30 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22927/23 пров. № А/857/5095/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.,
за участі секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В., Шевчук С.М. у справі № 380/22927/23,
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 380/22927/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов'язання вчинити певні дії.
30.07.2024 на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В., Шевчук С.М., від розгляду апеляційної скарги.
Заява про відвід мотивована тим, що колегія суддів упередженою поведінкою у справі №380/22927/23 зумовила неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та не забезпечила можливості будь якого сумніву безсторонності суддів у даній справі.
Викладене, на переконання позивачки, викликає сумніви у неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку- ОСОБА_1 , яка підтримала заяву про відвід та просила її задовольнити, проаналізувавши доводи, наведенні у заяві про відвід, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення заявленого відводу, з огляду на наступне.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Неупереджений та об'єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Європейський суд з прав людини (далі можливе ЄСПР) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 (заява № 16695/04).
Крім того, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності».
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 КАСУ.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КАСУ суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною 3 статті 39 КАСУ відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Разом з тим, підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Питання про існування фактичного упередження не має значення, адже правосуддя не лише має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене. Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків та проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в рішенні ЄСПР у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення ЄСПР у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Відтак, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
При цьому, частиною четвертою статті 36 КАСУ передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як встановлено із доводів заяв про відвід колегії суддів Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В., Шевчук С.М., підставою для відводу слугує незгода позивачки із постановленням ухвали про відкриття апеляційного провадження, призначення справи у порядку письмового провадження та незгода із ухвалами суду апеляційної інстанції про визнання попередніх її відводів у даній справі необгрунтованими.
Однак, враховуючи значення, яке має вирішення даної справи для позивачки, а також для того, щоби за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості колегії суддів під час вирішення даної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В., Шевчук С.М. є обґрунтованою лише за суб'єктивним критерієм, а тому підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 41 КАСУ у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 241, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В., Шевчук С.М. по справі № 380/22927/23 задовольнити.
Відвести колегію суддів Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В., Шевчук С.М. від розгляду адміністративної справи № 380/22927/23.
Справу №380/22927/23 передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді Н. В. Ільчишин
С. М. Шевчук