Справа № 420/6665/24
30 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІОЛ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна товариства з обмеженою відповідальністю «СІОЛ УКРАЇНА» (далі - позивач, ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати:
- рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9950354/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №86 від 04.10.2023 року;
- рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9950353/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 293 від 23.10.2023 року;
- рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9984476/45046951 від 21.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 246 від 20.09.2023року;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання їх на реєстрацію наступні податкові накладні:
- податкову накладну № 86 від 04.10.2023 року;
- податкову накладну № 293 від 23.10.2023 року;
- податкову накладну № 246 від 20.09.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в процесі здійснення господарської діяльності позивачем складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні № 246 від 20.09.2023 року, № 86 від 04.10.2023 року, № 293 від 23.10.2023 року.
Згідно отриманих позивачем квитанцій, реєстрація податкових накладних № 86 від 04.10.2023, № 246 від 20.09.2023 року та № 293 від 23.10.2023 року була зупинена з посиланням на положення п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), та з тим мотивуванням, що обсяг постачання товару/послуги 4011, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» направило до Головного управління ДПС в Одеській області письмові пояснення, а також документи, що підтверджують проведення господарських операцій.
Проте, комісією Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняті рішення № 9950354/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №86 від 04.10.2023 року, № 9950353/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 293 від 23.10.2023 року, № 9984476/45046951 від 21.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 246 від 20.09.2023 року.
Позивач вказує, що надіслані квитанції про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН містять пропозицію до позивача надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак в них не зазначено, вимоги щодо конкретного необхідного переліку документів, яких податковому органу було б «достатньо» для прийняття відповідного рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Наведення у квитанціях абстрактного формулювання не лише свідчить про недотримання податковим органом вимог п. 11 Порядку №1165, а й не відповідає суті ключових вимог до змісту актів/рішень суб'єктів владних повноважень, оскільки створює абсолютну невизначеність для Позивача та непередбачуваність наслідків дій останнього (абсолютно не зрозуміло, який обсяг документів буде розцінюватися податковим органом як «достатній»).
Також позивач зазначає, що податковому органу надано письмові пояснення та копії підтверджуючих документів в обсязі, цілком достатньому для прийняття відповідачем рішення про реєстрацію податкових накладних, а саме: в пояснювальних записках, до яких були додані копії підтверджуючих документів, ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» надало, як загальні відомості про діяльність підприємства, так і необхідні відомості про конкретні господарські операції, складені за наслідками яких податкові накладні були заблоковані: про джерела придбання товару та його оплату ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» (договори з продавцями, рахунки на оплату, видаткові накладні, докази оплати, податкові накладні продавців, зареєстровані в ЄРПН) та про подальший продаж позивачем придбаного товару (договір з покупцем, рахунки на оплату, видаткові накладні, докази отримання оплати).
Крім того, позивач вказує, що оспорюванні рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області взагалі не містять зрозумілих підстав для їх прийняття; із тексту рішень неможливо з'ясувати які саме із наданих позивачем документів складені з порушенням законодавства, при чому з порушеннями такої значущості, що їх наявність унеможливила прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкових накладних, надісланих позивачем.
З огляду на викладене позивач вважає, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними та таким, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 04.03.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/6665/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
Суд зазначає, що копія ухвали від 04.03.2024 року була надіслана та доставлена відповідачам в їх електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».
Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.
Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 45046951) створено 07.12.2022 року, номер запису 1005561020000081650, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид господарської діяльності - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31), інші види діяльності: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.32); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля пальним (47.30); роздрібна торгівля,0що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет (47.91); вантажний автомобільний транспорт (49.41); складське господарство (52.10); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).
Позивач має статус платника податку на додану вартість з 01.01.2023 року. Ідентифікаційний номер платника податку на додану вартість: 450469515536.
01.02.2023 року між ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» (Продавцем) та Товариством з додатковою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 47658 (надалі - договір №47658), відповідно до якого Продавець зобов'язався продавати Покупцю за замовленнями останнього товари, зазначені у прайс-листах Продавця, а Покупець в свою чергу зобов'язався оплачувати придбані товари.
В рамках виконання договору купівлі-продажу №47658, ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» передало ТОВ «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» товар видатковою накладною №4788 від 22.09.2023 року, товар - автошина вантажна 315/80R22,5 156К Соmpasal СРD82 20 РR, код товару - 77 561, кількість - 8 шт., загальна вартість поставки - 91600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15266,67 грн.), який був оплачений ТОВ «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» 20.09.2023 року згідно рахунку № 1900 від 12.09.2023 року.
За фактом отримання оплати товару ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» 20.09.2023 року склало податкову накладну № 246 на суму 91600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15266,67 грн.), яка була направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, в рамках виконання договору купівлі-продажу №47658, ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» передало ТОВ «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» товар за видатковою накладною №5159 від 06.10.2023 року: шина 8,25-15 18РR 153А5 КNK40ТТ (OZКА), код товару - 71 566, кількість - 2 шт., загальна вартість поставки - 20180,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3363,33 грн.), який був оплачений ТОВ «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» 04.10.2023 року згідно рахунку № 2036 від 26.09.2023 року;
За фактом отримання оплати товару ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» 04.10.2023 року склало податкову накладну № 86 на суму 20180,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3363,33 грн.), яка була направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, в рамках виконання договору купівлі-продажу №47658, ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» передало ТОВ «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» товар за видатковою накладною № 5659 від 23.10.2023 року, товар - автошина рульова МАХZEZ 385/65R22.5 20РR МF 156 160L, код товару - 77 505, кількість - 2 шт., загальна вартість поставки - 26750, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4458,33 грн.), який був оплачений ТОВ «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» 01.11.2023 року згідно рахунку № 2229 від 13.10.2023 року.
За фактом отримання оплати товару ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» 23.10.2023 року склало податкову накладну №293 на суму 26750, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4458,33 грн.), яка була направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За отриманими квитанціями до податкових накладних № 246 від 20.09.2023 року, № 86 від 04.10.2023 року, № 293 від 23.10.2023 року з Єдиного вікна приймання звітності Державної податкової служби України позивачу було повідомлено, що: «Документ доставлено до ДПС України ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 20.09.2023 №246 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 4011 , перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку).». Також, квитанціями позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем були подані до контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено повідомлення № 313 від 14.11.2023 року щодо податкової накладної № 293 від 23.10.2023року (кількість додатків - 21); № 310 від 15.11.2023 року щодо податкової накладної № 246 від 20.09.2023 року (кількість додатків - 20); № 314 від 13.11.2023 року щодо податкової накладної № 86 від
04.10.2023 року (кількість додатків - 21).
Комісією Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації за результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів, прийнято рішення № 9950354/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №86 від 04.10.2023 року, № 9950353/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 293 від 23.10.2023 року, № 9984476/45046951 від 21.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 246 від 20.09.2023 року.
Підставою для такої відмови зазначено: Надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Позивачем направлено скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на рішення, винесені комісією Головного управління ДПС в Одеській області.
Рішенням комісії Держаної податкової служби України, яка приймає рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2023 року за № 82502/45046951/2, від 30.11.2023 року за № 82891/45046951/2, від 30.11.2023 року за № 82896/45046951/2 скарги позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9950354/45046951 від 16.11.2023 року, № 9950353/45046951 від 16.11.2023 року, № 9984476/45046951 від 21.11.2023 року без змін. У якості підстави для відмови в задоволенні скарг зазначено: ненадання платником податку копій документів та первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Позивач вважаючи протиправними рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 9950354/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №86 від 04.10.2023 року, № 9950353/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 293 від 23.10.2023 року, № 9984476/45046951 від 21.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 246 від 20.09.2023 року, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли між сторонами стосується питань оподаткування.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.
За правилами п.185.1 ст.185 ПКУ операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п.187.1 ст.187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ встановлений обов'язок платника податків на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкові накладні № 246 від 20.09.2023 року, № 86 від 04.10.2023 року, № 293 від 23.10.2023 року та засобами телекомунікаційного зв'язку подано їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте позивач отримав квитанції із зазначенням, що документи доставлено до центрального рівня ДПС. Документи прийнято. Реєстрація зупинена. У квитанціях зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 20.09.2023 №246 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 4011 , перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копії документів.
Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.6 Порядку №1165, У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Тобто згідно з п.11 Порядку №1165 при зупиненні реєстрації податкової накладної зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Пунктами 4,5 Порядку №520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно з пунктами 9,10,11 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
У той же час п.3 Порядку №520 встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 Кодексу.
Таким чином, норми Порядку №520 визначають строк для надання пояснень та копій документів (365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в ПН/РК) и строк для прийняття рішення Комісією (5 днів з дня отримання документів).
Порядок №520 не регламентує питання дій контролюючого органу при отриманні документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної, але при наявності платник може надати ці документи до спливу 365 днів.
Тобто зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п.185.1 ст.185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ.
При таких обставинах, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п.5 Порядку №520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі як ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку не може бути застосована.
Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин практику Верховного Суду викладену у постанові від 30.01.2020 року у справі № 300/148/19, в якій зазначено, що при юридичній оцінці рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано врахували, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимоги контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимоги. Можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки. Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним. З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.
Верховний Суд вказав, що правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 касаційне провадження №К/9901/4895/19 (справа № 826/10649/17), від 28.10.2019 касаційне провадження №К/9901/23858/19 (справа № 640/983/19). Вказана позиція зазначена та підтримана в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №640/1131/19, від 30.01.2020 року у справі №300/148/19
Судом встановлено, що реєстрація податкових накладних позивача була зупинена з пропозицією надання додаткових документів без визначення його переліку, що неможливо вважати мотивованою вимогою контролюючого органу. Оскільки така вимога є передумовою подальшого дослідження наданих документів та прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації податкової накладної прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не є правомірними.
Позивач зазначив, що він надав необхідні документи, які на його думку є достатніми для реєстрації ПН.
Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії»
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.
Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Суд вважає, що відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів його прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18).
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18, адміністративне провадження №К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд доходить висновку, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.
Крім того, в постанові від 22.07.2019 по справі №815/2985/18 Верховного Суду наявні висновки, які є сталою судовою практикою щодо вимог до актів індивідуальної дії. В постанові зазначено, що Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення. Оскільки відповідач-2 у рішенні від 28 грудня 2017 року №495390/23216458, продублював норму Постанови №190, тобто зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, Суд дійшов висновку, що Державна фіскальна служба України прийняла невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.
Таким чином, вказаний правовий висновок Верховного Суду підтверджує обґрунтованість позовних вимог позивача.
Факт зупинення податкової накладної не позбавляє обов'язку контролюючого органу діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, зокрема при зупиненні податкової накладної у рішенні визначити перелік документів, які платнику податків необхідно надати для реєстрації податкової накладної.
Крім того, зупинення реєстрації податкової накладної та відмови у її реєстрації в ЄРПН не спростовує факту здійснення господарських операцій, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні.
В оскаржуваних рішеннях вказано, що подані документи складені з порушенням законодавства, проте не вказано які саме документи відповідач вважає складеними з порушенням законодавства та які порушення допущені позивачем.
Суд дійшов висновку з урахуванням дослідження діяльності підприємства та первинних документів по здійсненню господарських операцій ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» з ТОВ «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» на виконання договору купівлі-продажу № 47658 від 01.02.2023 року, що відсутні були підстави для відмови в реєстрації податкових накладних № 246 від 20.09.2023 року, № 86 від 04.10.2023 року, № 293 від 23.10.2023 року.
Позивачем були надані суду всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції, тому суд дійшов висновку, що його позовні вимоги є обґрунтованими.
Всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України представник відповідача не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарської операції, не надано жодного доказу, що господарська операція не здійснена, а надані документи не підтверджували здійснення вказаних операцій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючий орган не довів правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних № 246 від 20.09.2023 року, № 86 від 04.10.2023 року, № 293 від 23.10.2023 року, а тому оскаржувані Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області № 9950354/45046951 від 16.11.2023 року, № 9950353/45046951 від 16.11.2023 року, № 9984476/45046951 від 21.11.2023 року підлягають скасуванню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 246 від 20.09.2023 року, № 86 від 04.10.2023 року, № 293 від 23.10.2023 року датою їх подання, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, як набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Згідно з вказаними нормами, податковий орган реєструє податкову накладну, у тому числі, на підставі рішення суду датою набрання ним законної сили або іншою датою, вказаною у рішенні.
Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено і відповідачами не доведено.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДПС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні подані позивачем, датою їх фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 246 від 20.09.2023 року, № 86 від 04.10.2023 року, № 293 від 23.10.2023 року датою їх подання.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 9084,00 грн.
Враховуючи викладене, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 9084,00 грн. належить стягнути на його користь з Головного управління ДПС в Одеській області, оскільки саме комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області прийнято оскаржуване рішення.
Щодо вимог про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Як встановлено судом, 23.02.2024 року між адвокатом Вічною Іриною Миколаївною (Адвокат) та ТОВ «СІОЛ УКРАЇНА» (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору за дорученням Клієнта Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, а Клієнт зобов'язується оплатити її, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до нього. Під правовою допомогою відповідно до цього Договору Сторони розуміють представництво інтересів клієнта у правовідносинах по оскарженню рішень комісії ГУ ДПС в Одеській області № 9950354/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №86 від 04.10.2023 року, № 9950353/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 293 від 23.10.2023 року, № 9984476/45046951 від 21.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 246 від 20.09.2023року.
Згідно п. 5.2 договір про надання правничої допомоги після підписання даного договору Клієнт сплачує Адвокату 4000,00 грн., що включає в себе вартість послуг за підготовку позовної заяви, виготовлення в потрібній кількості екземплярів та посвідчення адвокатом копій додатків до позовної заяви, направлення матеріалів до суду.
На підтвердження витрат на правову допомогу до суду представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги від 23.02.2024 року, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок № 10 від 23.02.2024 року.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд звертає увагу, що відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У справі № 640/18402/19 (постанова від 28 грудня 2020 року) Верховний Суд дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які клопотання та заперечення відповідача з приводу витрат на правову допомогу в суді, а тому то суд позбавлений права вирішувати питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд зазначає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. надану під час розгляду справи у суді підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІОЛ УКРАЇНА» (вул. Розкидайлівська, 67, офіс 1, м. Одеса, 65006, код ЄДРПОУ 45046951) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166), Державної податкової служби України (Львівська площа 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9950354/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №86 від 04.10.2023 року.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9950353/45046951 від 16.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 293 від 23.10.2023 року.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9984476/45046951 від 21.11.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 246 від 20.09.2023року.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 86 від 04.10.2023 року, № 293 від 23.10.2023 року, № 246 від 20.09.2023 року, складені товариством з обмеженою відповідальністю «СІОЛ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 45046951), датою їх фактичного подання.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІОЛ УКРАЇНА» (вул. Розкидайлівська, 67, офіс 1, м. Одеса, 65006, код ЄДРПОУ 45046951) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІОЛ УКРАЇНА» (вул. Розкидайлівська, 67, офіс 1, м. Одеса, 65006, код ЄДРПОУ 45046951) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.07.2024 року.
Суддя Г.В. Лебедєва