29 липня 2024 р.Справа №160/14366/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву представника позивача про забезпечення позову у справі №160/14366/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18, кв. 6, код ЄДРПОУ: 41648343) до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, код ЄДРПОУ: 40359593) про визнання протиправним та скасування постанови, -
03 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу №15 від 17.04.2024 року Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» п.6 ч.4 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та п.3 ч.4 ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанови відповідача від 17.04.2024 року №15.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/14366/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
26 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про забезпечення позову, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що спірна постанова є виконавчим документом, який вже пред'явлено до примусового виконання, розпочато виконавче провадження. З цих підстав позивач просить зупинити стягнення на підставі спірної постанови.
Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.
Частиною 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №420/7316/21, від 15.12.2021 року у справі №640/9218/21.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Судом враховано, що ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження позивачем виконавчого документа у судовому порядку, а тому зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим документом можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 15, ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 року №2735-VI (далі - Закон №2735-VI) відповідач має повноваження накладати на позивача штраф, що і зроблено спірною постановою.
При цьому згідно ч. 7 ст. 44 Закон №2735-VI постанова надсилається суб'єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.
Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк примусове виконання постанов про накладення штрафу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Суб'єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб'єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №75619310 від 25.07.2024 року виконавчим документом є постанова від 17.04.2024 року №15, видана Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про стягнення штрафу на суму 17000,00 грн.
Таким чином, саме спірна постанова вже пред'явлена відповідачем до примусового виконання, при цьому наразі існує відкрите виконавче провадження, яке створює для позивача додаткові правові наслідки (стягнення виконавчого збору і тд).
Вказане свідчить про початок процедури примусового виконання спірної постанови, правомірність якої є предметом судового розгляду в цій справі. Відповідно, існує вплив цього правового акту на права і свободи позивача, при цьому судом наразі не вирішено спір про правомірність такого правового акту.
За вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача про можливість настання для нього негативних наслідків в разі невжиття заходів забезпечення позову, що вказує на подальше істотне ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Вирішуючи питання співмірності заходу забезпечення позову суд виходить з того, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, правомірність якого є предметом судового розгляду в цій справі, не призведе до негативних наслідків, які були б більшими ніж негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів
Вирішуючи питання адекватності заходу забезпечення позову суд враховує, що право (інтерес), захист якого буде здійснено за допомогою заходу забезпечення позову, не створює для відповідачів будь-яких майнових чи інших наслідків, які б ускладнювали його діяльність, в зв'язку з чим захід забезпечення позову є адекватним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, в зв'язку з чим заява позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву про забезпечення позову у справі №160/14366/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18, кв. 6, код ЄДРПОУ: 41648343) до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, код ЄДРПОУ: 40359593) про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити.
Зупинити стягнення за постановою про накладення штрафу від 17.04.2024 року №15 Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» у виконавчому провадженні №75619310, відкрите 25.07.2024 року державним виконавцем - до набрання законної сили рішенням суду в справі № 160/14366/24.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18, кв. 6, код ЄДРПОУ: 41648343).
Боржник: Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, код ЄДРПОУ: 40359593).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко