П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15548/22
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
повний текст судового рішення
складено 09.02.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицька Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
31 жовтня 2023 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути суму заборгованості:
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 610 177,31 грн., на бюджетний рахунок UA548999980314030512000015742, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/ м. Ізмаїл/18010300;
- по земельному податку з фізичних осіб - 697 311,93 грн., на бюджетний рахунок UA048999980334159813000015742, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК B Одеській області/ м.Ізмаїл/18010700.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що станом на 18.08.2022 року, відповідно до розрахунку заборгованості, довідки розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та по земельному податку з фізичних осіб становить 1 307 489,24 грн.
У зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №1740-17 від 22.09.2016 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості:
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 610 177 (шістсот десять тисяч сто сімдесят сім) грн. 31 коп., на бюджетний рахунок UA548999980314030512000015742, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/ м. Ізмаїл/18010300;
- по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 697 311 (шістсот дев'яносто сім тисяч триста одинадцять) грн. 93 коп., на бюджетний рахунок UA048999980334159813000015742, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК B Одеській області/ м.Ізмаїл/18010700.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу апелянт зазначив, що не погоджується з даним рішенням суду, вважає його винесеним з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, основних принципів судочинства та відповідно таким, що має бути скасованим.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , є платником податків.
Відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про суми податкового боргу, що підлягає стягненню та інтегрованих карток платника, податкова заборгованість фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 перед бюджетом становить 1 307 489,24 грн., а саме: по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та по земельному податку з фізичних осіб.
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 610 177,31 грн. виникла в результаті:
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №1430-1 від 27.05.2017 року на загальну суму 65 408,15 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф" №0151987-1312-1502 від 16.04.2018 року на загальну суму 113 918,40 грн. (основний платіж);
нарахування податковому повідомленню-рішенню (форми "Ш" №0292421312 від 20.07.2018 року на загальну суму 9 000,00 грн. (штрафна санкція);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф" №0088050-5207-1502 від 16.05.2019 року на загальну суму 132 536,94 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф" №0083118-5206-1502 від 12.05.2020 року на загальну суму 148556,71 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф" по №0428518-2404-1502 від 26.05.2021 року на загальну суму 154 125,07 грн. (основний платіж).
Крім того, відповідно інтегрованої картки платника податків позивачу була нарахована пеня на загальну суму - 7 725 грн. 25 коп. відповідно до п.п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України.
Разом з цим, як вбачається з інтегрованої картки платника податків, позивачем сплачено 21 093,21 грн. (5 000 грн. за платіжним дорученням №5024177SB від 29.03.2018 р. + 16093,21 грн. за платіжним дорученням №@2PL100057 від 11.07.2018 р.), чим зменшено суму податкового боргу.
Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 697 311,93 грн. виникла в результаті: нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №43684-1302 від 30.06.2017 року на загальну суму 135 308,81 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №43685-1302 від 30.06.2017 року на загальну суму 4 153,58 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №717631-1312-1502 від 30.06.2018 року на загальну суму 216 494,09 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №717633-1312-1502 від 30.06.2018 року на загальну суму 4 153,58 грн. (основний платіж);
нарахування податковому повідомленню-рішенню по (форми "Ф №4429139-5207-1502 від 30.06.2019 року на загальну суму 324 741,13 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №4429141-5207-1502 від 30.06.2019 року на загальну суму 4 153,58 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №4332444-5206-1502 від 04.05.2020 року на загальну суму 4 153,58 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №6694588-2404-1502 від 20.05.2021 року на загальну суму 4 153,58 грн. (основний платіж).
У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.16.1.4. ст.16 ПК України сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до вимог п.36.5. ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з вимогами п.14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог п.54.1. ст.54 ПК України передбачено, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно п.57.1. ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Зміст статей 54 та 56 ПК України свідчить, що узгодженою є сума грошового зобов'язання, яку:
- платник податків самостійно обчислив та задекларував у строки, встановлені цим Кодексом,
- контролюючий орган визначив самостійно шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, після закінчення процедури їх адміністративного чи судового оскарження.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Як передбачено п.59.1 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається платнику податку в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.
В свою чергу, п.58.3 ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.42.2 ст.42 ПК України, податкова вимога вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно приписів п.42.3 ст.42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Пунктом 42.5 ст.42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №1740-17 від 22.09.2016 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
Відповідно до вимог п.59.5. ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Згідно з вимогами п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцем знаходження посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
На день розгляду справи відповідач не надав суду докази погашення податкової заборгованості, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 610 177,31 грн. виникла в результаті:
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф") №1430-1 від 27.05.2017 року на загальну суму 65 408,15 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф" №0151987-1312-1502 від 16.04.2018 року на загальну суму 113 918,40 грн. (основний платіж);
нарахування податковому повідомленню-рішенню (форми "Ш" №0292421312 від 20.07.2018 року на загальну суму 9 000,00 грн. (штрафна санкція);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф" №0088050-5207-1502 від 16.05.2019 року на загальну суму 132 536,94 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф" №0083118-5206-1502 від 12.05.2020 року на загальну суму 148556,71 грн. (основний платіж);
нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми "Ф" по №0428518-2404-1502 від 26.05.2021 року на загальну суму 154 125,07 грн. (основний платіж).
В свою чергу, 26.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №43684-1302 від 30.06.2017 року, №43685-1302 від 30.06.2017 року, №717631-1312-1502 від 30.06.2018 року, №717633-1312-1502 від 30.06.2018 року, №4429139-5207-1502 від 30.06.2019 року, №4429141-5207-1502 від 30.06.2019 року, №4332444-5206-1502 від 04.05.2020 року, №6694588-2404-1502 від 20.05.2021 року, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (18010700); №1430-1 від 27.05.2017 року, №0151987-1312-1502 від 16.04.2018 року, №0292421312 від 20.07.2018 року, №0088050-5207-1502 від 16.05.2019 року, №0083118-5206-1502 від 12.05.2020 року, №0428518-2404-1502 від 26.05.2021 року, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлових нерухомості (18010300); визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДПС в Одеській області №1740-17 від 22.09.2016 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області:
№43684-1302 вiд 30.06.2017 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку за 2017 рік в сумі 135308 грн. 81 коп.;
№43685-1302 від 30.06.2017 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку за 2017 рік в сумі 4153 грн. 58 коп.;
№717631-1312-1502 від 30.06.2018 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку за 2018 рік в сумі 216494 грн. 09 коп.;
№717633-1312-1502 від 30.06.2018 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку за 2018 рік в сумі 4153 грн. 58 коп.;
№4429139-5207-1502 вiд 30.06.2019 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку за 2019 рік в сумі 324741 грн. 13 коп.;
№4429141-5207-1502 від 30.06.2019 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку за 2019 рік в сумі 4153 грн. 58 коп.;
№4332444-5206-1502 від 04.05.2020 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку за 2020 рік в сумі 4153 грн. 58 коп.;
№6694588-2404-1502 від 20.05.2021 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку за 2021 рік в сумі 4153 грн. 58 коп.;
№0428518-2404-1502 від 26.05.2021 року про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 154125 грн. 07 коп.;
№0292421312 від 20.07.2018 про застосування штрафу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 9000 грн.
В задоволенні решти вимог суд відмовив.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі №420/9127/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області №1430-1 від 27.05.2017 року, №0151987-1312-1502 від 16.04.2018 року, №0292421312 від 20.07.2018 року, №0088050-5207-1502 від 16.05.2019 року, №0083118-5206-1502 від 12.05.2020 року, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлових нерухомості (18010300) - скасовано.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області №1430-1 від 27.05.2017 року, №0151987-1312-1502 від 16.04.2018 року, №0292421312 від 20.07.2018 року, №0088050-5207-1502 від 16.05.2019 року, №0083118-5206-1502 від 12.05.2020 року, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлових нерухомості (18010300), - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1430-1 від 27.05.2017 року, №0151987-1312-1502 від 16.04.2018 року, №0292421312 від 20.07.2018 року, №0088050-5207-1502 від 16.05.2019 року, №0083118-5206-1502 від 12.05.2020 року, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлових нерухомості (18010300).
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Колегія суддів звертає увагу, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань, відповідно до ст.ст.54,56 ПК України.
Так, враховуючі вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суми податкових зобов'язань є неузгодженими.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), №10373/05, п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).
З іншого боку, потреба виправити «помилку» або бездіяльність не повинна непропорційним чином втручатися в право відповідача, який покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).
Звертаючись до ст.1 протоколу 1 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ слід зазначити наступне:
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Протоколу №1 є автономним поняттям, яке охоплює як «існуюче майно», так і активи, в тому числі позови, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні, «законне очікування». «Майно» містить права «in rem» та «in personam». Термін охоплює нерухоме і рухоме майно та інші майнові інтереси.
Поняття «майно» має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на фізичні товари: деякі інші права та інтереси, які складають активи, також можуть розглядатися як «права на майно», і таким чином, як «майно» для цілей цього положення. Питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали заявникові право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Протоколу № 1 (Depalle v. France [ВП], § 62; Anheuser-Busch Inc. v. Portugal [Bll], § 53: Oneryildiz v. Turkey [ВП], § 124; Broniowski v. Poland [ВП], § 129; Beyeler v. Italy [ВП], § 100; atridis v. Greece [ВП], § 54; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], § 171; Fabris v. -ranсe [ВП], §§ 49 та 51; Parrillo v. Italy [ВП], §211; Belane Nagy v. Hungary [ВП], § 76).
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, з урахуванням всіх викладених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведені обставини не звернув уваги, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області.
Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року - скасувати.
Прийняти у справі № 420/15548/22 нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька