29 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3400/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “777 Трейдінг Груп” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “777 Трейдінг Груп” (далі - ТзОВ “777 Трейдінг Груп”, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 № UA205050/2024/000020/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення придбаного товару - автобусу VDL Ambassador з ідентифікаційним номером vin- НОМЕР_1 , 05.02.2024 декларант позивача подав до Волинської митниці МД № 24UA205050007816U7 в якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) й до фактурної вартості 7000,00 євро додано також транспортні витрати. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів 07.02.2024 № UA205050/2024/000020/2, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 12200 євро. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується з таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
На думку позивача, у спірному рішенні відповідач безпідставно посилається на невідповідність умов оплати (передоплата) згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті від 01.02.2024 №5, яка виписана пізніше декларації країни відправлення - 31.01.2024.
Зазначає, що жодна норма ні міжнародного, ні національного законодавства не забороняє оформляти документи на експорт до моменту оплати за товар. Оплата за придбаний товар здійснена платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 від 01.02.2024 відповідно до контракту№ 0501/NL24 від 05.01.2024.
Стосовно відомостей у спірному рішенні про те що, інвойс від 02.02.2024 № 10240037 не був завірений продавцем товару, то зазначає, що відправник повідомив, що інвойс від 02.02.2024 № 10240037 є дійсним та на прохання товариства надав завірений документ, який був в подальшому скерований до митного оформлення, що підтверджується митним органом в рішенні про коригування митної вартості.
Безпідставними позивач вважає аргументи митного органу про те, що копія митної декларації країни відправлення MRN24NL17GBW7MXX8QDA8 датована 31.01.2024, а товар був проданий згідно з інвойсом №10240037 - 02.02.2024, адже в експортній декларації MRN24NL17GBW7MXX8QDA8 від 31.01.2024 не зазначено інвойс від 02.02.2024 № 10240037 як підстава оформлення декларації. Крім цього, оформлення експортної декларації здійснювалось продавцем товару самостійно.
На думку позивача, оскаржуване рішення прийнято всупереч положенням статей 54, 55, 64 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою, третьою статті 53 Кодексу; у ньому крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, відповідач не навів пояснення щодо зроблених коригувань та не навів порівняльного аналізу, тобто, не довів, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України; не виконано обов'язок і щодо послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а.с. 51).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с. 52-59). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №24UA205050007816U7 відбулось автоматичне спрацювання декількох профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), що передбачає необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. У митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, оскільки у поданих документах було встановлено розбіжності: щодо умов оплати згідно з контрактом, інвойсом (який не завірений продавцем товару) та з огляду на платіжну інструкція в іноземній валюті, яка не відповідає вимогам до платіжного документа; копія митної декларації країни відправлення №MRN24NL17GBWXX8QDA8 датована раніше інвойсу; декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 05.02.2024, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.
Оскільки декларант не надав усіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. У зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, вартісної основи для розрахунку митної вартості, можливим було застосування лише резервного методу, тому на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) митну вартість визначено на рівні 12200,00 євро (МД №UA205150/2024/001534 від 26.01.2024).
Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 07.02.2024 №UA205050/2024/000020/2 відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
У відповіді на відзив (а.с.87-91) позивач підтримав доводи позову, а на доводи відповідача про автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР через невключення до МД витрат на транспортування та/або навантаження зауважив, що декларантом самостійно були включенні витрати на транспортування у сумі 25000,00 грн; при цьому витрати на навантаження та розвантаження позивачем понесено не було, оскільки транспортний засіб доставлявся своїм ходом, про що зазначалося в калькуляції.
Позивач наголосив, що ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного декларантом розрахунку митної вартості, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Ухвалою суду від 15.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні (а.с. 84).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
05.01.2024 між ТзОВ “ 777 Трейдінг Груп” (покупець) та компанією Womy equipment supply В.V. (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №0501/NL24, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар - два автобуси VDL Ambassador 200 vin - XMGDE18FS0H019415 та НОМЕР_1 (а.с.15-19).
05.02.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW-Зевенберген (Нідерланди) товару “Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL Berkhof; модель згідно з довідником - Ambassador 180; (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 ; включаючи водія, загальна кількість сидячих - 34 місця; призначення для перевезення пасажирів дорогами загального користування; календарний рік виготовлення - 2010; - модельний рік виготовлення - 2010. Країна виробництва - (NL), торговельна марка “VDL” (далі також товар) декларант позивача в порядку електронного декларування подав МД №24UA205050007816U7 (а.с.31-32). Фактурна вартість імпортованого товару становить 7000,00 євро. Митну вартість визначено на рівні 311157,90 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 25000,00 грн) (а.с.39-43).
До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: контракт від 05.01.2024 №0501/NL24, рахунок-фактуру (iнвойс) від 02.02.2024 №10240037; платіжну інструкцію від 01.02.2024 №5; калькуляцію транспортних витрат від 29 05.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.12.2023 №0624140548; сертифікат з перевезення (походження) товару форми AF01183607 від 31.01.2024; довідку від 05.02.2024 № 050224086, висновок експерта від 05.02.2024 №212; фото; митну декларацію країни відправлення №MRN24NL17GBWXX8QDA8 від 31.01.2024.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту (а.с.80) вказано на наявність розбіжностей у поданих документах: 1) пунктом 5 контракту від 05.01.2024 №0501/NL24 визначено, що форма оплати за товар - передоплата. Надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 01.02.2024 №5 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як не відповідає вимогам Закону України № 1591-IX «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами). Окрім того, товар був оформлений на експорт згідно копії митної декларації країни відправлення № MRN24NL17GBW7MXX8QDA8 - 31.01.2024, тоді як оплата за товар згідно наданої платіжної інструкції №5 проведена 01.02.2024, що не відповідає умовам передоплати, вказаним в п.5 Контракту. Предметом Контракту згідно п.1 є автобуси VDL AMBASSADOR 200, тоді як до митного оформлення подано автобус VDL BERKHOF AMBASSADOR 180. Інвойс від 01.02.2024 № 10240037 не завірений продавцем товару. Копія митної декларації країни відправлення складена раніше (31.01.2024), ніж виписаний інвойс (02.02.2024). Декларантом дано калькуляцію транспортних витрат від 05.02.2024, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Одночасно запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу митниці декларант надав додаткові документи, а саме: доповнення № 1 від 05.01.2024 до контракту, договір про надання послуг від 25.01.2024 № 25/01-1, акт прийому-передач від 05.02.2024 № 25/01-1, інвойс від 02.02.2024 № 10240037, лист продавця від 06.02.2024 № б/н та заявою від 07.02.2024 повідомив, що більше додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості надавати не буде (а.с 73 зворот).
07.02.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА205050/2024/000020/2 (а.с.35-36). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності (ті, про які зазначено в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації в ЄАІС (МД №UA205150/2024/001534 від 26.01.2024) на рівні 12200,00 євро.
Також 07.02.2024 Волинська митниця сформувала картку №UA205050/2024/000109 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.37-38).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050008151U2 від 07.02.2024 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.33-34).
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 05.01.2024 №0501/NL24, рахунок-фактуру (iнвойс) від 02.02.2024 №10240037; платіжну інструкцію від 01.02.2024 №5; калькуляцію транспортних витрат від 29 05.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.12.2023 №0624140548; сертифікат з перевезення (походження) товару форми AF01183607 від 31.01.2024; довідку від 05.02.2024 № 050224086, висновок експерта від 05.02.2024 №212; фото; митну декларацію країни відправлення №MRN24NL17GBWXX8QDA8 від 31.01.2024. Додатково на вимогу митниці декларант надав: доповнення № 1 від 05.01.2024 до контракту, договір про надання послуг від 25.01.2024 № 25/01-1, акт прийому-передач від 05.02.2024 № 25/01-1, інвойс від 02.02.2024 № 10240037, лист продавця від 06.02.2024 № б/н.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так контрактом від 05.01.2024 №0501/NL24, укладеним між ТзОВ “ 777 Трейдінг Груп” (покупець) та компанією Womy equipment supply В.V. (продавець) визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця. Зокрема, контрактом визначено, що його предметом є два транспортних засоби - автобуси VDL Berkhof-Ambassador 200-vin: НОМЕР_2 та XMGDE18FS0H019412; загальна сума контракту становить 14000,00 євро, а ціна однієї одиниці товару - 7000,00 євро (а.с.15-19).
Відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 02.02.2024 №10240037 (а.с.22, 23 переклад) вартість автобуса VDL Berkhof-Ambassador 200 (XMGDE18FS0H019412) становить 7000,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну. Тут же є посилання на контракт від 05.01.2024 №0501/NL24.
Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.02.2024 №10240037 (7000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050007816U7 від 05.02.2024 (графа 22).
Пунктом 5 контракту від 05.01.2024 №0501/NL24 сторонами погоджено оплату товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця; форма оплати - передоплата.
До митної декларації надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 01.02.2024 №5, відповідно до якої позивач перерахував на рахунок продавця 14000,00 євро (тобто за два транспортних засоби) (а.с.28).
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що ця платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути підтвердженням передоплати за товар, оскільки товар відправлений на експорт 31.01.2024 згідно копії митної декларації країни відправлення №MRN24NL17GBWXX8QDA8 від 31.01.2024.
Так у платіжній інструкції вказано призначення платежу “prepaymeht for the vehicle accordining to the cоntract 0501/NL24 DD 05.01.2024”, що в перекладі означає “передоплата за автомобіль згідно з договором 0501/NL24 від 05.01.2024”. Платіж здійснено на рахунок продавця - компанії Womy equipment supply В.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.
Крім того суд зазначає, що Верховний Суду у постановах від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20 дійшов висновку, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Суд наголошує, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Таким чином, оскільки ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах (інвойсах), тому зауваження митного органу щодо невідповідності проведеної оплати умовам оплати згідно контракту 0501/NL24 від 05.01.2024 є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 3 контракту від 05.01.2024 №0501/NL24 товар супроводжується, зокрема, технічною документацією на транспортний засіб, тимчасовим транзитним технічним паспортом на транспортний засіб, комерційним інвойсом, Євро1 сертифікатом та іншими документами за запитом покупця.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Як встановлено судом, товар поставлявся на умовах EXW. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до пункту 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару у сумі 25000,00 грн, що не заперечується відповідачем.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
ТзОВ “ 777 Трейдінг Груп” для підтвердження понесення витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення калькуляцію витрат з доставки автобуса VDL Berkhof-Ambassador (vin- НОМЕР_1 ) за маршрутом Зевенберген, Нідерланди - Шегині, Україна (а.с.39), за змістом якої витрати до кордону України становлять 25000,00 грн; страхування, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.
Договором про надання послуг від 25.01.2024 №25/01-1, укладеним між ТзОВ “ 777 Трейдінг Груп” (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець), та актом прийому-передачі від 05.02.2024 №25/01-1 до договору про надання послуг від 25.01.2024 №25/01-1 (а.с., 40-41) підтверджуються понесені ТзОВ “ 777 Трейдінг Груп” витрати на транспортування (власним ходом) - 25000,00 грн до кордону України та 5000,00 грн територією України. Обидва документи надані позивачем додатково митному органу (в порядку частини восьмої статті 55 МК України), що спростовує твердження митного органу про не надання документів на підтвердження суми фактично понесених транспортних витрат.
Окрім цих витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає з умов контракту та рахунка-фактури).
Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Суд наголошує, що вимога про надання документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
У розглядуваному випадку вимога про витребовування банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, не містить логічного обґрунтування. Суд звертає увагу, що банківський (платіжний) документ про оплату оцінюваного товару, калькуляцію транспортних витрат декларант надавав для митного оформлення (а в порядку частини восьмої статті 55 МК України також надано договір про надання послуг від 25.01.2024 №25/01-1 та акт прийому-передачі від 05.02.2024 №25/01-1 до договору про надання послуг від 25.01.2024 №25/01-1).
Документом, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару є зовнішньоекономічний контракт від 05.01.2024 №0501/NL24, рахунок-фактура від 02.02.2024 №10240037, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.12.2023 №0624140548, висновок експерта від 05.02.2024 №212, яким підтверджено технічні характеристики транспортного засобу. Їх декларант надавав до митної декларації.
Відповідач же не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідач не обґрунтував необхідність надання позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини з огляду на надання йому офіційно виданих документів продавцем товару (сторони зовнішньоекономічного контракту). Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем.
З приводу зауваження митного органу про те, що товар був проданий згідно з інвойсом від 02.02.2024 №10240037, тоді як копія митної декларації країни відправлення №MRN24NL17GBWXX8QDA8 датована 31.01.2024, то суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, а лише підтверджує проходження товару (вантажу) митного оформлення в країні відправлення. Поряд з тим у ній вказано ідентифікаційні ознаки автобуса, який імпортований в Україну, та статистична вартість 7000,00 євро, що відповідають фактурній вартості.
При цьому суд зазначає, що позивач не має відношення до заповнення експортної декларації, адже підготовка документів на експорт здійснюється відправником самостійно й відповідно до умов контракту від 05.01.2024 №0501/NL24 передача товару покупцю відбувається після передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та транспортного засобу з відповідним ідентифікаційним номером (пункт 6 контракту).
Також не впливає на формування митної вартості товару допущена у пункті 1 контракту описка щодо зазначення марки транспортного засобу VDL Berkhof-Ambassador 200. До того ж 05.01.2024 сторонами контракту підписано доповнення №1 (а.с.26), яким пункт 1 цього контракту викладно у новій редакції, зокрема, визначено, що продавець зобов'язується поставляти товар VDL Berkhof-Ambassador 180.
Стосовно відомостей у спірному рішенні про те, що інвойс від 02.02.2024 № 10240037 не завірений продавцем товару, то суд зазначає, що як слідує з матеріалів справи, позивачем додатково митному органу було надано завірений документ, що підтверджується митним органом у спірному рішенні про коригування митної вартості товару.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості декларантом, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA205150/2024/001534 від 26.01.2024), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Водночас вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000020/2 від 07.02.2024 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 18.03.2024 №48 (а.с.14).
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 № UA205050/2024/000020/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “777 Трейдінг Груп” судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “777 Трейдінг Груп” (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 124, код ЄДРПОУ 44356571).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Р.С. Денисюк