Справа № 420/6820/24
30 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Аквафрост») до Одеської митниці (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 року.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 25.05.2022 року між компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) та ТОВ «Аквафрос» укладено контракт № 25/05/22-94. На підставі вказаного контракту та супроводжувальних документів «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» здійснило на адресу ТОВ «Аквафрос» поставку товару - заморожене сурими з риби мікс. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску № UA500110/2024/000050 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 року, яким за резервним методом скориговано митну вартість товарів. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ «Аквафрос» числового значення складових митної вартості товарів, заявлених за основним методом її визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Ухвалою від 04.03.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/6820/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
19.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500110000992U7 від 19.02.2024року. Разом з митною декларацією позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
Відповідач вказує, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ). 5) документи, що підтверджують числові складові митної вартості товару. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Декларантом надіслано лист ТОВ "Інтертранс" від 19.02.2024, в якому він повідомив , що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № № 24UA500110000992U7 від 19.02.2024 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Відповідач зазначає, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: По товару № 1 (Заморожене сурими з риби мікс глазуроване сорт A (odonus niger,sau rida tumbil,epinephelus diacanthus, lept uracanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване для промислової переробки дата виготовлення 08/10.2023р., термін придатності-2 роки. Чиста вага нетто 20000кг. Упаковано в картонні коробоки по 20кг(+/ -10%глазур) (2 блока по 10кг обгорнуті у внутрішню поліетиленовуплівку) 2.2500 дол. США/кг (МД від 04.04.2023 № UA500110/2023/1062), ніж заявлено декларантом 1,565838 дол. США/кг.
Також відповідач вказує, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АКВАФРОСТ».
19.03.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що відповідачем не спростовано викладені у позовній заяві доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення. Надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та повністю підтверджують заявлену митну вартість товару.
19.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду представником відповідача було подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою від 21.03.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.03.2024 року від відповідача надійшли заперечення, у яких вказує на те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АКВАФРОСТ».
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
25.05.2022 року між компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» (Постачальник) та ТОВ «Аквафрос» (Покупець) укладено контракт № 25/05/22-94, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього контракту, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики товару, попередньо узгоджені сторонами, вказуються в інвойсі, який є невід'ємною частиною даного контракту. Поставка здійснюється на адресу покупця. Покупець приймає товар та бере на себе зобов'язання по розрахункам з постачальником (п.п.1.1, 1.2 контракту).
Пунктом 1.3 контракту встановлено, що товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: товарно-транспортна накладна (коносамент, СМR, авіанакладна, залізнична накладна) - 1 оригінал; сертифікат походження (загальної форми або ЕUR-1, якщо є) - 1 оригінал, 3 копії; якісний сертифікат виробника - 1 оригінал, 3 копії; декларація виробника - 1 оригінал, 3 копії; ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми - 1 оригінал, виписаний на кожен контейнер/автомобіль окремо; пакувальний лист - 1 оригінал, 3 копії; інвойс - 3 оригінали.
Відповідно до п.3.2 контракту поставка товарів за цим договором повинна здійснюватися покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до "Інкотермс-2010") обумовлюються в інвойсах до цього контракту.
Згідно п.п.4.1, 4.2 контракту ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару. Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах на кожну окрему поставку.
Платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки, зазначені постачальником в інвойсі до контракту на кожну поставку товарів. Сума, умови та валюта платежу також повинні вказуватися в інвойсі до контракту на кожну конкретну поставку товару. Платежі по даному контракту можуть здійснюватися як у вигляді попередньої оплати, так і з відстрочкою платежу (п.п.5.1, 5.3, 5.4 контракту).
На виконання умов контракту компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» поставлено «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» товар, а саме: № 1 - заморожене сурими з риби мікс глазуроване сорт A (odonus niger,sau rida tumbil,epinephelus diacanthus, lept uracanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, не консервоване для промислової переробки дата виготовлення 08/10.2023р., термін придатності-2 роки. Чиста вага нетто 20000кг. Упаковано в картонні коробоки по 20кг(+/ -10%глазур) (2 блока по 10кг обгорнуті у внутрішню поліетиленову плівку)», на загальну суму 30000,00 дол. США, що засвідчено в Iнвойс № YSM/EXI181/23-24 від 27.11.2023 року.
Поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс 2010 - FCA Klaipeda (Клайпеда) Литва.
19.02.2024 року уповноважена позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулася до відділу митного оформлення з електронною митною декларацією (ЕМД) № ЕМД 24UA500110000992U7 та пакетом документів для митного оформлення товару.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № 24UA500110000992U7 від 19.02.2024 року позивачем надані документи: 1. Рахунок-фактура (invoice) (commercial invoice) № YSM/EXI181/23-24 від 27.11.2023; 2. Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 06.02.2024; 3. Сертифiкат про походження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP) № EIC/2023/006/0997392A/00978051 від 01.12.2023; 4. міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT0344556/189 від 06.02.2024; 5. декларація виробника б/н від 28.11.2023; 6. довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 05/02 від 07.02.2024; 7. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25/05/22-94 від 25.05.2022; 8. Договір про надання послуг митного брокера № 2/24-БР від 01.01.2024; 9. Лист від ТОВ «Інтертранс»; 10. Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами… № 11063118 від 09.02.2024.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) у відповідності до статті 254 МКУ, прошу надати копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. 5) банківські платіжні документи, що стосуються транспортних витрат. Крім того, повідомлено, що декларант також, за бажанням може надати інші документи, що підтверджують митну вартість.
Декларантом позивача надіслано лист, в якому він повідомив відповідача, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2024/000050.
В рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 зазначено (п.33), що «.: «У зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжностi, наявні ознаки пiдробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, якi пiдтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) вiдповiдно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу Украiни (далі - МКУ) при визначеннi митної вартостi до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванi товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплатi додається така складова митної вартості, як вартiсть упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсi, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складовоi митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) Слід зазначити, що до митного оформлення були надані такі документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат та інвойс, однак відповідно до пункту 1.3. розділу 1 контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022, де вказано, що постачальник повинен надавати на кожну партію товару такі супровідні документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист. До митного оформлення пакувального листа та якісний сертифікат виробника надано не було, що суперечить умовам контракту;
3) Відповідно до пункту 5.3. розділу 5 контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі № YSM/EXI181/23-24 від 27.11.2023 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.».
Також, в оскаржуваному рішенні вказано, що «Декларантом надіслано лист ТОВ «Інтертранс» від 19.02.2024, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.».
Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість другорядним - резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час з урахуванням вагових характеристик, є більшим та становить: по товару № 1 - 2,2500 дол. США/кг (МД від 04.04.2023 № UA500110/2023/1062), нiж заявлено декларантом 1,565838 дол. США/кг.
Товар, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 24UA500110001012U9 від 19.02.2024 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року (Розділ VIII).
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості. Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, зокрема митна декларація від 04.04.2023 року № UA500110/2023/1062.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Крім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статтей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та зазначення що рівень такої вартості у неї у максимально наближений час з урахуванням вагових характеристик є більшим), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та визначення більшої митної вартості цих товарів за резервним методом.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.
Так, згідно пп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Відповідно до умов п.3.2. зовнішньоекономічного контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року, поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС -2010») обумовлюються в Інвойсах до цього Контракту.
Відповідно до Інвойсу № YSM/EXI181/23-24 від 27.11.2023 року сторони погодили поставку товару на умовах FCA(Клайпеда, Литва).
Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
Відповідно до ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо FCA продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.
Таким чином, обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.
Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором. При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару у наданому інвойсі не передбачалось.
Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі № 160/8775/18.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Також суд не приймає до уваги твердження митного органу щодо ненадання до митного оформлення пакувального листа, ветеринарного сертифікату та якісного сертифіката виробника, з огляду на наступне.
Пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця), а тому жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників.
Також не впливає на митну вартість товару і ненадання позивачем якісного сертифіката виробника, так як вказаний документ не містять в собі числових значень вартості товару (його ціни).
Крім того, пакувальний лист та якісний сертифікат виробника не віднесені до переліку документів, обов'язкових для подання до митного оформлення товару згідно з ч.2 ст.53 МК України, тому не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару.
Щодо того, що в інвойсі № YSM/EXI181/23-24 від 27.11.2023 року не вказані умови оплати внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення вартості самого товару, суд зазначає наступне.
З інвойсу № YSM/EXI181/23-24 від 27.11.2023 року, який надавався митному органу одночасно з декларацією, вбачається, що ціна товару за одиницю становить 1,50 доларів США, загальна сума за 20000 кг товару 30000,00 доларів США.
Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Відсутність у представлених позивачем до митного оформлення інвойсах інформації щодо умов оплати в частині наведення даних чи здійснюється поставка на умовах попередньої оплати чи відстрочки платежу, не свідчить про наявність розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах та про не підтвердження ним митної вартості заявленого до декларування товару.
Суд зазначає, що інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданому до митного оформлення інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року, у справі № 420/4820/19).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 17.04.2018 по справі №815/329/17.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 року, у зв'язку з чим воно належать до скасування.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 3028,00 грн.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (вул. Центральна, буд.1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000022/1 від 19.02.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (вул. Центральна, буд.1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000, код ЄДРПОУ 33798852) суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.07.2024 року.
Суддя Г. В. Лебедєва