Головуючий суддя у першій інстанції: Пахолюк А.М.
30 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 161/7108/24 пров. № А/857/15811/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Глушка І.В., Хобор Р.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2024 року у справі № 161/7108/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
11.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, у якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ГАБІ № 424625 від 03.04.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.06.2024р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.06.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ч.4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2024р. в 17 год 17 хв. ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію « 102» та повідомив про те, що його колишня дружина ОСОБА_2 умисно порушує рішення суду та не дає можливості бачитися з дитиною - ОСОБА_3 у визначений час, хоча колишня дружина надавала можливість бачитись із спільною дитиною.
03.04.2024р. інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, старший лейтенант Стасюк Т.О. склав щодо ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 424625 за ст.183 КУпАП. та наклав на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
В ст.9 КУпАП видно, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
ст.183 КУпАП (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) - завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
В ст.280 КУпАП України видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ст.251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ст.252 КУпАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
ч.2 ст.258 КУпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно ст.222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають, крім іншого, розглядають справи про адміністративні правопорушення за ст.183 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
ч.4 ст.258 КУпАП України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2021 року №161/17361/20, яке набрало законної сили, визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а саме встановлено позивачу графік побачень та спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- з 16:00 год. п'ятниці до 16.00 год. неділі І,ІІІ та V ( за наявності) тижня місяця,
- з 17 год. до 20 год. щовівторка та щочетверга,
- спільний відпочинок з дитиною протягом місяця в літній період,
- проведення часу з дитиною з 12 год. до 16 год. у кожен день народження дитини, з урахуванням стану здоров'я, потреб та інтересів дитини. (а.с.12-16).
Як видно з матеріалів справи, що ОСОБА_1 повідомив через месенджер «Viber» свою дружину ОСОБА_2 , що в п'ятницю 29.03.2024р. в 17 год. 00 хв. буде чекати на доньку в дворі будинку по АДРЕСА_1 .
Із відеозапису, який надала ОСОБА_2 . поліцейському, видно, що дитина - ОСОБА_3 підійшла до тата (позивача у даній справі) на дитячий майданчик, сіла на гойдалку та спілкувалася з батьком. На даному відео зафіксовано, що дитина сказала батьку: «Я не хочу з тобою бачитись і гуляти».
Крім того, дитина вказує, що неодноразово говорила йому про те, що не хоче з ним говорити і бачитись. З відео, також, чітко видно, що дитина сама підвелась з гойдалки та пішла до під'їзду, матір ОСОБА_2 не забирала її.
Разом з тим, із змісту виклику реєстрації заяв громадян на лінію « 102» колегією суддів встановлено, що 29.03.2024р. в 17 год. 17 хв. ОСОБА_3 здійснив виклик працівників поліції за адресою АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи необхідність виклику працівників поліції умисним порушенням колишньою дружиною ОСОБА_2 рішення суду щодо спілкування дитиною. Зокрема, вчиненням психологічного тиску на неї.
З матеріалів справи видно, що виїзд поліції відбувся 29.03.2024р. в18 год. 06 хв.
Допитаного під присягою в суді першої інстанції в якості свідка інспектор поліції ОСОБА_4 , пояснив, що 29.03.2024р. прибув на виклик за адресою АДРЕСА_1 . Поспілкувавшись із заявником - ОСОБА_1 , останній повідомив, що його дружина не виконує рішення суду та перешкоджає бачитись з дитиною у визначені години. Згодом він відібрав пояснення у колишньої дружини, досліджено відео, яке зняте на телефон останньої, де дитина говорить, що не хоче говорити та бачитися з батьком. При цьому, жодного перешкоджання у побаченні з дитиною з боку дружини не було, факт спілкування батька з дитиною був. Вказав, що позивачу повідомлено про розгляд справи відносно нього за ст.183 КУпАП та роз'яснено його права та обов'язки. Останній заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено і повідомлено, що розгляд справи відбудеться 03.04.2024р. в 19 год. 00 хв. за адресою м. Луцьк, Залізнична, 15 в приміщенні УПП у Волинській області. За наслідками розгляду справи складено оскаржену постанову про притягнення ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП.
Крім того, із змісту відеозаписів нагрудних відеореєстраторів поліцейських колегією суддів встановлено, що працівники поліції виїхали на виклик ОСОБА_1 , у останнього відібрані пояснення, роз'яснено його права. Позивач вказував, що причиною виклику поліції є невиконання колишньою дружиною рішення суду про порядок спілкування батька з дитиною. Також пояснення відібрані у колишньої дружини, а також досліджено відео спілкування батька з дитиною, яке знято колишньою дружиною - ОСОБА_2 . Задоволено клопотання ОСОБА_1 щодо надання можливості скористатися правничою допомогою і про відкладення розгляду справи. Також, досліджено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2021р. та лист Міністерства юстиції України від 05.02.2019р. «Щодо виконання рішень про встановлення побачень з дитиною» та надано оцінку всім наявним доказам.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , останній, вважаючи дії ОСОБА_2 , щодо знімання на телефон його спілкування з дитиною психологічним тиском на дочку, вважав, що такі дії його колишньої дружини є фактично перешкоджанням виконанню судового рішення щодо участі батька у вихованні дитини. Також зазначено про наявність уже відкритого кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 382 КК України по факту умисного невиконання рішення суду.
Із змісту письмових пояснень ОСОБА_2 , також видно, що вона - 29.03.2024р. у час, узгоджений із ОСОБА_1 , надала можливість останньому поспілкуватися із донькою. Однак, дитина відмовилася контактувати із позивачем, після чого їхня зустріч невдовзі була завершена.
Отже, ОСОБА_1 в порушення вимог ст.77 КАС України не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших не передбачених законом дій, які б порушували його права, інтереси або створювали загрозу його здоров'ю, життю або майну, які б були обґрунтованою правдивою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції.
Апеляційний суд зазначає, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто, характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Водночас, під час розгляду цієї справи апеляційним судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду суб'єктом владних повноважень питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, а доводи останнього спрямовані на уникнення відповідальності.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що дії позивача щодо виклику працівників поліції міститься прямий умисел, оскільки останній усвідомлював, що будь-яких перешкоджань з боку колишньої дружини у виконанні рішення суду про спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною не було, донька сама виявила бажання не спілкуватись з батьком та пішла додому.
Отже, ОСОБА_1 , зателефонувавши на лінію « 102» і спеціально викликавши працівників поліції, з приводу невиконання рішення суду колишньою дружиною, завідомо знав та усвідомлював, що повідомлені факти не відповідають дійсності, що не спростував апелянт.
Слід зазначити, що оскаржена постанова складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ст.183 КУпАП.
Доказів упередженості суб'єкта владних повноважень щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності також не встановлено.
Таким чином, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оспорюваної постанови, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновків про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.183 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законом та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2024 року у справі № 161/7108/24- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. В. Глушко
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 30.07.2024р