30 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/17097/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:
1.визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №11192/ж10/25-01- 07-00 від 09.11.2023 (“Форма В1”);
2.визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №11193/ж10/25-01- 07-00 від 09.11.2023 (“Форма В4”).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проведення перевірки Головного управління ДПС у Чернігівській області порушено вимоги законодавства щодо порядку проведення позапланових документальних виїзних перевірок, не враховано особливості проведення перевірок, призначених на підставі п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, свідомо проігноровано надані позивачем пояснення та первинні документи, а висновки, викладені в акті перевірки є помилковими, необґрунтованими та прийняті без належного врахування документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій, у зв'язку із чим, складене податкове повідомлення-рішення є протиправними і таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства, без наявності належних для його винесення правових підстав, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
Ухвалою судді Зайця О.В. від 06.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
21.12.2023 на підставі розпорядження керівника апарату суду №273, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Поліщук Л.О.
Представником відповідача було подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю та зазначає, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області на підставі п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст.191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість 18.09.2023 № 9211038430 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. На формування показників, відображених у рядку 10.1 Декларації "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою" за липень 2023 року на суму 6244045 грн, мали вплив операції з придбання підприємством на митній території України добрив в асортименті, гербіцидів в асортименті, автозапчастин для сільськогосподарської техніки, ПММ, природного газу, тощо. Так, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Форсаж» здійснювало придбання добрив у червні, липні 2023 року у ТОВ «СЕЛТІК АГРО». При детальному аналізі документів, а саме ВМД, CMR, інвойсів, листів на транспортування продукції встановлено неможливість здійснення транспортування згідно наданих ТТН. Враховуючи вищевикладене у зв'язку з наявністю розбіжностей між товарно-транспортними накладними та документами наявними в ЄАІС "Державна митна служба України" неможливо підтвердити транспортування придбаних у ТОВ «СЕЛТІК АГРО» товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про оформлення первинних документів без фактичного здійснення операції. Тобто, надані документи, які мають реквізити постачальника ТОВ «СЕЛТІК АГРО», складені всупереч вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ТОВ «Форсаж» господарських операцій з придбання вищезазначеного товару на суму ПДВ 3 359 368,18 грн. Таким чином, враховуючи вищезазначене, в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200., п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ «Форсаж» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ - 3 359 368,18 грн, в тому числі за червень 2023 року на суму ПДВ 1 666 666,66 грн, за липень 2023 року на суму ПДВ 1 692 701,52 грн, в результаті документального оформлення взаємовідносин з ТОВ «СЕЛТІК АГРО», які не підтверджені первинними документами. Також відповідач заперечує проти розміру судових витрат, вказаючи про їх неспівмірність.
Ухвалою судді Поліщук Л.О. від 11.01.2024 прийнято справу до провадження.
10.04.2024 на підставі розпорядження керівника апарату суду №137, відповідно до пункту 1 рішення зборів суддів Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 № 1, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку із відпусткою судді Поліщук Л.О. для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Тихоненко О.М.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 справу прийнято до провадження судді Тихоненко О.М.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи ТОВ «Форсаж» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.11.2001, є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 316913525262) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області (а.с.25-32).
Зареєстрованими видами діяльності ТОВ «Форсає» зокрема, є: оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД 46.75); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21).
Позивачем за звітний період (липень 2023 року) подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.08.2023 № 9211038430 та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07.09.2023 №9228681203 в якому зазначено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 39 139 188 грн (код рядка 21 Декларації) (а.с.33-49).
На підставі направлень від 21.09.2023 №4025/ж3/25-01-07-03-01, № 4026/ж3/25-01-07-03-01 та наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 19.09.2023 № 2086-п, виданого на підставі п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст.191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість 18.08.2023 № 9211038430 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 18.10.2023 № 9995/ж5/07/25-01-07-03-01 (далі - акт перевірки) (а.с.51-71).
В акті перевірки встановлено порушення позивачем:
п.44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ТОВ "Форсаж" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ -3 359 360 грн, в результаті документального оформлення взаємовідносин ТОВ "Селік Арго", які не підтверджені первинними документами;
п. 185.1 ст. 185, п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1, п. 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено значення р.21 «Сума від 'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за липень 2023 року на суму 8,18 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
за формою «В1» від 09.11.2023 №11192/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2023 року на 3 359 360 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 839 840 грн (а.с.21-22);
за формою «В4» від 09.11.2023 №11193/ж10/25-01-07-00, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 8,18 грн (а.с.23-24).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п.14.1 ст.14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
В силу абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Приписами п. 186.1 ст. 186 ПК України встановлено, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно пп. 186.2.1 п. 186.2. ст. 186 Податкового кодексу України, місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.
В силу п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/ послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Приписами п 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/ послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу, (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно п. 198.6 ст. 196 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв'язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).
Згідно з п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/ або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п. 2.15 Положення №88).
Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та визначення витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі № 808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі № 820/3119/17.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи відповідно до Договору поставки № 43 від 02 травня 2023 року ТОВ «ФОРСАЖ» (ПОКУПЕЦЬ) здійснювало придбання добрив у червні, липні 2023 року у ТОВ «СЕЛТІК АГРО» (ПОСТАЧАЛЬНИК) код 44818247, яке перебуває на обліку 205 ГУ ДПС у Вінницькій області (Жмеринська ДПІ).
Видом діяльності ТОВ «СЕЛТІК АГРО» є - оптова торгівля хімічними продуктами (46.75), кількість працюючих 16 осіб.
Згідно умов договору поставки № 43 від 02.05.2023 ТОВ «СЕЛТІК АГРО» здійснює постачання товару згідно специфікації та видаткових накладних. Найменування (асортимент, номенклатура) ТОВАРУ, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати ТОВАРУ (доларовий еквівалент), а також інші умови, визначаються в Специфікації (додатку), що є невід'ємним додатком до цього Договору. У разі відсутності Специфікації (додатку) ТОВАР поставляється на умовах ЕХЛ/ (Інкотермс 2010) за найменуванням (асортиментом, номенклатурою), у кількості та за ціною, що зазначено у видатковій накладній, та підлягає оплаті ПОКУПЦЕМ протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії ТОВАРУ. Поставка ТОВАРУ здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість ТОВАРУ, яка зазначена у Специфікації (додатку) та/або у видатковій накладній. Якщо інше не обумовлене у Специфікаціях (додатках) до цього Договору, ТОВАР поставляється на умовах ЕХЛ/ (Інкотермс 2010), місце отримання вказане в графі "Базис поставки" в Специфікації (додатку) до цього Договору. Приймання ТОВАРУ за якістю здійснюється відповідно до даних, зазначених у документах, які посвідчують якість ТОВАРУ та згідно вимог Інструкції № П-7 від 25.04.66 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», але з урахуванням умов цього Договору.
Обсяг постачання за червень-липень 2023 року становить 20 156 209,04 грн. в т.ч. ПДВ 3 359 368,18 грн.
Відвантаження товару відбувалося з 06.07.2023 по 13.07.2023, за наслідком чого надано 7 видаткових накладних на загальну суму 20 156 209,04 грн. ПДВ - 3 359 368,18 грн.
Згідно товаро-транспортних накладних транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом з м. Рени до Чернігівської області м. Ічня, вул. Бунівка 166. Перевізник та замовник - ТОВ "ПМТЗ "ІНЖЕНЕРНИЙ ЦЕНТР "РЕАГЕНТ" (код 19313492). Вантажовідправник - ТОВ «СЕЛТІК АГРО» (код 44818247), Вантажоодержувач - ТОВ «ФОРСАЖ» (код 31691350).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції (поставки товару, а саме: моноамоній фосфат кристалічний розчинний; калій їдкій (калій гідроксид) ТОВ «ФОРСАЖ» були надані контролюючому органу наступні документи: Договір поставки № 43 від 02.05.2023, Додаток до договору (Специфікація), видаткові накладні: № 571 від 03.07.2023, № 573 від 03.07.2023, № 574 від 03.07.2023, № 590 від 06.07.2023, № 594 від 11.07.2023, № 599 від 13.07.2023, № 600 від 13.07.2023, товаро-транспорті накладні: № Р/СЕЛ0000618 від 03.07.2023, № Р/СЕЛ0000699 від 03.07.2023, № Р/СЕЛ0000619 від 03.07.2023, № Р/СЕЛ0000620 від 06.07.2023, № Р/СЕЛ0000621 від 11.07.2023, № Р/СЕЛ0000622 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000641 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000623 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000702 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000701 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000700 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000618 від 13.07.2023, сертифікат якості (моноамоній фосфат кристалічний розчинний №:Р/12:61), сертифікат якості (калій їдкій (калій гідроксид), платіжні інструкції: №1105 від 23.06.2023, №1113 від 28.06.2023, №1272 від 19.07.2023.
За результатом здійснення відповідної господарської операції ТОВ «СЕЛТІК АГРО» зареєстровано відповідні подадкові накладні в Сдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 11 на загальну суму 2 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.); № 1 на загальну суму 8 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн.); № 5 на загальну суму 4 700 208,69 грн. (в т.ч. ПДВ 783 368,13 грн.); № 6 на загальну суму 5 456 000,35 грн. (в т.ч. ПДВ 909 333,39 грн.).
В подальшому, частину придбаного в ТОВ «СЕЛТІК АГРО» товару було реалізовано ТОВ «ФОРСАЖ» іншим суб'єктам господарювання, які є виробниками сільсько господарської продукції: ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» (Договір поставки №1 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003143 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003147 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003345 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003349 від 03.10.2023); ПрАТ «НИВА- ПЛЮС» (Договір поставки №2 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003145 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003149 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003348 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003352 від 03.10.2023); СТОВ «ІНТЕР» (Договір поставки №3 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003146 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003142 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003344 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003350 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003392 від 03.10.2023); СТОВ «ТУПИЧІВСЬКЕ» (Договір поставки №4 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003347 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003354 від 03.10.2023); ТОВ «ЩУРІВСЬКЕ-АГРО» (Договір поставки № 6 від 01.05.2023, видаткова накладна № ПА000003144 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003148 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003351 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003346 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003353 від 03.10.2023).
Крім того, 26 вересня 2023 року згідно наказу директора ТОВ «Форсаж» від 25.09.2023 № 17 проведена інвентаризація основних та товарно-матеріальних цінності, під час якої було встановлено наявність залишків придбаного в товару: моноамоній фосфат, калій гідроксид, про що свідчить Акт інветаризації товарів на складі № 38 від 26.09.2023 та фотознімки товару, які в свою чергу підтверджують реальність здійснення господарської операції з ТОВ «СЕЛТІК АГРО».
Також в Акті перевірки заначено, що згідно особових рахунків, інвентаризаційних описів від 25.09.2023 нестач та/або надлишків не виявлено (п. 2.12). В ході проведення перевірки акти про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу тощо не складались (п. 2.13).
Разом з тим, в порушення вимог податкового законодавства відповідач дослідив «ланцюг постачання товару» згідно ЄРПН та виявив нібито розбіжності між ТТН та документвами наявними в ЄАІС «Державна митна служба України» та дійшов суб'єктивного висновку про неможливість підтвердження транспортування придбаних у ТОВ «СЕЛТІК АГРО» код 44818247 товарно-матеріальних цінностей (фактичним імпортером яких є ТОВ "ПМТЗ "ІНЖЕНЕРНИЙ ЦЕНТР "РЕАГЕНТ" код 19313492 (імпорт Литва, Польща)), що на його думку свідчить про оформлення первинних документів без фактичного здійснення операції.
Суд зазначає, що вищевказаний висновок Головного управління ДПС у Чернігівській області є хибним та суперечить чинному законодавству, оскільки Покупець - ТОВ «Форсаж» не має обов'язку вимагати від контрагента документи, що підтверджують придбання останнім товарів у ланцюгу постачання та перевіряти код УКТ ЗЕД.
У постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 815/4992/16 сформовано правовий висновок, що ЄРПН містить відомості щодо операцій з придбання та реалізації, які супроводжувались оформленням податкових накладних. Разом з тим платник податків не позбавлений можливості придбавати той чи інший товар у постачальників, які не є платниками ПДВ, і в такому випадку відомості щодо господарських операцій в ЄРПН не відображаються. У будь-якому випадку, реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою, якою дозволяють їх умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2020 року у справах №813/7081/14, №814/120/15, від 03 жовтня 2019 року у справі №813/4079/15, від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17, від 02 квітня 2020 року у справі №160/93/19, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19 та ін. наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення такої аналітичної інформації будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, про що свідчить відсутність актів зустрічної звірки контрагентів позивача з відображенням в ньому окремих відомостей (постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/16272/13-а).
Отже, беручи до уваги наведене, сам факт поставки товару ТОВ «СЕЛТІК АГРО», його найменування та кількість на користь ТОВ «Форсаж» підтверджується видатковими накладними, що відповідають формі первинного документа згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Щодо посилань відповідача в пункті 3.2 Акту на невідповідність сертифікату якості, що підтверджують придбання товару (моноамоній фосфат кристалічний розчинний) суд зазначає, що це документи, які підтверджують якість товарів та відповідно, за своїм змістом вони не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим їх відсутність жодним чином не може впливати на результати проведення перевірки.
У постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 640/12451/20 зазначено, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Відтак посилання відповідача на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.
Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Тобто, за загальним правилом, сума ПДВ підлягає відшкодуванню по узгодженню за результатами камеральної перевірки. Після камеральної перевірки, декларована до відшкодування сума вже відповідає визначенню бюджетного відшкодування: «Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)».
Відповідно, додаткові перевірки, як передумова узгодження до відшкодування - лише як виняток - проводяться у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого, контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі, якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.
Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку, на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Тобто, перевіркою законності декларування відповідного від'ємного значення ПДВ є перевірка передбачених Податковим кодексом України підстав для декларування (відображення в декларації) при дотриманні норм процесуального права (у розглядуваному випадку - заповнення податкової декларації) відповідного від'ємного значення ПДВ.
Тобто, така перевірка не охоплює з'ясування якихось додаткових обставин поза документами, які згідно із Податковим кодексом України є підставою для декларування відповідного показника.
Отже, питання обґрунтованості від'ємного значення ПДВ не може бути предметом перевірки за пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України через обмеження вказаним пунктом предмету перевірки виключно питаннями законності декларування.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Тобто, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року податкова накладна вже є достатньою підставою для визнання відповідного податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження законності декларування відповідної суми ПДВ.
Разом з тим, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проводилась перевірка щодо дотримання ТОВ «Форсаж» податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, що суперечить нормам пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто, перевірку призначено не з підстав, передбачених і дозволених виключно законом, що є самостійною підставою для визнання нікчемності перевірки.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №11192/ж10/25-01-07-00 від 09.11.2023 та №11193/ж10/25-01- 07-00 від 09.11.2023 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, ірім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності об'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Форсаж” необхідно задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у загальному розмірі 15000,00 грн суду було надано копії договору № 15/11/23 про надання правничої допомоги від 15.11.2023, додаткової угоди № 1 (невід'ємна частина) до договору від 15.11.2023, акту про прийняття-передачі наданих послуг від 17.11.2023 на суму 15000,00 грн, платіжної інструкції №2229 від 17.11.2023 на суму 15000,00 грн, ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 16.11.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.145-150).
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Отже адвокатом документально доведено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у контексті цієї справи метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від прийняття безпідставних рішень та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Також позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 12597,72 грн (а.с.20, 156), який також підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №11192/ж10/25-01-07-00 від 09.11.2023 (“Форма В1”) та №11193/ж10/25-01-07-00 від 09.11.2023 (“Форма В4”).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Форсаж” судовий збір в розмірі 12597,72 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж", вул. Реміснича, 18, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 31691350.
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000.
Повне судове рішення складено 30.07.2024.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО