29 липня 2024 року Чернігів Справа № 620/7431/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства з моменту звернення за її призначенням, а саме з 18.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нею надано усі необхідні документи для призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було подано відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позову, вказало що позивачем була надано довідка № 90 від 01.03.2023, лист Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради № 805-01/11 від 04.10.2023, які не відповідають вимогам Порядку № 22.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було подано відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позову, вказало, що для призначення дострокової пенсії за віком необхідно долучити додаткові документи, а саме: визнання особою з інвалідністю з дитинства, засвідчується випискою з акту огляду МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. Вказує, що відповідно до п.2.18 Порядку №22-1 повинен бути висновок ЛКК або МСЕК про час настання інвалідності. Згідно з випискою із акта огляду МСЕК Сер. ТЕР №0040507 дочка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства по зору. Дата огляду 23.01.2012, огляд вперше. Зауважує, що позивачкою надана довідка №90 від 01.03.2023 та лист № 805- 01/11 від 04.10.2023, які не відповідають Порядку № 22-1.
Процесуальні дії у справі: ухвалою сулу від 24.06.2024 було залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якості другого відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
18.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням пункту 3 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.04.2024 № 253750004774 (а.с. 47, 48).
Підставою прийняття вказаного рішення вказано, що для призначення дострокової пенсії за віком необхідно долучити додаткові документи, а саме: визнання особою з інвалідністю з дитинства, засвідчується випискою з акту огляду МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. Відповідно до Порядку №22-1 до п.2.18 повинен бути висновок ЛКК або МСЕК про час настання інвалідності, заявницею надана довідка №90 від 01.03.2023 та лист № 805-01/11 від 04.10.2023, які не відповідають Порядку № 22-1. Додатковий коментар: не має підстав для призначення дострокової пенсії за віком, оскільки документами не підтверджено, що заявниця є матір'ю особи з інвалідністю з дитинства.
Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача листом від 25.04.2024 № 2500-0213-8/29636 (а.с. 16-17).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 26 Закону 1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.
Водночас пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: 3) жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За змістом підпункту 6 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність.
Відповідно до пункту 2.17 Порядку № 22-1 при призначенні пенсій матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Згідно з пунктом 2.18 Порядку № 22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 (справа №330/2181/16-а) підтримано позицію Верховного Суду України у постанові від 27.05.2014 (справа №21-133а14) та сформульовано наступний правовий висновок, який відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для врахування судом.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття «особа з інвалідністю» на момент виникнення спірних відносин установлювався у статті 2 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ), а також статті 1 Закону України від 06.10.2005 № 2961-ІV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон № 2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону № 2961-ІV дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові наголосила й на тому, що визначення терміну «інвалід з дитинства» не міститься ані в Законі № 875-ХІІ, ані в Законі України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». При цьому за змістом абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2099 № 1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з п. 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до досягнення дитиною шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону № 2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 917, визначено надання висновку про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Отже, відповідний висновок МСЕК дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV. Такий висновок передбачений пунктом 2.18 Порядку № 22-1.
При цьому визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття «особа з інвалідністю з дитинства», а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.12.2021 у справі № 336/2781/17-а (2а/336/294/17), від 18.01.2022 у справі № 448/1650/17, від 19.01.2022 у справі № 636/2618/17, від 18.07.2022 у справі № 448/1650/17.
За таких обставин, позивач для призначення дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства повинна була надати відповідачу висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.11.2020, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Так, згідно медичного висновку № 14 від 15.03.2000 ОСОБА_3 встановлено захворювання - вроджена абсолютна декомпенсована глаукома лівого ока, сліпота лівого ока. Висновок: існуюче захворювання та патологічний стан відповідає розділу ІІІ пункту 6 підпункту Переліку медичних показань, що дають право на отримання соціальної допомоги дітям-інвалідам віком до 16 років (а.с. 19).
Згідно виписки зі стаціонарного лікування ОСОБА_3 з 13.12.1999 по 24.12.1999 засіданням ЛКК, враховуючи наявність у дитини захворювання, рекомендовано оформлення інвалідності терміном до 16 років (а.с. 21).
Крім того, згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради № 805-01/11 від 04.10.2023 ОСОБА_3 вищевказаний діагноз встановлено вперше в 1999 році, хвороба могла бути оформлена на соціальну допомогу як інвалід дитинства до шестирічного віку (а.с. 18).
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що дитина позивача мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Враховуючи викладене, позивачем доведено безпідставність відмови їй у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно пункту 1 частини першої статті 45 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.04.2024 № 253750004774 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства з 18.04.2024.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, то суд зазначає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 25.04.2024 № 2500-0213-8/29636 позивача було лише повідомлено про прийняте рішення.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 302,80 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 2 1084076) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.04.2024 № 253750004774 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства з 18.04.2024.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 302,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.07.2024.
Суддя Наталія БАРГАМІНА