29 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29847/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 в адміністративній справі №160/29847/23 за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 гривень на місяць за періоди з 21.07.2023 по 05.10.2023, з 18.10.2023 по 08.11.2023 відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 гривень на місяць за періоди з 21.07.2023 по 05.10.2023, з 18.10.2023 по 08.11.2023;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1112 від 20.10.2023р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 в адміністративній справі №160/29847/23 позов задоволено частково:
- Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 гривень відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці в період з 21.07.2023р. по 24.07.2023р., з 25.07.2023р. по 23.08.2023р., з 05.09.2023р. по 30.09.2023р.;
- Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці в період з 21.07.2023р. по 24.07.2023р., з 25.07.2023р. по 23.08.2023р., з 05.09.2023р. по 30.09.2023р.;
- Визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2023 року № 1112 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини 20.10.2023 року молодшим сержантом ОСОБА_1 » наступного змісту: начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 до особливого розпорядження призупинити виплату усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 .
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, в частині відмови та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки обставин травми (поранення, контузії, каліцтва) від 03.07.2023р. № 49 солдат ОСОБА_1 28.06.2023р. отримав вибухову травму, закрито черепно-мозкову травму, струс головного мозку під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 .
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 0152823 позивача направлено на стаціонарне лікування 18.07.2023р., дата надходження до стаціонару - 21.07.2023р., дата виписки 24.07.2023р.
Відповідно до довідки ВЛК від 24.07.2023р. №8861 ОСОБА_1 на підставі ст. 56 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу від 25.07.2023р. № 206 ОСОБА_1 у період з 25.07.2023р. по 23.08.2023р. перебував у відпустці за висновком ВЛК.
Відповідно до витягу з наказу від 23.08.2023р. № 235 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з відпустки та залучений до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих військ Сил оборони держави ОУВ «Запоріжжя».
Відповідно до довідки ВЛК від 01.09.2023р. №9712 проведено медичний огляд позивача військово-лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_2 та на підставі ст..65 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу від 05.09.2023р. № 248 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув з 05.09.2023р. по 05.10.2023р., 30 діб у відпустку за висновком ВЛК та 1 добу на дорогу до місця проведення відпустки та назад.
Відповідно до витягу із наказу від 05.10.2023р. № 278 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з відпустки та залучений до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих військ Сил оборони держави ОУВ «Запоріжжя».
В матеріалах справи містяться направлення від 08.10.2023р. за № 599, від 10.10.2023р. № 4810 позивача на консультацію лікарів, стаціонарне лікування.
Згідно виписки із медичної карти денного стаціонарного хворого № 4318 ОСОБА_1 у період з 18.10.2023р. по 08.11.2023р. перебував на денному стаціонарному лікуванні.
Відповідно до наказу від 20.10.2023р. №1112 призначено службове розслідування відносно позивача за фактом самовільного залишення частини 20.10.2023р. та призупинено виплату усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 .
09.11.2023р. позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив нарахувати та виплатити грошову винагороду в розмірі 100000 грн. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці в період з 21.07.2023р. по 05.10.2023р., з 18.10.2023р. по 08.11.2023р. Матеріали справи містять докази направлення вказаного рапорту разом з доданими до нього документами відповідачу та згідно трекінгу «Укрпошта» лист отримано 17.11.2023р.
Відповіді на вищенаведений рапорт позивача від 09.11.2023р. матеріали справи не містять.
Позивач вказує, що відповідачем протиправно не було виплачено збільшену додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень на місяць за періоди з 21.07.2023 по 05.10.2023, з 18.10.2023 по 08.11.2023, що й стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
01 квітня 2022 року до постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Водночас, колегія суддів враховує, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи позивач у періоди:
з 21.07.2023р. по 24.07.2023р. перебував на стаціонарному лікуванні;
з 25.07.2023р. по 23.08.2023р. перебував у відпустці за висновком ВЛК;
з 05.09.2023р. по 05.10.2023р. - перебував у відпустці за висновком ВЛК;
з 18.10.2023р. по 08.11.2023р. перебував на денному стаціонарному лікуванні.
Доказів виплати позивачу у зазначені період часу додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні та в період відпустки за висновком ВЛК.
Проте, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу у зазначені період часу додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень, виходив із тих обставин, що під час розгляду справи позивачем не оскаржувався у даній справі наказ відповідача від 09.12.2023 року № 343 (по стройовій частині), яким внесені зміни до пункту 2 наказу відповідача (по стройовій частині) від 08.12.2023 року № 342 та наказ відповідача по стройовій частині) від 08.12.2023 року № 342, а тому останні є чинними та породжують правові наслідки.
В апеляційній скарзі позивач, зазначає що наказ відповідача від 09.12.2023 року № 343 (по стройовій частині), яким внесені зміни до пункту 2 наказу відповідача (по стройовій частині) від 08.12.2023 року № 342 та наказ відповідача по стройовій частині) від 08.12.2023 року № 342 були ним оскаржені у іншій справі до Харківського окружного адміністративного суду, - справа № 520/37588/23.
За здійсненим колегією суддів пошуком в Єдиному державному реєстрі судових рішень було встановлено що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 р. по справі № 520/37588/23 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1156 від 02.11.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини 20.10.2023 молодшим сержантом ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 342 від 08.12.2023 щодо ОСОБА_1 (зі змінами відповідно до наказу № 343 від 09.12.2023);
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення позивача з військової служби на підставі абз. 5 пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби відповідно абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.
У відповідності до приписів частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною четвертої статті 308 КАС України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на те, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 р. по справі № 520/37588/23 була винесена після ухвалення рішення судом першої інстанції у даній справі, отже, з об'єктивних причин не могла бути надана до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, колегія суддів не вбачає підстав для не прийняття її до уваги при апеляційному перегляді справи.
Також, під час аналізу постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 р. по справі № 520/37588/23 колегією суддів було встановлено, що постановою слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі Назара Кудиненка про закриття кримінального провадження від 10.05.2024, за наслідками проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження не здобуто доказів, які б вказували на факт вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження закрито.
Вищезазначена постанова додатково підтверджує відсутність у спірних правовідносинах обставин самовільного залишення позивачем військової служби та, як наслідок, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202308237000053 від 31.10.2023 за ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України.
Так, відповідно до пункту 144-6 Положення № 1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Таким чином, з огляду на встановлення факту закриття кримінального провадження відносно позивача, та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 342 від 08.12.2023 щодо ОСОБА_1 (зі змінами відповідно до наказу № 343 від 09.12.2023), колегія суддів не вбачає підстав для призупинення виплат позивачу додаткової грошової винагороди, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо апеляційних вимог стосовно визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1112 від 20.10.2023р. колегія суддів зазначає наступне.
Так, оскаржуваним наказом наказано провести службове розслідування стосовно факту самовільного залишення військової частини 20.10.2023 року в умовах воєнного стану, а також ступеня вини позивача чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення; доручено проведення службового розслідування заступнику командира; зобов'язати провести службове розслідування в термін до 19.11.2023 року; начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 до особливого розпорядження призупинити виплату усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди позивачу.
Так, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Відповідно до положень Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах
Відповідно до вимог ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Частиною 1 статті 40 Закону №2232-ХІІ визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України: "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
При цьому, згідно з положеннями ч.2 ст.24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Згідно з вимогами п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Як зазначалось вище, з прийняттям 20.10.2023 року оскаржуваного наказу позивачу призупинено виплату усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди.
При цьому, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесення відомостей про кримінальне провадження № 42023082370000533 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч.8 ст.408 Кримінального кодексу України (самовільне залишення частини або місця служби 20.10.2023 позивача) відбулось 31.10.2023 року.
Однак, в силу вимог ст.24 Закону №2232-XII саме день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про військовослужбовця обумовлено як можливість початку призупинення військової служби особи, що самовільно залишила військову частину.
За відсутності факту внесення інформації у ЄРДР про самовільного залишення військовослужбовцем військової частини чи місця проходження служби, у військової частини відсутні законодавчо визначені підстави для припинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позбавляючи оскаржуваним наказом позивача всіх видів забезпечення 20.10.2023, відповідачем порушено положення ч.2 ст.24 Закону № 2232-XII та Порядку №260.
Також, колегія суддів враховує, що спірний наказ прийнято до проведення службового розслідування з приводу можливого самовільного залишення позивачем військової частини; наказ командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини 20.10.2023 року молодшим сержантом ОСОБА_1 » датовано 02.11.2023 року за № 1156.
Одночасно колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню лише в частині пункту 4 наступного змісту: начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 до особливого розпорядження призупинити виплату усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 .
В іншій частині оскаржуваний наказ прийнято правомірно в т.ч. і з урахуванням статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та без порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки саме по-собі призначення службового розслідування не порушує права позивача.
Таким чином, апеляційні скарги в цій частині не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене у сукупності, за наслідками апеляційного перегляду справи доводи апеляційних скарг позивача та відповідача знайшли своє часткове підтвердження. Судове рішення не повністю відповідає встановленим ст. 242 КАС України вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують позицію суду, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови позовних вимог щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди за період з 01.10.2023р. по 05.10.2023р., з 18.10.2023р. по 08.11.2023р. відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 в адміністративній справі №160/29847/23, - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24.07.2023 в адміністративній справі №209/104/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 гривень відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці в період з 01.10.2023р. по 05.10.2023, з 18.10.2023 по 08.11.2023, та про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці в період з 01.10.2023р. по 05.10.2023р., з 18.10.2023 по 08.11.2023р. - скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 гривень відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці в період з 01.10.2023р. по 05.10.2023, з 18.10.2023р. по 08.11.2023р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці в період з 01.10.2023р. по 05.10.2023р., з 18.10.2023р. по 08.11.2023р.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 в адміністративній справі №160/29847/23, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак