23.07.2024 Справа №607/21041/23 Провадження №6/607/154/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Вийванка О. М.
за участю секретаря с/з Кузьменкової О. І.
учасників справи:
представника боржника ОСОБА_1
боржника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Комунальне некомерційне підприємства «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» про відшкодування витрат понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,
Заявник ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Комунальне некомерційне підприємства «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» про відшкодування витрат понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
В обґрунтування заяви посилається на те, що у зв'язку із добровільним виконанням боржником обов'язку по поверненню грошових коштів стягувачу Національній службі здоров'я Українив повному обсязі, що становить 30 927,22 грн, просить визнати виконавчий лист виконавчий лист № 607/21041/23 від 19 січня 2024 року, виданий 15 квітня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 927,22 грн (тридцять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 22 копійки), таким, що не підлягає виконанню.
Боржник та його представник у судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити.
Представник стягувача у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2024 року ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 927,22 грн.
На виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2024 року, 15 квітня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було видано виконавчий лист № 607/21041/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 927,22 грн.
Із дублікату квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 23 від 30.01.2024, виданої АТ «Ощадбанк», вбачається, що ОСОБА_2 сплатив на користь держави в особі Національної служби здоров'я України кошти в розмірі 30 927,30 грн.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до частини 1, 2 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі N 824/67/20.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі N 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У вказаній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з врахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Як встановлено судом, за виконавчим листом № 607/21041/23 від 19 січня 2024 року, виданим 15 квітня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, не було стягнуто коштів, оскільки ОСОБА_2 виконав рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2024 року у справі № 607/21041/23, добровільно повернувши грошові кошти стягувачу Національній службі здоров'я Українив повному обсязі, про що свідчить дублікат квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 23 від 30.01.2024, виданої АТ «Ощадбанк».
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 ст. 598 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За вказаних обставин, оскільки обов'язок боржника відсутній повністю, у зв'язку із добровільним виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що слід задовольнити заяву ОСОБА_2 , шляхом визнання виконавчого листа № 607/21041/23 від 19 січня 2024 року, виданого 15 квітня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 927,22 грн (тридцять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 22 копійки), таким, що не підлягає виконанню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 260, 261, 352-354, 432 Цивільного процесуального кодексу України,
Задовольнити заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Комунальне некомерційне підприємства «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» про відшкодування витрат понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Визнати виконавчий лист № 607/21041/23 від 19 січня 2024 року, виданий 15 квітня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 927,22 грн (тридцять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 22 копійки), таким, що не підлягає виконанню.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів, з дня її проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 29 липня 2024 року.
Головуючий суддя О. М. Вийванко