30 липня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2484/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати із 16 квітня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити із 16 квітня 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь позивача суму сплаченого мною судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211 грн.20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії за віком та проживає в с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім того, аргументи позивача стосуються поміж іншим і того, що рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено з 17 липня 2018 року дію статті 39 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній до 01 січня 2015 року. Це означає, що непрацюючі пенсіонери, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, яка є радіоактивно забрудненою зоною (в тому числі с. Киселів Кіцманського району), набули з 17 липня 2018 року право на отримання підвищення до пенсій в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Відтак, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення протиправною.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позову зазначив, що відсутні правові підстави для виплати підвищення непрацюючим пенсіонерам, що проживають на територіях радіоактивного забруднення.
Зазначив, що діюча на сьогоднішній день стаття 39 Закону України № 796-ХІІ не передбачає та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
2. Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання, про зупинення провадження в справі.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради України PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Перелік № 106) - с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
2. З 1 січня 2015 року припинено виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, у зв'язку із внесенням Законом №76-VIII змін до Закону №796-ХІІ, яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено. 17 липня 2018 року Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни визнано неконституційними.
3. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (12 червня 2020 року, внаслідок реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, село Киселів увійшло до Веренчанської сільської громади) позивач з 13.09.1969 року по серпень 1986 року, з вересня 1987 року по серпень 1988 року, з липня 1990 року по лютий 2007 року, з січня 2015 року по 16.01.2017 року проживала та з 12.05.2023 року по даний час проживає і зареєстрована в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
4. Відповідно матеріалів справи позивач з 16.04.2024 року перебуває на обліку в Управлінні, як отримувач пенсії за віком.
5. Згідно посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
6. Згідно довідки Управління позивачеві пенсія виплачувалася у незмінному розмірі з урахуванням планового підвищення, однак без підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
7. Відповідач, листом повідомив позивача, про відсутність правових підстав для встановлення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
8. Суд вважає за необхідне зазначити також і те, що згідно численних висновків Верховного Суду, в т.ч. і в рішенні від 15.07.2024 року в справі №600/4070/22-а Верховний Суд підсумував попередні правові позиції, відповідно до яких висновується те, що у спірних правовідносинах немає значення:
- чи являється особа пенсіонер потерпілою від Чорнобильської катастрофи та чи документована посвідченням потерпілого(ї);
- чи існує радіоактивне забруднення у відповідному населеному пункті і докази, які це підтверджують чи спростовують;
А відтак, суд з урахуванням вимог частини 5 статті 242 КАС України не може не врахувати наведені вище висновки Верховного Суду, і як наслідок, згідно тих же висновків досліджує спірні правовідносини на предмет доведення права у особи на отримання доплати до пенсії, з підстав наявного статусу пенсіонера і його реєстрації місця проживання у відповідному населеному пункті.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
2. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
У подальшому Законом України від 04 лютого 2016 року № 987-VIII “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”” (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II “Прикінцеві положення” Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
“Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України”.
3. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому у вказаному Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII. Водночас застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
4. Таким чином, суд дійшов висновку, що вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 240/18881/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 240/12545/22, від 03 травня 2024 року у справі № 240/22317/22, від 07 травня 2024 року у справі № 240/44186/21 та від 15.07.2024 року в справі №600/4070/22-а.
5. Також Суд зауважує, що 06 грудня 2016 року був прийнятий Закон № 1774-VIII, що набрав чинності 01 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19 грудня 2019 року № 410-IX).
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15 травня 2018 року № 2415-VIII).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України, зокрема, але не виключно, в Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу”, Закон України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, Закон України “Про Державний земельний кадастр”, Закон України “Про судовий збір”, Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, Закон України “Про судоустрій і статус суддів”.
Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.
Законом № 1774-VIII зміни такого змісту в статтю 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону № 1774-VIII було виключено Законом № 76-VIII (що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018).
Відтак Велика Палата Верховного Суду з даного приводу вказала, що норма пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Аналогічного висновку щодо застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для визначення розміру підвищення (доплати) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яку визначено статтею 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 240/14563/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 240/20557/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 240/30187/22, від 07 травня 2024 року у справі № 240/10860/22, від 25 червня 2024 року у справі №240/30989/22, від 04 липня 2024 року у справі № 240/5290/22 та від 15.07.2024 року в справі №600/4070/22-а.
6. З огляду на це, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції до 01 січня 2015 року, (незважаючи на існуючу нову редакцію статті 39, але іншого змісту), яка передбачає виплату уповноваженими органами доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на відповідній не забрудненій території, але яка законодавчо віднесена до такої території.
Крім того, слід зазначити й те, що з набранням чинності Законом № 1774-VIII, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Відтак, позовні вимоги в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на відповідній території, яка не являється радіоактивно забрудненою, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.
7. Щодо доводів Управління про те, що с. Киселів не може входити до зони гарантованого добровільного відселення, через відсутність там забруднення, що підтверджується листом ДАЗВ від 30 січня 2023 року № 2130/0/2-23 “Про розгляд ухвали” та Додатком № 9 до експертного висновку № 11 від 26 грудня 2012 року, який був доданий до листа ДАЗВ, суд зазначає таке.
Суд не може не погодитись з вказаними вище аргументами. Разом з тим, як зазначалось вище, відповідно до висновків Верховного Суду в рішенні від 15.07.2024 року в справі №600/4070/22-а, предметом спору в даній справі є питання права у особи на отримання доплати до пенсії, а не віднесення законодавчо Переліком №106 відповідного населеного пункту до зони радіоактивного забруднення. А відтак, позивач, який проживає в с. Киселів Чернівецької області, яке законодавчо віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, має право на отримання передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ підвищення до пенсії.
8. Підсумовуючи наведене в контексті встановлених обставин в справі, можна дійти висновку про наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, яке законодавчо віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 15.07.2024 року в справі № 600/4070/24-а.
9. Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо відмови позивачеві у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території с.Киселів, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1.Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
2. У зв'язку із частковим задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань, пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 605,60 грн. (1211,20:2).
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території села Киселів Чернівецького району Чернівецької області.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 16.04.2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території села Киселів Чернівецького району Чернівецької області, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір в сумі 605,60 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).
Суддя О.В. Боднарюк