30 липня 2024 р. Справа № 520/7437/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, по справі № 520/7437/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.02.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 15.09.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2021 по 15.09.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у 2021 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , вихідної допомоги при звільненні у 2021 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.02.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 15.09.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2021 по 15.09.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у 2021 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у 2021 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», чинної на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Зазначає, що в наданих позивачем до суду позовній заяві та додатках до неї, відсутні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема відомості щодо нарахування розміру грошового забезпечення за вказані періоди, а також підтвердження періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що Військова частина НОМЕР_1 не має можливості надати розрахунково-платіжні відомості виплачених сум позивачу, оскільки, відповідно до акту №1189 від 25.08.2022 «Про виділення для знищення нетаємних документів та документів з грифом обмеження доступу «Для службового користування» військової частини НОМЕР_1 , документація військової частини, у тому числі і документи фінансово-економічної служби за 2020, 2021 роки по 26.02.2022 рік включно, знищені в пункті постійної дислокації м. Балаклія, та підлягають списанню, як такі, що були під впливом пожежі, спричиненої нанесенням авіа та артилерійських ударів збройними силами російської федерації. Стверджує, що до позовної заяви не додано копію документу, який посвідчує особу позивача, а підпис позивача на позовній заяві візуально відрізняється від його підпису у посвідченні учасника бойових дій, виданого на ім'я позивача, то виникають сумніви у поданні вказаної позовної заяви саме ОСОБА_1 . Зауважує, що судом першої інстанції безпідставно звільнено позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки питання щодо нарахування та виплати основних видів грошового забезпечення військовослужбовця, жодним чином не пов'язано з порушенням його прав, як учасника бойових дій.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2021 №217 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено витягом з наказу командира.
З наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2021 №217 вбачається, що позивачу, зокрема, виплачено вихідну допомогу при звільненні, що передбачена розділом ХХХІІ наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", в розмірі 175717,75 грн.
Не погоджуючись з нарахуванням позивачу грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо непроведення нарахування грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі- Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Постановою КМУ № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 постанови КМУ № 704, в редакції від 30.08.2017 року, яка була чинна до 24.02.2018 року, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте згодом постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.1018 року № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до постанови Уряду № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови КМУ № 704 було викладено у новій редакції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, яка набрала законної сили 29.01.2020 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови КМУ № 103, яким були внесені зміни до пункту 2 постанови КМУ № 704.
Таким чином, дія пункту 4 постанови № 704 відновлена у первісній редакції, яка, при цьому, запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
З цього приводу колегія суддів враховує, що із 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Зі змісту наведених положень та, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 7 КАС України, колегія суддів вважає, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови КМУ № 704, у редакції до внесення змін постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови № 704, перевагу належить надати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили, з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у ст. 8 Конституції України.
Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 постанови КМУ № 704, у редакції до внесення змін постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ № 704, тому відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Тобто, положення пункту 4 постанови КМУ № 704 щодо обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягає.
Колегія суддів також зазначає, що застосування означених вище нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у пункті 62 постанови від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом також у постановах від 06.02.2023 року у справі № 160/2775/22, від 15.02.2023 року у справі № 120/6288/21-а, від 22.03.2023 року у справі № 340/10333/21, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню судами першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів зазначає, що Закон України від 14.11.2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закон України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет на 2021 рік» не містять застережень щодо застосування, як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року, а також прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197.
Стосовно обставин нарахування та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Аналогічні правові норми закріплена в Розділі XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Зокрема, пунктами 1 та 2 Розділу XXXII Порядку №260 передбачено, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Згідно з пунктом 5 Розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Отже, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Тобто, перерахунок розміру грошового забезпечення супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 15.09.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року та зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.02.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 15.09.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 у 2021 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 у 2021 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 з врахуванням раніше виплачених сум.
Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема відомості щодо розмірів отриманого грошового забезпечення за вказані періоди, а також підтвердження періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідачем додатково вказано, що Військова частина НОМЕР_1 не має можливості надати розрахунково-платіжні відомості виплачених сум позивачу, оскільки відповідно до акту військової частини НОМЕР_1 №1189 від 25.08.2022 «Про виділення для знищення нетаємних документів та документів з грифом обмеження доступу «Для службового користування», документація військової частини, у тому числі і документи фінансово-економічної служби за 2020, 2021 роки та по 26.02.2022 рік включно, знищені в пункті постійної дислокації м. Балаклія, та підлягають списанню, як такі, що були під впливом пожежі, спричиненої нанесенням авіа та артилерійських ударів збройними силами російської федерації.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Так, у позовній заяві позивач зазначив, що з 01.02.2020 по 15.09.2021 відповідач протиправно здійснював нарахування йому грошового забезпечення не враховуючи розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Проте, відповідач в силу ч.2 ст.77 КАС України свого обов'язку не виконав, не надав до суду доказів на спростування тверджень позивача щодо невиплати йому грошового забезпечення за спірні періоди враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, зважаючи, що в силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про не підтвердження позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є помилковими.
Посилання апелянта на недопустимість наданих позивачем доказів, з огляду на сумніви у дійсності підпису позивача в позовній заяві та копіях доданих до неї документів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки недостовірність підпису встановлюється відповідними доказами, зокрема, висновком експерта, які відповідач суду не надав. Візуальне встановлення недостовірності є припущенням, тому не може бути належним доказом по справі.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Предметом даного позову є визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.02.2020 по 15.09.2021 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.
Відповідно до п.2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Зважаючи, що позивач просить суд здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення за період проходження військової служби (2020 - 2021), отже в силу положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.
Отже, твердження відповідача, що позивач повинен сплачувати судовий збір за звернення до суду з даним позовом, є спростованими.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі № 520/7437/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін