Справа № 420/21197/24
30 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 58; код ЄДРПОУ 41404999), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Військової академії (м. Одеса) (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10; код ЄДРПОУ: 24983020) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2024 року ВП №73881701, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 58; код ЄДРПОУ 41404999), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Військової академії (м. Одеса) (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10; код ЄДРПОУ: 24983020) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2024 року ВП №73881701.
Ухвалою від 23.07.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №73881701, в рамках якого було винесено оскаржувану постанову від 01.04.2024 року. Позивач вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
В судове засідання 30.07.2024 року сторони по справі не з'явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Одеським окружним адміністративним судом 16 грудня 2022 року виданий виконавчий лист №420/2927/21 про стягнення з боржника ОСОБА_1 664 118,71 грн на користь стягувача Військової академії (м. Одеса) (копія виконавчого листа №420/2927/21 додається, оригінал знаходиться у Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)). На підставі цього виконавчого листа державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костюковим Сергієм Сергійовичем 18 січня 2024 року відкрито виконавче провадження №73881701 (копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2024 додається, оригінал знаходиться у Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)). У межах цього виконавчого провадження державним виконавцем Костюковим С.С. винесено постанову від 01.04.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою державний виконавець постановив, окрім іншого, звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 , а також здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 730799,58 гривня (UAH), в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (копія постанови від 01.04.2024 додається, оригінал знаходиться у Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)). Не погодившись з діями відповідача у виконавчому провадженні №75295627 та винесеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Звертаючи стягнення на грошове забезпечення ОСОБА_1 із здійсненням відрахування у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, державний виконавець ОСОБА_2 залишив поза увагою наявність ще одного відкритого виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 , в межах якого з нього вже стягується 50 % його доходів щомісяця. Так, державним виконавцем Костюковим С.С. проігноровано, що у провадженні Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №53257151 про стягнення зі ОСОБА_1 аліментів в розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.11.2016 року і до повноліття дитини. Згадане виконавче провадження відкрите за виконавчим листом №669/1146/16-ц, виданим Білогірським районним судом Хмельницької області 05.01.2017. Постановою від 28.01.2024 державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кмин Ю.С. у виконавчому провадженні №53257151 вирішено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , та здійснювати відрахування аліментів із суми доходів боржника відповідно до вимог чинного законодавства, що лишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця (враховуючи поточні щомісячні аліменти) до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 238 927,25 грн станом на 01.10.2023 року, в тому числі загальна сума боргу, штраф за несвоєчасно сплачені аліменти, виконавчий збір та витрати пов'язані з організацією і проведенням виконавчих дій (копія постанови від 28.01.2024 у виконавчому провадженні №53257151 додається, оригінал знаходиться у Ізяславському відділі державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)).
На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 02.02.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі за текстом - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Пунктом 14 розділу Ш Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5, встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.
У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова. Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
За змістом статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Суд звертає увагу, що обов'язковість виконання рішення є однією із засад виконавчого провадження (статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною 2 статті 40 Закону України №1404-VІІІ передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт коштів боржника є заходом звернення стягнення на кошти боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України №1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось відповідачем в рамках наданої правової позиції про допущення помилки при обтяженні № 73881701, отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Таким чином оскаржена позивачем постанова від 13.06.2024 року про відкриття виконавчого провадження ВП №75295627 підлягає скасуванню.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 58; код ЄДРПОУ 41404999), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Військової академії (м. Одеса) (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10; код ЄДРПОУ: 24983020) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2024 року ВП №73881701 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції від 01.04.2024 року ВП №73881701.
Стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіонального управління Міністерства юстиції (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 58; код ЄДРПОУ 41404999) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2024 р.
Суддя О.М. Тарасишина