02 травня 2024 рокуСправа №160/5361/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОЩИТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОЩИТ» (далі - ТОВ «ЕНЕРГОЩИТ», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) №0067050705 від 13.02.2024р.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність та необґрунтованість висновків акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки відповідачем неналежно досліджені первинні документи та проведено аналіз господарських операцій між ТОВ «ЕНЕРГОЩИТ» та його контрагентом, а також безпідставно взято до уваги вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2023. У зв'язку з чим, в ході перевірки відповідач дійшов протиправного висновку, що аналіз наявної податкової інформації свідчить про можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій, а також висновку про нереальність господарських операцій.
Ухвалою суду від 04.03.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства, в результаті виявлених під час перевірки порушень. Відповідач зазначив про наявність вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2023, який, на його думку, свідчить про неналежність оформлення та підписання первинних документів контрагентом. Також, відповідач не прийняв податкову накладну позивача після зупинки та дійшов висновку про унеможливлення здійснення позивачем двох перевезень протягом доби за товарно-транспортними накладними від 15.03.2023.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої дійшов висновку про порушення товариством вимог чинного податкового законодавства з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками низки господарських операцій з контрагентом.
В обґрунтування своїх висновків, зазначив про відповідність контрагента позивача критеріям ризиковості платника податку та наявність вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2023.
Результати перевірки викладені в акті № 164/04-36-07-05/37620877 від 26.01.2024 року.
На цих підставах контролюючий орган (відповідач) прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення №0067050705 від 13.02.2024р.
Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом за захистом своїх прав свобод та інтересів.
Згідно матеріалів справи встановлено, що в ході перевірки були досліджені господарські операції з придбання непродовольчих товарів у ТОВ «Будівельний гіпермаркет».
В межах господарських операцій ТОВ «ЕНЕРГОЩИТ» здійснило придбання наступного товару:
- радіатори на суму 84'890,09 грн., в тому числі ПДВ - 14' 148,35 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1678 від 30.09.2022 року;
- цемент та портландцемент на суму 54' 846,32 грн, в тому числі ПДВ - 9' 141,05 грн., що підтверджується видатковою накладною № 58 від 10.03.2023 року;
- цемент на суму 64' 740,55 грн, в тому числі ПДВ - 10' 790,09 грн., що підтверджується видатковою накладною № 66 від 14.03.2023 року;
- гребінку, рівні листи на суму 50' 161,09 грн, в тому числі ПДВ - 8' 360,18 грн, що підтверджується видатковою накладною № 75 від 14.04.2023 року.
Транспортування здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних № 1 від 30.09.2022 року, № 1 від 10.03.2023 року, № 2 від 11.03.2023 року, № 3 від 12.03.2023 року, № 4 від 13.03.2023 року, № 1 від 14.03.2023 року, № 2 від 15.03.2023 року, № 3 від 15.03.2023 року, № 4 від 16.03.2023 року, № 5 від 20.03.2023 року, № 6 від 21.03.2023 року, № 1 від 14.04.2023 року.
Розрахунки між сторонами проведені, що підтверджується карткою рахунку 631 «розрахунки вітчизняними постачальниками», платіжними дорученнями № 890 від 06.10.2022 року, № 911 від 23.03.2023 року, № 927 від 28.04.2023 року.
На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні, а отже відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В подальшому ТОВ «ЕНЕРГОЩИТ» використовувало будівельні матеріали та радіатори у власній господарській діяльності.
Отже, господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.
Первинні документи, які були надані під час перевірки, за даними господарськими взаємовідносинами відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (далі Положення № 88) мають всі обов'язкові реквізити, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо твердження відповідача у відзиві на позов про унеможливлення здійснення позивачем двох перевезень протягом доби за товарно-транспортними накладними № 2 та № 3 від 15.03.2023, суд не приймає зазначений аргумент, оскільки, по-перше, він не був відображений в акті № 164/04-36-07-05/37620877 від 26.01.2024 року.
По-друге, відповідач вважає, що відстань у 515 км неможливо подолати двічі з одного місця відправлення протягом доби. Але відповідач залишив поза увагою загальновідомі обставини, а саме: зазначена відстань може займати час близько від 6 годин 40 хвилин до 7 годин 30 хвилин, а доба складає 24 години.
По-третє, відповідач акцентував увагу на автомобілі з легковим причепом, дані яких зазначені у товарно-транспортних накладних № 2 та № 3 від 15.03.2023, але залишив поза увагою їх вантажопідйомність. Згідно загальнодоступної інформації подібна марка автомобіля має три типи вантажопідйомності, а легкові причепи за критерієм вантажопідйомності бувають двох типів, один з яких - до 3,5 тон. Отже, вага вантажу у вказаних ТТН відповідає вказаному у них транспортному засобу з причепом.
Відтак, аргументи відповідача у відзиві щодо товарно-транспортних накладних не підтверджуються та не приймаються при розгляді спору.
Щодо неприйняття відповідачем податкової накладної від 12.05.2023 № 2, яка була зареєстрована в ЄРПН після зупинки, про що зазначено у відзиві, з аналогічних підстав вказаний аргумент не приймається судом.
По-перше, він не був відображений в акті № 164/04-36-07-05/37620877 від 26.01.2024 року.
По-друге, у відзиві на позов відповідач залишив поза увагою інформацію аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) без урахування адміністративних справ №160/23459/23 та № 160/32611/23.
Стосовно вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2023 по справі №932/6993/23, слід зазначити таке.
Наявність кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником податків і його контрагентом.
Відповідний висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/9160/19, касаційне провадження № К/9901/31498/20 (ЄДРСРУ № 108488089),
Витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14, зазначила, що будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 Податкового Кодексу України та статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема:
· достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть;
· особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Разом з тим, засудження посадової особи підприємства за статтею 205 Кримінального Кодексу України (переважно директора контрагента) не свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов'язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов'язків пов'язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб'єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала і підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.
Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
Однак, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 Податкового Кодексу України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
Крім того, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб'єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
Також, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 Податкового Кодексу України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 Податкового Кодексу України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. При цьому, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Таким чином, Велика Палата підтвердила, що визначальним для розв'язання спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Зокрема, у постанові від 07 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов'язків певного суб'єкта. Разом з тим, жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.
Згідно з висновком Великої Палати в цій же постанові вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача.
Такий вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 805/2902/18-а, адміністративне провадження № К/9901/31695/20 (ЄДРСРУ № 109027227), у справі № 804/27/17, адміністративне провадження № К/9901/452/20 (ЄДРСРУ № 109027265), від 15 лютого 2023 року у справі № 826/3616/18, адміністративне провадження № К/9901/6358/21 (ЄДРСРУ № 108998205) та ін.
Отже, самі собою наступні обставини не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій:
· лише наявність вироку щодо контрагента платника податків;
· лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства;
· лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання;
· лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо).
Разом з тим, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Згідно наявних у справі та досліджених в ході її розгляду матеріалів і обставин, реальність господарських операцій позивача відповідачем не спростована.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення, висновки акту перевірки № 164/04-36-07-05/37620877 від 26.01.2024 року та прийнятого за його наслідками податкового повідомлення-рішення №0067050705 від 13.02.2024 року, спростовані у рішенні вище. А тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 3028грн. 00коп. згідно платіжної інструкції №1534 від 22.02.2024.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОЩИТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0067050705 від 13.02.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А) , код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОЩИТ» (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м.Підгородне, вул.Ясенева, буд.1, код ЄДРПОУ 37620877) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028грн. 00коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова