29 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4330/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в адміністративній справі №160/4330/24 (головуючий суддя першої інстанції - Калугіна Н.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 15.02.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №98 від 06.04.2023 року ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови йому у перерахунку пенсії за віком з урахуванням довідок №08-07-21 та №08-08-21 року від 06.12.2021 року про заробітну плату до 01.07.2000 року на підставі заяви від 03.04.2023 року;
- зобов'язати пенсійний орган здійснити перерахунок його пенсії за віком, врахувавши довідки №08-07-21 та №08-08-21 від 06.12.2021 року про заробітну плату до 01.07.2000 року, починаючи з 03.04.2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №98 від 06.04.2023 року щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням довідок №08-07-21 від 06.12.2021 року та №08-08-21 від 06.12.2021 року про заробітну плату до 01.07.2000 на підставі заяви від 03.04.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши довідки № 08-07-21 від 06.12.2021 року та № 08-08-21 від 06.12.2021 року про заробітну плату до 01.07.2000 року, починаючи з 03.04.2023 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що надані позивачем довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами в установленому законодавством порядку.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Позивач 03.04.2023 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою щодо допризначення та перерахунку пенсії на підставі наданих архівних довідок про заробітну плату за 60 місяців до 01.07.2000 року.
За принципом екстериторіальності заява та додані довідки про заробітну плату розглядались ГУ ПФУ в Полтавській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 06.04.2023 року за №98 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, оскільки надані довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами в установленому чинним законодавством порядку.
У рішенні пенсійним органом зазначено, що перевіркою встановлено - додані до заяви про перерахунок пенсії довідки про заробітну плату за 60 місяців роботи до 01.07.2000 року - № 08-07-21 від 06.12.2021 року за період роботи з серпня 1983 року по грудень 1987 року та №08-08-21 від 06.12.2021 року за період роботи з січня 1988 року по серпень 1992 року, видані комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад району» Кремінської міської ради, не підтверджені первинними документами.
Листом ГУ ПФУ в Луганській області від 26.10.2023 року за №1200-0202-8/21451 повідомлено позивача, що відповідно рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 06.04.2023 року 98 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати до 01.07.2000 року у зв'язку з не підтвердженням відповідності сум заробітної плати, зазначених у довідках від 06.12.2021 року №08-07-21 та №08-08-21, , сумам заробітної плати за первинними документами (особовими рахункам, розрахунковими відомостями нарахування заробітної плати, тощо). Також повідомлено, що провести перевірку вищезазначених довідок про заробітну плату немає можливості у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та активними бойовими діями на всій території Луганської області. Документи архівної установи залишились на тимчасово окупованій території України, доступ до якої відсутній. Запропоновано після закінчення воєнного стану та бойових дій, та у разі необхідності, повторно звернутися до органів Пенсійного фонду України із зазначеного питання.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі зазначених довідок про розмір заробітної плати, позивач оскаржив такі дії пенсійного органу до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058).
Частиною першою статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058).
Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до п. 2.10 Розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Згідно із пунктом 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком, у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Згідно з визначеної додатком 5 Порядку №22-1 форми довідки про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року відомості по заробітній платі для обчислення пенсії, що зазначаються у такій довідці розбиваються по місяцях.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, довідки від 06.12.2021 року №08-07-21 та №08-08-21, видані комунальною установою Кремінської міської ради «Трудовий архів територіальних громад району», мають розбивку сум заробітної плати по місяцях, посилання на підстави видачі довідок, виконані уповноваженими особами та засвідчені їх підписами та відповідною печаткою підприємства (а.с.35, 53).
Згідно рішення пенсійного органу № 98 від 06.04.2023 року у врахуванні вищевказаних довідок відмовлено у зв'язку із не підтвердженням їх первинними документами. Інших підстав відмови спірне рішення відповідача не містить.
Колегія суддів звертає увагу на те, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми (п. 2.10 Порядку № 22-1).
Таким чином, п.2.10 Порядку №22-1 допускається навіть видача довідок без додержання форми встановленої цим порядком, які територіальні органи ПФУ зобов'язані враховувати, з умовою, що для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Таким чином, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 червня 2020 року у справі № 376/848/17-а.
Крім того, частиною третьою статті 44 Закону №1058 визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, саме на відповідача покладено обов'язок при перерахунку пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Такий тягар не може бути покладено на особу, яка звертається з заявою про призначення (перерахунок) пенсії.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №607/14668/16-а.
При цьому, неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 24 квітня 2019 року у справі №242/3391/17, від 29 квітня 2020 року у справі №423/1418/17 та від 25 лютого 2021 року у справі №683/3705/16-а.
Крім того, Верховним Судом в постанові від 31.01.2019 року у справі №233/1181/17 зазначено, що залишення архівних документів на окупованій території та неможливість пенсійного органу здійснити їх перевірку, не може бути підставою для позбавлення права позивача на призначення пенсії
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в пенсійних спорах на пенсійний орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття свого рішення та/або вчинення дій (бездіяльності).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17, від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в адміністративній справі №160/4330/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в адміністративній справі №160/4330/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко