02.07.2024 Справа № 363/4663/23
02 липня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лукач О.П.
за участю секретаря Мітясова Д.О.,
представник позивача - адвоката Корзаченка В.М.,
представника відповідача - адвоката Цілуванської С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/10 частину майна,
29.08.2023 до Вишгородського районного суду Київської області, за підписом представника позивача - адвоката Корзаченка В.М., надійшла вказана позовна заява, у якій просить:
припинити право власності ОСОБА_4 на 1/10 частину овочесховища з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 2320,1 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304331032218, номер запису про право власності 4842521 від 01.03.2014;
визнати у рівних частках за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право власності на 1/10 частину овочесховища з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 2320,1 м.кв, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304331032218, а також стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , понесені ними судові витрати на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, документальне підтвердження чому буде надане суду до моменту ухвалення рішення справи по суті спору.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що у власності сторін по справі перебуває овочесховище з господарськими будівлями та спорудами, яке належить їм на праві спільної часткової власності, та яке розташоване по АДРЕСА_1 . Частини майна були набуті співвласниками у результаті їх спадкування чи придбання, в інший передбачений чинним законодавством України спосіб та спору щодо розміру частин між сторонами не виникало і наразі немає. Зокрема, позивачка ОСОБА_2 має у власності 7/10 частин овочесховища, її малолітній син ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4 - мають у власності по 1/10 частині овочесховища кожен. Тобто позивачі по справі мають у власності 9/10 частин овочесховища, а відповідачка - 1/10 частину овочесховища. Однак, вже близько 5 (п?яти) років, позивачі не можуть вирішити з відповідачкою питання щодо викупу у останньої 1/10 частини овочесховища для подальшого його повноцінного використання, або ж продажу відповідачці 9/10 частин овочесховища. Вказана обставина фактично унеможливлює проведення ремонтних робіт, яких потребує овочесховище з метою його збереження від подальшого руйнування та підтримання у більш-менш придатному стані, оскільки відповідач не бажає контактувати з позивачами, має з ними напружені конфліктні стосунки. Позивачі зазначають, що відповідачка ніколи не переймалася долею овочесховища, його станом, ремонтом чи будь-яким утриманням. Жодних коштів у нього ніколи не вкладала та будь-якої зацікавленості ним не проявляла. Станом на сьогодні відповідачка не бере часті у витратах, яких потребує утримання власності, не здійснює ремонт овочесховища, не несе витрати на придбання будівельних матеріалів чи оплату ремонтних робіт, виготовлення документів, тощо. Усі витрати на утримання майна несуть виключно позивачі по справі. Більше того, позивачка ОСОБА_2 , після передчасної смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , як спадкоємиця першої черги за законом, була змушена особисто проводити повний розрахунок за придбане померлим овочесховище та сплачувати ОСОБА_6 решту суми, яку мав сплатити її чоловік, а саме - 678725,00 гривень, що підтверджується відповідною нотаріально посвідченою заявою продавця Овочесховища від 24.04.2015 №769. При цьому, відповідачка по справі ОСОБА_4 , не здійснювала жодних платежів в рахунок викупу майна, хоча 1/10 частину овочесховища успадкувала повністю. Як наслідок, на сьогодні між позивачами та відповідачкою на жаль не склалися дружні відносини, а зважаючи на необхідність вирішення питання поділу спільного майна, на сьогодні вони стали неприязними та сторони не можуть досягти згоди щодо його поділу. Як зазначають позивачі, 17.01.2020 вони подали приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Заїзжай К.М. відповідну заяву, яку просили довести до відома відповідачки ОСОБА_4 , як до особи, яка має переважне право купівлі іншої частки у майні, про свій намір відчужити належні їм на праві спільної часткової власності 9/10 частин овочесховища. З боку ОСОБА_4 будь-якого реагування на таку заяву позивачів не було. З того часу у країні трапилося багато змін, на тривалий час було оголошено ряд карантинних обмежень, відбулося військове вторгнення російської федерації під час чого село Синяк понад місяць перебувало в окупації, що мало наслідком подальше руйнування, занедбання і знецінення будівлі овочесховища. Усвідомлюючи повну байдужість відповідачки до власної частини майна, позивачі вирішили надіслати останній іншу заяву, вже з пропозицією викупити у неї належну їй 1/10 частину овочесховища за її нинішню ринкову вартість. Вказана заява була посвідчена 06.07.2023 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько А.П. та 07.07.2023 надіслана відповідачці цінним листом з описом вкладення №0870007590878. Незважаючи на отримання заяви (листа) ще 12.07.2023 - відповідачка знову ж таки його проігнорувала та не повідомила позивачів про своє рішення. З метою визначення ринкової вартості овочесховища, позивачкою ОСОБА_2 було замовлено оцінку майна та відповідно до звіту про оцінку нежитлової будівлі (Овочесховище) від 03.07.2023, виконаного ТОВ «Баришівський районний центр нерухомості», вартість овочесховища становить 2 365 093 (два мільйони триста шістдесят п?ять тисяч дев'яносто три) гривні 00 копійок, а відповідно вартість 1/10 частини становить 236 509 (двісті тридцять шість тисяч п?ятсот дев?ять) гривень 30 копійок, що і становить ціну позову.
Оскільки намагання позивачів вирішити наявний спір у досудовому порядку не були почуті відповідачкою, її частка є незначною та не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном неможливе, сторона позивачів вважає, що за таких обставин, суд може розцінити бездіяльність відповідачки як зловживання правом або ж порушення засад добросовісності, розумності та справедливості і має усі правові підстави для ухвалення рішення про припинення права відповідачки на частку у спільному майні згідно з приписами статті 365 ЦК України та визнати право власності на вказану 1/10 частину овочесховища у рівних частках за позивачами і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 07.11.2023 о 10:00, про що повідомлено учасників провадження.
У судових засіданнях, на стадії підготовчого провадження, брали участь представник позивачів - адвокат Корзаченко В.М. та представник відповідача - адвокат
Цілуванська С.С.
На стадії підготовчого провадження: задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів; у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання із зазначених нею підстави щодо неможливості нині долучити до матеріалів справи рецензію, яка замовлена, проте не готова, на звіт про оцінку нежитлової будівлі, долученої до позовної заяви, відмовлено, оскільки представником відповідача, з урахуванням часу перебування справи на стадії підготовчого провадження, не надано доказів замовлення такої рецензії. Водночас, представнику позивача роз'яснено, що з урахуванням вимог ЦПК України щодо подання доказів, вона не позбавлена можливості заявити про доручення до матеріалів справи такого доказу у наступному судовому засіданні, враховуючи, що у сторони відповідача відсутність клопотання про призначення експертизи у справі.
Вирішуючи питання про можливість закриття підготовчого засіданні у справі, представник позивачів та представник відповідача, за відсутності у них клопотань, які підлягають вирішенню у підготовчому засіданні, крім як у представника позивача - подання до закінчення розгляду справи квитанції щодо внесення вартості частки спірного майна на депозитний рахунок суду, відповідно до частини другої статті 365 ЦК України, у представника відповідача - подання рецензії на оцінку нерухомого майна, вважали за можливе закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області суду від 11.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на 14.03.2024 о 14:00.
29.02.2024 до суду, засобами потового зв'язку та за підписом представника позивачів - адвоката Корзаченка В.М. надійшла заява про приєднання документів до матеріалів справи, а саме - квитанції про внесення вартості частки спірного майна на депозитний рахунок суду у розмірі 236509,30 грн та докази щодо витрат позивачів на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Під час розгляду справи по суті, у судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у ньому та просив задовольнити.
Представник відповідача, заперечувала проти задоволення позову та, не скориставшись правом подати відзив на позовну заяву, у судовому засіданні надала письмові пояснення та зазначила про невідповідність обставин, викладених у позовній заяві, дійсним обставинами справи, вказуючи на помилкові твердження представника позивача про те, що овочесховище є неподільною річчю, що частка відповідача у спільному майні є не значною, враховуючи її розмір і припинення права власності щодо цієї частки не завдасть істотної шкоди відповідачу, яка не має у власності іншого нерухомого майна. Стверджує, що неприязні відносини між позивачами та відповідачем не може бути підставою для припинення права власності відповідача на її частку нерухомого майна.
Крім цього, як зазначила представник відповідача у судовому засіданні, нею 13.03.2024 до суду, через систему «Електронний суд» було надіслано рецензію на звіт про оцінку об'єкта незалежної оцінки нежитлової будівлі (овочесховища), який надано стороною позивачів.
Оскільки, у матеріалах справи (у паперовому вигляді та у електронному), відсутнє вказане клопотання та рецензія, у судовому засіданні представник відповідача надала таке клопотання суду у паперовому вигляді, роздруковане з електронного суду.
З'ясувавши у представник позивачів факт отримання ним клопотання представника відповідача з додатками, суд прийняв його та долучив до матеріалів справи.
Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що 19.04.20212 ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) уклали договір купівлі-продажу, за яким Продавець зобов'язався передати овочесховище з господарськими будівлями і спорудами, яке заходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти овочесховище і сплатити за нього обговорену грошову суму. Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак О.А., реєстровий номер 621 (а.с. 11, 12).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, продаж овочесховища за домовленістю сторін вчиняється за 2395500 грн. 00 коп. (два мільйона триста дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), при цьому розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу. До нотаріального посвідчення цього договору сплачено 1716775 грн. 00 коп. (один мільйон сімсот шістнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок), які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору. Сума, що залишилася, тобто
678725 грн. 00 коп. (шістсот сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок), відстрочується і за домовленістю сторін має бути сплачена у строк до 19.04.2013, на цю суму не нараховуються відсотки.
Як убачається із матеріалів справи, 10.06.2012 року ОСОБА_5 , 1975 року народження, помер.
17.02.2015 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Н.О. видано свідоцтво про право власності, зареєстровано у реєстрі за № 126, яким нотаріус посвідчив, що ОСОБА_2 , є пережившою дружиною ОСОБА_2 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з овочесховища з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належного померлому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2012 за реєстровим №621. Зазначене також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2015 (а.с.13, 14).
Крім цього, 17.02.2015, цим самим нотаріусом, видано свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровано у реєстрі за № 134, №130, №138, якими посвідчено, що, на підставі статті 1262 ЦК України, спадкоємцями зазначеного у цих свідоцтвах майна ОСОБА_5 , 1975 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є:
його мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - на
1/5 частку майна;
його батько - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - на
1/5 частку майна;
його малолітній син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , - на 1/5 частку майна;
його донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - на
1/5 частку майна.
У виданих свідоцтвах зазначено, що спадщина, на яку в указаних частках, видано свідоцтва, складається з 1/2 частки овочесховища з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сімдесят сім), належного померлому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2012, реєстровий №621. Овочесховище - цегла, піноблоки, рік забудови 1968, загальною площею 2320,1 кв.м., позначене на плані під
літ «А», має надвірні будівлі та споруди:будинок охорони «Б», огорожа №1-5, очисні споруди № I-II, свердловина №ІІІ, навіс «В», розташовані на земельній ділянці площею 0,4724 га, кадастровий номер 3221887500:05:087:0155. Загальна площа зменшена на
2,4 кв.м., за рахунок перегородок, що не є самочинними.
Свідоцтва про право на спадщину кожному спадкоємцю на 1/10 частку овочесховища з господарськими будівлями і спорудами видано: ОСОБА_2 (№ НОМЕР_1 ); ОСОБА_1 (№ НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 (№ НОМЕР_3 ). Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 17.02.2015 право приватної спільної часткової власності по 1/10 зареєстровано за кожним із вказаних осіб (а.с.15-21).
Як убачається із заяви ОСОБА_6 від 24.04.2015, яка посвідчена приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак О.А., зареєстрована в реєстрі за №769, ОСОБА_6 стверджує, що ОСОБА_2 , спадкоємець померлого ОСОБА_5 , провела з ним повний розрахунок за придбане померлим овочесховище з господарськими будівлями і спорудами, яке знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_5 , 19.04.2012 за №621 (а.с.22).
02.02.2016 між ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу 1/10 частки овочесховища, за яким, Продавець передав у власність (продає), а Покупець приймає у власність (купує) належне продавцю на праві приватної власності - 1/10 (одну десяту) частку овочесховища з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і зобов'язався оплатити їй вартість за ціною та на умовах встановлених у цьому договорі. Овочесховище, 1/10 частка якого відчужується за цим договором, складається з будівель: овочесховище літера «А», 1968 року побудови, площею 2320,1 кв.м., будинок охорони літера «Б», огорожа №1-5, очисні споруди I-II, свердловина ІІІ, навіс літера «В» (а.с.23, 24).
Пунктами 3, 4 цього Договору встановлено, що 1/10 частки овочесховища за домовленістю між сторонами вчиняється за 76350 гривень (3000 доларів США). Станом на 23.01.2016 вартість 1/10 частки овочесховища у відповідності до звіту про оцінку, виданого ТОВ «Вектор Оцінка» становить 166756 гривень.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 02.02.2016, право приватної спільної часткової власності на овочесховище, загальною площею 2320.1 м.кв., що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за: ОСОБА_2 - 1/10, 1/2,1/10; за ОСОБА_1 - 1/10; за ОСОБА_3 - 1/10; за ОСОБА_4 - 1/10 (а.с. 34-35).
17.01.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють від свого імені та від імені малолітнього ОСОБА_3 , звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заїзжай К.М. із заявою, у якій просять передати ОСОБА_4 заяву такого змісту: « ОСОБА_4 , доводимо до Вашого відома, що ми відчужуємо належну нам на праві спільної часткової власності: належну ОСОБА_1 1/10 частку овощесховища з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сімдесят сім); належну ОСОБА_3 1/10 частку овощесховища з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сімдесят сім); належні ОСОБА_2 7/10 часток овощесховища з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сімдесят сім); за 4 320 000 (чотири мільйони триста двадцять тисяч) грн. 00 коп. за належні нам 9/10 часток зазначеного нерухомого манна». Відповідно до вимог ст. 362 Цивільного кодексу ОСОБА_4 має переважне право купівлі належної нам частки зазначеного овощесховища як учасник спільної часткової власності, тому просимо Вас не пізніше одного місяця з дня одержання цієї заяви повідомити нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заїзжай Катерину Миколаївну, яка знаходиться за адресою: 03187, м.Київ, пр-кт Глушкова, буд. 37, група приміщень № 91 літ. «А», про своє бажання, чи відмову придбати зазначену частку овощесховища (9/10 часток) за вказану суму. У разі неодержання від Вас відповіді по закінченні зазначеного терміну належні нам частки овощесховища будуть відчужені іншій особі» (а.с. 25).
На підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат», нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють від свого імені та від імені малолітнього
ОСОБА_3 , від 17.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К.М., адресовано ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі за №№48,49 (а.с. 25 на звороті).
Отримання вказаної заяви відповідачем у справі, не заперечувалося її представником у судовому засіданні, при цьому зазначила, що за відсутності у відповідача заявленої позивачами суми вартості 9/10 частини овочесховища, не в змозі її викупити.
За Звітом про оцінку нежитлової будівлі - Овочесховище, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ТОВ «Баришівський районний центр нерухомості» 03.07.2023 на замовлення ОСОБА_2 , з метою визначення ринкової вартості для цілей оподаткування нарахувань і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, ринкова вартість нежитлової будівлі станом на 03.07.2023 склала 2 365 093 гривні, експертна оцінка виконана без врахування ПДВ (а.с.36-52).
06.07.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та від малолітнього ОСОБА_3 , звернулися до ОСОБА_4 із нотаріально посвідченою заявою, реєстровий №2078-2079, з пропозицією щодо бажання купівлі належної їй 1/10 частки овочесховища з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в їхній спільній власності за 236 509,30 гривень. При цьому, повідомлено, що згідно проведеної оцінки, складеної 03.07.2023 ТОВ «Баришівський районний центр нерухомості», оціночна вартість об'єкту - 1/10 частки овочесховища з господарськими будівлями і спорудами становить - 236 509,30 гривень. Вказану заяву надіслано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, яку нею отримано особисто 12.07.2023 (а.с.53, 55).
Отримання відповідачем вказаної пропозиції, не заперечувалося представником відповідача під час розгляду справи судом, зазначивши, що позивачами запропоновано значно нижчу ціну, ніж вартує частка відповідача, та їй відомо, що позивачі мають намір продати овочесховище за значно вищу ціну, ніж зазначену у Звіті про його оцінку, наданому до суду та, який складено не для продажу, а з іншої мети, про що зазначено у Звіті.
Так, як убачається із доказів наданих стороною відповідача, а саме із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності відповідача наявні
1/10 частка овочесховича, яке є предметом спору у цій справі, 1/5 частка земельної ділянки 3221485401:01:010:0004, площа якої - 035 га, та 1/5 частка земельної ділянки 3221485401:01:010:0003, площа - 0,25 га, які розташовані у АДРЕСА_2 (а.с. 95-96).
Згідно довідки Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області Управління «Центр надання адміністративних послуг» від 08.01.2024 №89, відповідач у справі - ОСОБА_4 з 25.01.2011 зареєстрована та проживає по теперішній час за адресою: АДРЕСА_3 , разом із ОСОБА_8 (баба), ОСОБА_9 (син баби) та ОСОБА_10 (донька баби) (а.с. 97).
Як вбачається з висновку рецензії на Звіт від 03.07.2024 про оцінку Нежитлової будівлі Овочесховища, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наданої Консалтинговою компанією «Центр Парето», - Звіт про оцінку майна - будівлі овочесховища, що виконаний суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «Баришівський районний центр нерухомості», не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний з метою, зазначеною у звіті, оскільки: не визначений правовий статус об?єкту оцінки; не визначений однозначно технічний стан об?єкту оцінки і назва об?єкту оцінки; мета проведення робіт з оцінки майна по тексту звіту декілька разів змінюється: невірно визначена база оцінки, в розрахунку індексу зростання вартості будівельно-монтажних робіт (БМР) порівняно з даними Мінрегіонбуду за жовтень 2018 року не враховані індекси дорожчання БМР, які регулярно публікувались Міністерством фінансів України до лютого 2022 року, що суттєво вплинуло на результат розрахунків; в розрахунках ринкової вартості відсутній розрахунок вартості права користування земельною ділянкою, хоча дані з нормативної грошової оцінки земель Бучанського району Київської області знаходяться у відкритому доступі, дані про оренду земель іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13), до яких відноситься ділянка, на якій розташований об?єкт оцінки, також присутні на ринку Київської області. Відсутність цієї складової суттєво вплинуло на результат оцінки; необґрунтовано використаний коефіцієнт економічного зносу будівлі. Для його розрахунку необхідно було б за логікою опису оціночних процедур в розділі 7 Звіту виконати розрахунок ринкової вартості подібного майна на підставі порівняльного або дохідного підходу, але від такого розрахунку оцінювач відмовився, що призвело до необґрунтованого висновку (а.с. 147-152).
У справі, яка розглядається, між сторонами виник спір щодо припинення права власності на 1/10 частку нерухомого майна, яка належить відповідачу у спільному майні, і правовідносини за яким регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (стаття 356 ЦК України).
Відповідно до частини першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до статтею 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Відповідно до частини першої та третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно вимог частиною першою статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
24.02.2024 представником позивачів надано суду оригінал квитанції про внесення на депозитний рахунок суду коштів у сумі 236509,30 грн вартості 1/10 частки майна у цій справі (а.с. 109).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов, необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 в справі № 754/16751/18 (провадження
№ 61-10039св21) зроблено висновок, що: «аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном. […] Правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи».
Так, позивачі при зверненні до суду посилаються на те, що частка у праві спільної власності ОСОБА_4 є незначною 1/10, не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном неможливе, усі витрати на утримання майна, його ремонт, несуть позивачі, оскільки відповідач не бере участі в утриманні спільного майна, не цікавиться його станом, а припинення права власності відповідача на її частку, не завдасть істотної шкоди інтересам останньої. Оскільки, намагання позивачів вирішити наявний спір у досудовому порядку не дало позитивного для них результату, позивачі просять припинити право власності ОСОБА_4 на 1/10 частину овочесховища з господарськими будівлями і спорудами та визнати на цю частину нерухомості право власності за позивачами, у рівних частках.
Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Розглядаючи справу, суд, забезпечивши сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, встановив, що стороною позивачів не доведено неможливість виділення у натурі частки із майна і те, що овочесховище є неподільною річчю, а також неможливість спільного з відповідачем користування овочесховищем, зважаючи на те, що стороною позивачів не зазначено, у який спосіб вони користуються овочесховищем, які витрати ними здійснюють на ремонт і утримання овочесховища в цілому. Крім цього, у разі понесених таких витрат, сторона позивача не позбавлена права звернутися до відповідача про їх відшкодування згідно належної їй частки у майні, проте не про припинення права власності з цих підстав.
Поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного, тощо.
Незважаючи на те, що разом взята частка позивачів - 9/10 овочесховища з господарськими будівлями і спорудами є більшою, ніж частка відповідача - 1/10, визнати її незначною, відсутні будь які підстави.
Також, варто зазначити, що пропозиція позивачів, надіслана відповідачу щодо викупу ними 1/10 частки майна, не відповідає вимогам статті 362 ЦК України.
Таки чином, виходячи із встановлених обставин, беручи до уваги інтереси сторін щодо володіння та користування належними їм частками овочесховища, суд дійшов висновку про недоведеність позивачами жодної із підстав, передбачених статтею 365 ЦК України для припинення права відповідача на частку у спільному майні, а також, що таке втручання у її право власності на майно за встановлених судом обставин є виправданим (необхідним) відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджуються порушеного права позивача, у зв'язку з чим, в задоволенні даного позову слід відмовити.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивачів.
Керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 360-362, 364, 365, 367, ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 278, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/10 частину майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 29.07.2024.
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНКОПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_5 .
Суддя О.П. Лукач