про повернення позовної заяви
29 липня 2024 року справа № 580/6826/24
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову адвоката Шевченка Олега Анатолійовича від імені ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЧЕРКАСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
10.07.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Шевченка Олега Анатолійовича від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка) до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЧЕРКАСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» (18002, м.Черкаси, вул.Благовісна, 234; код ЄДРПОУ 408564883) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати їй грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 12825,49грн;
зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 12825,49грн;
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану», за період з 24.02.2022 до 31.05.2022;
зобов'язання нарахувати та виплатити вказану додаткову винагороду у розмірі 30000,00грн щомісячно, яка передбачена вказаною вище постановою Уряду за вказаний період.
Обґрунтовано невиконанням відповідачем вимог закону.
Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв'язку з цим ухвалою від 15 липня 2024 року суд залишив її без руху.
23.07.2024 на адресу суду від представника позивачки адвоката Шевченка Олега Анатолійовича надійшла заява вх.№35610/24, в якій просив вважати поважними причини пропуску строку на подання позовної заяви, відкрити провадження у справі та задовольнити його позовні вимоги (далі - Заява).
Обґрунтовуючи зазначив, що 25.03.2023 під час проходження служби з позивачкою стався нещасний випадок. Вона тривалий час проходила лікування, останній листок непрацездатності датований з 13.04.2024 до 26.04.2024, що підтверджується медичними виписками та листками непрацездатності. Тому позивачка не мала можливості вчасно звернутись до фахівця у галузі права щодо подання вказаного вище позову. Вважає, що на працівників установ виконання покарань норми КЗпП України поширюються лише тоді, коли спеціальними законами не врегульована оплата праці.
Оцінивши доводи Заяви, суд дійшов висновку, що виявлені судом недоліки позову не усунені, наявні перешкоди для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Враховуючи, що спірні правовідносини стосуються проходження позивачкою публічної служби, на них поширюється передбачений ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду місячний строк.
Суд на виконання ч.5 ст.242 КАС України врахував висновки в постанові Верховного Суду 27 лютого 2023 року у справі № 560/8394/21 про наступне.
За змістом статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби; норми забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок № 578), за приписами пункту 2 якого речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Згідно з пунктом 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
При цьому відповідно до пункту 28 Порядку № 578 у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у запас Збройних Сил їй видається речовий атестат, копія якого додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення така особа буде прийнята на службу до Державної кримінально-виконавчої служби, до її речового забезпечення зараховуються раніше отримані предмети речового майна особистого користування, а строк носіння предметів продовжується на період від дня звільнення до дня прийняття на службу.
Разом з цим пунктом 23 Порядку № 578 передбачено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", державної установи "Центр пробації" відповідно до їх закупівельної вартості.
З наведеного висновується, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби та на підставі заяви, а отже речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю. Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням). Подібний висновок міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116 117 КЗпП України у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 540/2001/21. Компенсація вартості за неотримане речове майно та зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсації не входить до структури заробітної плати.
Тобто, для оскарження в суді сум компенсації за речове майно діє місячний строк звернення до суду.
Щодо спірної додаткової винагороди застосовується ст.233 КЗПП України. Зокрема, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, в частині спірної додаткової допомоги, яка є щомісячним платежем, позивачка могла дізнатися про порушення свого права кожного наступного місяця виконаної служби.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачці щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом та обов'язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.
Також суд установив, що не підтвердженим доказами про поважність причин є період щодо позовних вимог про доплату з 24.02.2022 до 31.05.2022, також за речове майно - жовтень 2023 року, січень-лютий, травень-червень 2024 року.
На виконання вимог ухвали представник позивачки додав до Заяви копію виписного епікризу, згідно з яким позивачка у період з 23.02.2024 до 29.02.2024 проходила курс лікування в Хірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради.
Отже, позивачка та її представник не надали суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду за вказані вище періоди.
Викладені у Заяві доводи не стосуються об'єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивачки щодо звернення до відповідача та суду щодо виплати їй грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 12825,49грн та нарахування і виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00грн щомісячно, яка передбачена вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України, за період з 24.02.2022 до 31.05.2022, а отже, не обґрунтовані. Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду. Тому не підлягає задоволенню.
Оскільки поважних причин позивачка та її представник не вказують та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення Заяви відсутні.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України), за умови усунення вказаних підстав для її повернення.
Оскільки недоліки позову не усунені, наявні підстави повернути позивачу позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ “Про судовий збір” (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.
Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачкою, відсутні підстави для їх повернення.
Керуючись ст.ст.2-20, 121, 160-161, 169, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви вх. від 23.07.2024 №35610/24 адвоката Шевченка Олега Анатолійовича від імені ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку.
Повернути її позовну заяву до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЧЕРКАСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали, позовну заяву та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Анжеліка БАБИЧ