29 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4692/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024; зобов'язати Головне управління ДПС у Волинській області нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку згідно з підпунктом 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи (від 13.10.2023 зареєстровану в ДПС під №2804 від 19.10.2023) за 2022 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положення чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 разом з декларацією були надані усі документи, підтверджуючі витрати для надання податкової знижки у відповідності до вимог положень пп.166.2.1 ст. 166 Податкового кодексу України.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.74).
22.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач, посилаючись на висновки камеральної перевірки, заперечує проти вимог позову у повному обсязі (а.с.84-86).
24.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач наполягає на своїй правовій позиції, викладеній у позові та просить позовні вимоги задовольнити повністю (а.с.99-100).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 13.10.2023 ОСОБА_1 з метою отримання податкової знижки, разом з податковою декларацією про майновий стан та доходи та додатком Ф3 звернувся до Ківерцівської ДПІ Головного управління ДПС у Волинській області із заявою до якої додано пакет документів (а.с.8-13).
ГУ ДПС у Волинській області проведена камеральна перевірка податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік (від 19.10.2023 № 2804), поданої ОСОБА_1 , за результатами якої, на підставі документів доданих до декларації, встановлено, що ОСОБА_1 до податкової знижки включено витрати понесені ним, зокрема, на оплату послуг з відвідування басейну дітей на загальну суму 5220,00 грн. про що зазначено в акті від 20.11.2023 № 19256/03-20-24-06 (а.с.58-60).
ГУ ДПС у Волинській області, складено та вручено ППР форма «ПС» від 18.12.2023 № 17902/03-20-24-06/2962104699, в якому визначена сума завищення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у розмірі 939,60 грн. (а.с.61-62).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до ДПС України із скаргою, в якій просив визнати його протиправним та скасувати (а.с.63-67).
Рішенням про результати розгляду скарги №4504/6/99-00-06-01-03-06 від 20.02.2023 скаргу задоволено та зобов'язано ГУ ДПС у Волинській області винести нове податкове повідомлення-рішення згідно вимог законодавства (а.с.68-70).
На виконання рішення ДПС України, ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржуване ППР №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024 (а.с.72).
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, звернулося з даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України заначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п.п. «а» п. 30.9 ст. 30 ПК України податкова пільга надається шляхом податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору.
Порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб встановлений розділом ІV ПК України.
Статтею 162 ПК України передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Згідно з п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Відповідно до п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України).
Згідно п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для отримання податкової знижки платник податків має понести витрати протягом звітного податкового року на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Пунктом 166.4 ст. 166 ПК України встановлені обмеження права на нарахування податкової знижки.
Згідно з п. 166.4 ст.166 ПК України податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.
Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу.
Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Пунктами 179.1, 179.5 ст. 179 ПК України установлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.179.8 ст.179 ПК України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
З метою використання права на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року платник податку може включити фактично здійснені ним витрати у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, підтверджені відповідними документами, зокрема, копією договору, що ідентифікує заклад освіти - надавача послуг і здобувача освіти - отримувача послуг (його законного представника) та/або юридичну чи фізичну особу, яка здійснює оплату.
Як вбачається з матеріалів справи, діти позивача ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) відвідують позашкільні заклади освіти, а саме: Комунальний заклад «Луцька музична школа №3» та Комунальний заклад «Спеціалізована дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради».
Також встановлено, що Комунальний заклад «Луцька музична школа №3» та Комунальний заклад «Спеціалізована дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради» є закладами позашкільної освіти та надають послуги з неформальної освіти згідно закону України «Про позашкільну освіту», засновниками вищевказаних закладів є Луцька міська рада.
Основним видом діяльності Комунального закладу «Луцька музична школа №3» згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД) є код: 85.52 «освіта у сфері культури» (основний) та видом діяльності Комунального закладу «Спеціалізована дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради» згідно КВЕД є код: 85.51 «освіта у сфері спорту та відпочинку» (основний), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-29).
Відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України «Про освіту», «Про позашкільну освіту» із змінами та доповненнями.
Згідно ст. 1 Закону України «Про позашкільну освіту» система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти.
Статтею 22 Закону України «Про освіту» визначено, що права та обов'язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов'язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про позашкільну освіту» Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти:
формує програми розвитку позашкільної освіти;
розробляє Положення про заклади позашкільної освіти, готує пропозиції щодо нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення позашкільної освіти;
розробляє нормативно-правові акти стосовно визначення соціальних гарантій педагогічним працівникам, спеціалістам закладів позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, за участю інших центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади позашкільної освіти:
бере участь у визначенні та реалізації державної політики у сфері позашкільної освіти;
здійснює навчально-методичне керівництво, контроль та державне інспектування закладів позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України.
Суд звертає увагу, що до повноважень центрального органу виконавчої влади не входить затверджувати положення чи інших уставних документів будь-яких конкретних закладів освіти.
Також слід звернути увагу, що ст. 13 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що заклад позашкільної освіти діє на підставі статуту, що затверджується засновником закладу.
Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність, діють на підставі власних положень про них.
Установчі документи розробляються відповідно до Конституції України, Закону України «Про освіту», цього Закону, положень про заклади позашкільної освіти, які затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері, інших нормативно-правових актів.
Положення про заклади спеціалізованої позашкільної освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері. Положення про спеціалізовані заклади позашкільної освіти є підставою для розроблення статутів таких закладів.
Центральний орган виконавчої влади затверджує «Положення про заклади позашкільної освіти», що регулює роботу навчальних закладів.
Таким Положенням є «Положення про позашкільний навчальний заклад», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433
Відповідно до п. 5 Положення про заклади позашкільної освіти установчі документи затверджує засновником (власником) закладу.
Судом встановлено, що відповідно до наданих з Декларацією документів вищезгадані заклади надають послуги саме з позашкільної освіти та згідно з даними з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами їх економічної діяльності є саме освітня діяльність за класом КВЕД 85.51 та 85.52.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано копії договорів укладених з Комунальним закладом «Луцька музична школа №3» та Комунальним закладом «Спеціалізована дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради», разом з тим норма п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України передбачає, що такі договори можуть буди надані за їх наявності. Відтак обов'язковість договорів не передбачена.
Разом з тим, копії платіжних документів та підтвердження оплати наданих ними послуг, виписки з ЄДР з відповідними видами діяльності наявні в матеріалах справи (а.с.33-56).
Суд зауважує, що жодним законодавчим актом України, зокрема Законами України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту» не встановлюється жодних обмежень щодо режиму роботи закладів позашкільної освіти, а також графіку перебування дітей в закладах позашкільної освіти.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Волинській області №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024 є необґрунтованим та прийнятим не у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024, та наявність у позивача підстав на отримання податкової знижки згідно з п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПК України, тому вимоги зобов'язального характеру також підлягають до задоволення.
За наведених обставин у сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1 211,020 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5Y3Y-QQ7H-H8IW-5CLM від 29.04.2024 (а.с.7), який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України.
Відтак, оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно присудити судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язати вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Волинській області нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку згідно з підпунктом 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України відповідно до податкової декларації за №2804 від 19.10.2023 про майновий стан і доходи за 2022 рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,00 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський