30 липня 2024 р. № 400/5292/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін та проведення судового засідання адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
треті особиМіністерство оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , треті особи Міністерство оборони України, ОСОБА_2 з вимогами визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 , як сину безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати грошове забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_3 , відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України№884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» та виплатити нараховане грошове забезпечення матері: ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги, позивачка обґрунтувала тим, що є матір'ю ОСОБА_3 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та вважається зниклим безвісті за особливих обставин з 25.04.2023. Протягом липня-вересня 2023 позивачка отримувала грошове забезпечення за зниклого безвісті сина, відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Натомість, відповідно до наказу відповідача №812 від 27.09.2023 виплата грошового забезпечення позивачці припинено, і з цього часу здійснюються на користь його сина ОСОБА_2 . Позивачка вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано ще в 2010 році. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. є повнолітнім та не проживав разом з батьком, а тому не має права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця. Натомість, позивачка проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Також, відповідно до довідки №109 позивачка перебувала на утримання ОСОБА_3 . За таких обставин, на думку позивачки, саме вона є тією єдиною особою, яка має на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця.
Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію відповідач аргументував тим, що відповідно до роз'яснень Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, черговість виплат сім'ям військовослужбовців наступна: перша - дружина (чоловік), друга - повнолітні діти, які проживають разом з ним, а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, третя - батька. До військовій частини з відповідною заявою звернулась мати зниклого військовослужбовця, та їй було призначено виплату. Але, згодом до військової частини звернувся син військовослужбовця, якій надав відповідні документи та підтвердив підстави визначені постановою. Згідно з витягу, ОСОБА_2 та зниклий безвісті ОСОБА_3 були зареєстровано за однією адресою, що свідчить що вони проживали разом.
Треті особи, пояснень по справі не надали.
Суд розглянув справу 30.07.2024 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до вимог передбачених ч.5 ст.262 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 проходить військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 .
25.04.2023 ОСОБА_3 зник безвісті за особливих обставин.
В липні 2023 р., матір ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулась до командування військової частини НОМЕР_1 про виплату їй грошового забезпечення зниклого безвісті сина, відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
25.07.2023 наказом командування військової частини НОМЕР_1 призначено виплату грошового забезпечення зниклого безвісті солдата ОСОБА_3 його матері ОСОБА_1
27.09.2023 наказом командування військової частини НОМЕР_1 , виплата грошового забезпечення зниклого безвісті солдата ОСОБА_3 його матері ОСОБА_1 припинено, призначено виплату грошового забезпечення його сину ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до п.7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Таким чином, відповідно до ст.9 Закону та п.7 Порядку, батьки безвісно відсутнього військовослужбовця мають право на отримання його грошового забезпечення за умови, якщо військовослужбовці 1) не перебувають у шлюбі; 2) не мають дітей.
У цьому випадку, ОСОБА_3 не перебуває у шлюбі, але має повнолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_1.
За наявності у зниклого безвісті військовослужбовця дитини, батьки виключаються з числа осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення замість нього.
При цьому, суд не вирішує питання щодо права ОСОБА_2 на отримання грошового забезпечення, а лише констатує, що у позивачки таке право відсутнє.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1211,20 грн відшкодуванню не підлягає.
Решта суми сплаченого позивачкою судового збору в розмірі 1211,20 грн , може бути повернута ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", як сплачена у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262, 263 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 30.07.2024