24 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21868/23 пров. № А/857/11816/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, прийняте суддею Клименко О.М. у м. Львові, повний текст складено 11.04.2024 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
встановив:
ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 07 червня 2022 № 4154/13-01-07-14, яким збільшено суму грошового зобов'язання із оплати військового збору в розмірі 12217,91 грн; від 07 червня 2022 № 4155/13-01-07-14, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1020,00 грн., від 07 червня 2022 № 4156/13-01-07-14, яким збільшено суму грошового зобов'язання із оплати податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами з результатами річного декларування, в розмірі 146614,90 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд зазначив, що у спірній ситуації податковий орган дотримався вимог пунктів 79.2 статті 79, 42.2, 42.5 статті 42 ПК України, оскільки копія наказу про проведення перевірки від 24 листопада 2021 та повідомлення від 24 листопада 2021 № 1008/13-01-07 надіслані позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а конверт із вказаними документами із відміткою поштової служби повернувся на адресу контролюючого органу до початку проведення перевірки із зазначенням причин невручення.
Процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме із виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР.
Однак доказів звернення до податкового органу з відповідною заявою позивачем не надано, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.01.2024 у справі № 380/15525/21.
Суд зазначив, що перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, з 18 березня 2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, зупиняється. На момент видання наказу про проведення перевірки діяв карантин, а тому строки давності, передбачені статтею 102 ПК України, були зупинені
До того ж суд зауважує, що станом на 18 березня 2020 строки давності, передбачені статтею 102 ПК України, в межах яких податковий орган мав право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань позивача за 2017 рік не спливли.
З огляду на вказане доводи позивача про те, що з урахуванням вимог абзацу першого пункту 102.1 статті 102 ПК України податковий орган мав право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань позивача за 2017 рік не пізніше 08 лютого 2021 є помилковими.
Відповідно до абзацу першого пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Отже, посилання контролюючого органу на неподання позивачем документів під час проведення перевірки є обґрунтованими.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що причиною завищення витрат, в акті перевірки, відповідачем зазначено те, що позивач не надав до перевірки документів, які підтверджують понесення витрат, які передбачені п. 177.4. ст. 177 ПК України.
Позивач не міг надати для перевірки відповідачу документи, оскільки, як вже було зазначено вище, позивачу не було відомо про те, що 24.11.2021 відповідачем було прийнято рішення, в період з 10.01.2022 по 14.01.2022, провести документальну позапланову невиїзну перевірку.
Позивач був зобов'язаний при нарахуванні заробітної плати своїм працівникам сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму (за період січень-грудень 2017): 17 171,59 грн.
Разом нарахована заробітна плата працівникам з сумою сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік, становить - 95 224,29 грн.
Підтвердження витрат за 2018 рік, яким судом першої інстанції не надано оцінку.
Позивач був зобов'язаний при нарахуванні заробітної плати своїм працівникам сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму (за період січень-грудень 2018): 15 845,17 грн.
Разом, нарахована заробітна плата працівникам з сумою сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік, становить - 87 868.67 грн.
Підтвердження витрат за 2019 рік, яким судом першої інстанції не надано оцінку.
Нарахована заробітна плата працівникам з сумою сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік, становить - 171 510.63 грн.
Підтвердження витрат за 2020 рік, яким судом першої інстанції не надано оцінку.
Нарахована заробітна плата працівникам з сумою сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за січень-травень 2020), становить - 65 794,74 грн.
Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 07 липня 2011 до 18 червня 2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_1 . 19 червня 2020 внесено зміни про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за його власним рішенням (запис № 24150060003050916).
24 листопада 2021 ГУ ДПС у Львівській області винесло наказ № 4057-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», яким наказано:
1. Провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 10 січня 2022 тривалістю 5 робочих днів.
2. Перевірку провести з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства з 01 січня 2017 по 19 червня 2020, законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску з 01 січня 2016 по 19 червня 2020.
Також 24 листопада 2021 ГУ ДПС у Львівській області видало повідомлення № 1008/13-01-07, у якому зазначено про проведення з 10 січня 2022 документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 в приміщенні ГУ ДПС у Львівській області, у зв'язку з чим йому належить відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, починаючи із вказаної дати, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема, фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку, пов'язані із нарахуванням і сплатою податків, зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Копію наказу від 24 листопада 2021 та повідомлення від 24 листопада 2021 № 1008/13-01-07 ГУ ДПС у Львівській області надіслало позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 7900067218430 на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , однак конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 30 грудня 2021 повернувся на адресу контролюючого органу.
14 січня 2022 ГУ ДПС у Львівській області склало акт від 14 січня 2022 № 84/6/13-01-07-14-03/3186210410 «Про ненадання фізичною особою платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документів для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки», в якому вказано, що платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 станом на 14 січня 2022 до перевірки не надано жодних первинних документів.
Вказаний акт ГУ ДПС у Львівській області надіслало позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 7900067730751 на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , однак конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» повернувся на адресу контролюючого органу.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ГУ ДПС у Львівській області 24 листопада 2021 № 4057-ПП старшим державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області Мартин Наталією Ігорівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 по 19 червня 2020, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 по 19 червня 2020.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 21 січня 2022 № 858/13-01-07-14-03/3186210410, згідно з яким контролюючий орган у розділі ІІІ. Висновки встановив порушення фізичною особою ОСОБА_1 :
1. Вимог п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 ПК України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій під час здійснення податкового контролю.
2. пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2017 по 19 червня 2020 на загальну суму 117291,92 грн, а саме: за 2017 на суму 31515,69 грн; за 2018 на суму 32665,21 грн; за 2019 на суму 33951,46 грн; за 2020 на суму 19159,56 грн.
3. пп. 1.2, 1.3, 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, ст. 168, п.177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір за період з 01 січня 2017 по 19 червня 2020 на загальну суму 9774,33, а саме: за 2017 на суму 2626,31 грн; за 2018 на суму 2722,10 грн; за 2019 на суму 2829,29 грн; за 2020 на суму 1596,63 грн.
4. п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок за період з 01 січня 2017 по 19 червня 2020 на загальну суму 142310,78 грн, в тому числі за 2017 в сумі 37871,64 грн, за 2018 в сумі 39924,14 грн, за 2019 в сумі 41097,76 грн, за 2020 в сумі 23417,24 грн.
На підставі вказаного акту перевірки 07 червня 2022 ГУ ДПС у Львівській області прийняло такі податкові повідомлення-рішення:
- № 4154/13-01-07-14, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 12217,91 грн: за податковими та/або іншими зобов'язаннями на суму 9774,33 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2443,58 грн;
- № 4155/13-01-07-14, яким застосовано до фізичної особи ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції;
- № 4156/13-01-07-14, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 146614,90 грн: за податковими та/або іншими зобов'язаннями на суму 117291,92 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 29322,98 грн.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Отже з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).
Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 (справа №802/1241/17-а) та від 21 лютого 2018 (справа №821/371/17).
Згідно з правовою позицією, що висловлена колегією суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 (справа № 826/17123/18, адміністративне провадження № К/9901/25669/19), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.
У постанові від 08 вересня 2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З системного аналізу зазначених норм ПК України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.
Так, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 № 22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.
Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз'яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Судом встановлено, що копію наказу від 24 листопада 2021 та повідомлення від 24 листопада 2021 № 1008/13-01-07 ГУ ДПС у Львівській області надіслало позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 7900067218430 на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , однак конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 30 грудня 2021 повернувся на адресу контролюючого органу. Наведені обставини також викладені контролюючим органом в акті перевірки від 21 січня 2022 № 858/13-01-07-14-03/3186210410 (а.с.29, т.1).
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Апелянт визнає, що 28.05.2014 він змінив своє зареєстроване місце проживання, а з листопада 2020 - своє фактичне місце проживання.
Відповідно до абзацу першого пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
За змістом пунктів 1, 2 розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 № 822 (далі - Положення № 822) фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме із виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР.
Однак доказів звернення до податкового органу з відповідною заявою позивачем не надано а ні в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду справи.
У постановах від 11 червня 2020 по справі № 823/1606/17 та від 12 серпня 2021 по справі № 640/3605/19 Верховний Суд застосував норми статті 42, пункту 79.2 статі 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстава позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій факту повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що наказ був надісланий контролюючим органом в порядку, встановленому законом.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 у справі № 820/1864/17, від 23 травня 2022 у справі №810/3116/18.
Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2021 у справі №812/821/17 вказав, що у пункті 42.2 статті 42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
З приводу неподання платником податків первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пунктів 85.2, 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відтак, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №380/21868/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 30.07.2024.