30.07.2024Справа № 520/8237/24
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Бегунц А.О., в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про апеляційний розгляд справи № 520/8237/24 у відкритому судовому засіданні, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
На означене судове рішення відповідачем подана апеляційна скарга.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Одночасно з вимогами апеляційної скарги скаржник просить розглядати справу за участю його представника (тобто у відкритому судовому засіданні за участю сторін).
Дослідивши матеріали справи та доводи означеного клопотання, вважаю, що відсутні підстави для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 306 суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Частиною 2 цієї статті унормовано, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
В силу положень п. 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.
Ця справа не відноситься до спорів, визначених у ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України, що можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження.
Частиною 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Звертаючись до суду з клопотанням фактично про розгляд справи у судовому засіданні за участю учасників справи, скаржник таке клопотання нічим не обґрунтував.
Приймаючи рішення, також враховую висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі “Axen v. Germany”, заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року “Varela Assalino contre le Portuga”, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За наведених обставин, вважаю, що підстави для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про розгляд справи у відкритому судового засіданні з викликом сторін відсутні.
При цьому зазначаю, що положення ч. 2 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України надають суду апеляційної інстанції право призначити справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати саме у відкритому судовому порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 306, 311, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про апеляційний розгляд справи №520/8237/24 у відкритому судовому засіданні - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Бегунц А.О.