 кваліфікаційного іспиту.
ОСОБА_2 зазначає, що цим записом підтверджується те, що відкриття нею рішень Конституційного Суду України є добросовісною помилкою і такі пояснення вона надавала представнику ВККС, що зафіксовано на відеозапису (7:00:32). Крім того, на переконання ОСОБА_2 , цей відеозапис підтверджує недосконалість організації Комісією іспиту 28.08.2019 та множинність подібних «порушень».
Судом досліджений вказаний відеозапис, з якого встановлено, що ОСОБА_2 дійсно повідомила представнику Комісії, крім письмових пояснень, що переконана у необхідності при виконанні письмового завдання, дослідити рішення Конституційного Суду України з огляду на посилання сторін у модельній справі на ці рішення.
Поряд із цим, відеозаписом (0:24:51) також підтверджується, що перед початком іспиту представник ВККС наголосив учасникам про заборону використання під час виконання письмового завдання рішень Конституційного Суду України.
Колегія суддів зазначає, що суть кваліфікаційного іспиту - це атестування особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді. Мета кваліфікаційного іспиту - виявлення належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя (частини перша та друга статті 78 Закону №1402-VIII).
Порядок складення кваліфікаційного іспиту й методика оцінювання кандидатів передбачають правила проходження іспиту й низку прав, обов'язків та заборон для кандидатів, зокрема щодо джерел інформації, дозволених і заборонених їм для використання під час виконання практичного завдання (частина п'ята статті 78 Закону №1402-VIII, пункт 17 розділу IV "Порядок складення іспиту" Положення).
Порушення особою порядку складення кваліфікаційного іспиту надає ВККС України право на будь-якому етапі припинити її участь в іспиті та визнати її такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Особа вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит у випадку допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням ВККС України визнано істотним (пункт 18 розділу ІV "Порядок складення іспиту", пункт 8, підпункт 5 пункту 12 розділу VІ "Визначення результатів іспиту" Положення).
Тобто, з аналізу наведених норм Положення можна дійти висновку, що при вирішенні питання щодо припинення участі особи в іспиті з підстави порушення ним порядку складення іспиту визначальне значення має істотність такого порушення. Лише визнання Комісією у її рішенні вчиненого порушення істотним зумовлює для учасника наслідки у вигляді визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит. Відповідно, в протилежному випадку, такі наслідки для кандидата не настають.
Норми Положення не визначають критеріїв, які б надавали можливість чітко кваліфікувати порушення порядку складення іспиту як істотне. Це означає, що, з одного боку, ВККС України наділена досить широкою свободою розсуду при оцінці допущеного порушення порядку складення іспиту на предмет його істотності. З іншого - нормативна невизначеність (неврегульованість) цього питання, тобто відсутність чітких зрозумілих для кожного учасника орієнтирів, покладає на ВККС України обов'язок належно мотивувати її висновки, якщо вона вважатиме, що допущене учасником порушення порядку складення іспиту є істотним, тобто вагомим настільки, щоб це безумовно мало наслідком припинення участі особи в іспиті.
Колегія суддів враховує, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.
Рішення ВККС України з питання припинення участі кандидата в кваліфікаційному іспиті та визнання його таким, що не склав іспит, має містити мотиви цього рішення (друге речення частини п'ятої статті 101 Закону №1402-VIII) і відповідати вимогам, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України).
Надаючи оцінку законності і обґрунтованості оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає, що об'єктивна сторона порушення, яке ставиться у провину позивачці (порушення підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу ІV "Порядок складення іспиту" Положення) полягає у використанні під час виконання практичного завдання джерел інформації на електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 цього ж розділу Положення, яким унормовано, що учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів звертає увагу, що закріплені наведеними правовими нормами правила щодо переліку актів, які можна використовувати, а також положення про заборону використання всіх інших джерел, є чіткими, зрозумілими та не допускають їх неоднозначного розуміння, сприйняття чи тлумачення.
Як було зазначено вище, факт відкриття позивачкою під час виконання анонімного письмового практичного завдання тексту Рішень Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та від 25.10.2000 № 12-рп/2000, тобто не передбаченого Положенням джерела, як дозволеного для використання під час виконання такого завдання, підтверджується наявними у справі доказами, належним чином зафіксовано працівником ВККС України і позивачкою не оспорюється та не заперечується.
Колегія суддів зазначає, що доводи позивачки про те, що приписи Положення не свідчать про пряму заборону використання Рішення Конституційного Суду України, а також те, що практичне завдання модельної справи містило посилання на відповідне Рішення, не спростовують того, що ОСОБА_2 , як кандидат на посаду судді, була обізнана та мала усвідомлювати, що Положенням унормовано виключний перелік нормативно-правових актів (джерел інформації), якими учасник має право користуватися під час виконання практичного завдання.
Пунктом 13 розділу IV Положення № 211/зп-18 визначено, що перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення.
Судом встановлено, що перед початком виконання практичного іспиту представником Комісії було наголошено на забороні використання саме рішень Конституційного Суду України.
Таким чином, відкриття джерела інформації, яке не передбачено Положенням (відповідних рішень Конституційного Суду України), підпадає під заборонені Положенням дії і становить склад порушення порядку складення іспиту.
У цьому контексті слід взяти до уваги також доводи відповідача про те, що 28.08.2019 перед початком другого етапу кваліфікаційного іспиту з адміністративної спеціалізації, позивачку та інших учасників іспиту ознайомлено під підпис із загальними правилами виконання анонімного письмового практичного завдання під час кваліфікаційного іспиту. Зміст таких, на думку Суду, не суперечить нормам Положення, а доведення їх до відома кандидата додатково свідчить про обізнаність та наявність в розпорядженні позивачки всієї необхідної інформації щодо вимог, правил, особливостей проведення кваліфікаційного іспиту та виконання практичного завдання, хоча вказана обставина і не є визначальною для вирішення цієї справи.
Також колегія суддів враховує та акцентує увагу на тому, що згідно зі змістом оспорюваних рішень Комісії, з-усіх учасників кваліфікаційного іспиту допущення подібних порушень не були системним недоліком, що вказує на не пов'язаність таких з питаннями організації цього заходу або недосконалості нормативного регулювання правил його проведення.
ВККС України наділена повноваженням на будь-якому етапі припинити участь особи у складенні кваліфікаційного іспиту і визнати її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, у разі допущення цією особою такого порушення порядку його складення, яке рішенням Комісії визнано істотним (пункт 18 розділу ІV "Порядок складення іспиту", пункт 8, підпункт 5 пункту 12 розділу VІ "Визначення результатів іспиту" Положення).
Оцінка істотності допущеного учасником порушення належить до дискреційних повноважень членів Комісії, яка є колегіальним органом і вирішує це питання шляхом голосування.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/186/23 прийняла постанову від 16.05.2024, у якій викладено аисновок про те, що "... Положенням № 211/зп-18 не визначено критеріїв, за якими Комісія вирішує питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків), зокрема й щодо того, які порушення Комісія може визнати істотними та, як наслідок, визнати особу такою, що не склала іспиту відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI цього Положення.
Разом з тим філогічний та логічний аналіз поняття «істотне порушення учасником іспиту порядку складення іспиту» дозволяє виснувати, що під таким порушенням слід розуміти умисне (свідоме) грубе нехтування правилами складання іспиту, або зневажливе ставлення до цих правил, яке вплинуло на складання кваліфікаційного іспиту самого учасника, який допустив це порушення, або інших учасників кваліфікаційного іспиту".
Своєю чергою, позивачка факт використання тексту Рішення КСУ під час виконання практичного завдання не заперечує, не покликається відкриття Рішення з необережності (випадково), а наполягає на тому, що використання рішення КСУ при виконанні практичного завдання не є порушенням Положення.
Такі дії позивачки вказують на свідоме використання нею тексту Рішення КСУ під час виконання практичного завдання, у зв'язку з чим висновки відповідача про наявність підстав для кваліфікації порушення, зафіксованого під час виконання ОСОБА_2 як істотного.
Понад це, колегія суддів, дослідивши матеріали модельної справи, встановила, що використання кандидатом текстів Рішень Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та від 25.10.2000 № 12-рп/2000, давало змогу безпосередньо вирішити спір, запропонований, як практичне завдання в межах іспиту.
Колегія суддів констатує також, що кандидат на посаду судді на стадії проходження кваліфікаційного іспиту є особою, яка вже успішно склала відбірковий іспит, пройшла спеціальну перевірку та спеціальну підготовку (що підтверджується наявними матеріалами справи), а тому, повинна мати досвід роботи з різними системами пошуку законодавства і демонструвати належну обачність та обережність при роботі з джерелами інформації під час іспиту, а також враховувати під час виконання практичного завдання вимоги підпункту 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу ІV "Порядок складення іспиту" Положення.
У цьому контексті Суд приходить до висновку, що відповідач надав належну оцінку допущеному позивачкою порушенню порядку складення кваліфікаційного іспиту та обґрунтував мотиви з яких він розцінив ці порушення як істотні.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками ВККС в частині оцінки морально-етичної сторони поведінки позивачки через недотримання чи то порушень правил академічної доброчесності.
Так, Суд погоджується з доводами ОСОБА_2 щодо відсутності правових підстав для посилання Комісією в оспорюваному рішенні на поняття академічної доброчесності, визначення якого наведено у Законі України "Про освіту", оскільки з огляду на окреслену в преамбулі цього Закону сферу його дії, правовідносини, які виникають під час оцінювання кандидатів на посаду судді у межах процедури кваліфікаційного іспиту, ним не регулюються.
Також Суд враховує те, що поняття академічної доброчесності та її загальних стандартів розкрито в рішенні Комісії не у значенні, вжитому в Законі України "Про освіту", і власне посилань на цей Закон в оскаржуваних рішеннях немає, натомість контекст такого посилання розкрито через значимість забезпечення довіри до результатів іспиту, позбавлення будь-кого з учасників невиправданих переваг та усунення сумнівів у справедливості оцінювання.
Отже, мотиви відповідача про академічну доброчесність, яка є категорією, що визначена законодавством про освіту і застосовується до правовідносин, що виникають у сфері освітнього процесу, Суд вважає помилковим.
Однак, помилковість висновків в частині допущення ОСОБА_2 порушення академічної доброчесності не впливає на правомірність рішення відповідача, оскільки за змістом підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18 особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.
Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку, що ВККС України прийняла оскаржувані рішення стосовно ОСОБА_2 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, а тому підстав для їх скасування Судом не встановлено.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Спір у подібних правовідносинах вже був предметом розгляду у справі № 990/185/23, у якій Велика Палата Верховного Суду постановою від 13.06.2024 залишила без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Також частково подібні правовідносини були предметом розгляду у справі № 990/186/23, на яку у додаткових поясненнях також послалась позивачка.
Однак, фактичні обставини, встановлені під час розгляду цієї справи та у справі № 990/186/23 є відмінними у тому, що ОСОБА_2 не заперечує свідомого використання Рішення КСУ при виконанні практичного завдання при обізнаності із правилами Положення, що і слугувало підставою для кваліфікації порушення як істотного. У справі ж № 990/186/23 Судом встановлено, що Рішення КСУ кандидатом відкрито не умисно, а саме випадково.
Щодо решти підстав та доводів якими позивачка обґрунтовувала позов, Суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку №11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм "м'якого права", наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть "проміжні" процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на результат розгляду справи, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення).
Головуючий (підпис) Л.В. Тацій
Судді (підпис) Я.О. Берназюк
(підпис) О.П. Стародуб
(підпис) Т.Г. Стрелець
(підпис) В.М. Шарапа
Повний текст рішення складено 30.07.2024
30.07.2024
Згідно з оригіналом: помічник судді Ірина ГАЙВОРОНСЬКА