25 липня 2024 рокуСправа №160/12674/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
16 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за попереднього перерахунку пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, обчислену відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 19.02.2024 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву, в якій просив перерахувати пенсію, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки. Відповідач листом від 18.03.2024 року № 16466-8970/А-01/8-0400/24 у зазначеному перерахунку відмовив. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає, що такі дії суперечать вимогам діючого законодавства. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно довідки про доставку електронного листа, відповідачем ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 21.05.2024 року.
Станом на 25.07.2024 року відзив на позов від відповідача не надходив.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
19.02.2024 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву, в якій просив перерахувати пенсію, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки.
Листом від 18.03.2024 року № 16466-8970/А-01/8-0400/24, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що з 24.05.2023 позивачу було проведено автоматизований перерахунок пенсії по стажу відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058. До страхового стажу зараховано період роботи, за даними про сплату страхових внесків, що містяться в системі персоніфікованого обліку, стаж врахований по 28.02.2023.
Право на наступний перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058 позивач набуде з 24.05.2025 після подання страхувальниками звітності за I квартал 2025 року та надходження відомостей про сплату єдиного внеску за цей період.
Вважаючи, що розмір його пенсії має бути розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058 у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах.
Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із п. 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З аналізу наведених вище норм Закону №1058 вбачається, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення пенсії, обраховується за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Однак, у разі, якщо особа продовжила працювати після призначення пенсії, перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
При цьому, визначальним у цій справі є те, що згідно із вказаними нормами законодавства при визначенні розміру пенсії застосовується показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення саме за призначенням пенсії, а не за перерахунком пенсії.
Таким чином, при перерахунку пенсії працюючого пенсіонера, показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, за певний календарний рік, тому відповідач обґрунтовано не застосував при перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки.
Аналогічна позиція щодо застосування статей 40, 42 Закону № 1058 неодноразово висловлювалася Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 20.03.2012 р. у справі №21-62а12, від 28.11.2012 р. у справі № 21-382а12 та 04.12.2012 р. (справа № 21-378а12), в яких суд зазначив, що перерахунок пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в ч. 2 ст. 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що з 16.03.2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, згідно із частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV при перерахунку пенсії пенсіонеру, який продовжує працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу, такий перерахунок проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
З огляду на викладене, заява позивача до пенсійного органу стосувалась перерахунку пенсії, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком, що призначена позивачу у 2019 році, а тому у пенсійного органу не виникає обов'язку застосувати при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а, від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17.
При цьому, положеннями частини другої статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсіонерам з метою збільшення розміру пенсій проводиться її індексація. Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Посилання позивача в обґрунтування позову на те, що після призначення пенсії він продовжив працювати не є підставою для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Також посилання позивача на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №560/4869/23, П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 420/19398/23, від 14.03.2024 у справі №420/29952/23, від 18.03.2024 у справі №420/28774/23, Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №160/17122/23, Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 по справі № 200/4303/23, Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №620/15557/23, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №140/33827/23, є безпідставними, оскільки суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, а не в постановах суду апеляційної інстанцій.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні позову позивачу слід відмовити.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник