про повернення позовної заяви
29 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7224/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ксензюк А.Я., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пунктів наказів,
Адвокат Лукомська Вікторія Василівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 04.04.2024 №76 про застосування дисциплінарного стягнення «догана»;
визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 04.04.2024 №76 про невиплату щомісячного преміювання за квітень 2024 року;
визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 30.04.2024 №94 про застосування дисциплінарного стягнення «сувора догана»;
визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 30.04.2024 №94 про невиплату щомісячного преміювання за квітень 2024 року.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 позовну заяву було залишено без руху на підставі положень частин першої, другої статті 169, частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу для усунення недоліків позовної заяви встановлено десятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду: 1) відомостей щодо актуального місця перебування (проживання, здійснення діяльності) представника позивача, а також копію договору про надання правової допомоги від 11.07.2024; 2) заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.
26.07.2024 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду, вказує, що позивач лише 20.06.2024 дізнався про накладення на нього дисциплінарного стягнення, отримуючи накази військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Вказує, що не міг раніше дізнатися про порушення його прав, тому вважає, такі обставини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними та просить поновити пропущений строк.
Позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу без розгляду з таких мотивів та підстав.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина 2 статті 44 КАС України).
Предметом оскарження є прийняття військовою частиною НОМЕР_1 наказів №76 від 04.04.2024 та №94 від 30.04.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 .
Відповідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Законом України «Про державну службу», який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначено порядок оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається із позовної заяви позивач оскаржує накази Військової частини НОМЕР_1 №76 від 04.04.2024 та №94 від 30.04.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» .
При розгляді заяви суддею Волинського окружного адміністративного суду було надано оцінку доводам позивача про поважність причин пропуску до суду та підстав для поновлення пропущеного строку.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ці обставини є об'єктивними і не залежали від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
У даному випадку позивач не вказав причин, що свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду.
Оскільки накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були винесені відповідачем 04.04.2024 та 30.04.2024 позивач повинен був бути обізнаний про накладення на нього дисциплінарної відповідальності. При цьому суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що він дізнався про накази військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №76 від 04.04.2024 та №9 від 30.04.2024 лише 20.06.2024 із супровідного листа, оскільки вказаний лист було направлено у відповідь на звернення позивача від 17.06.2024 стосовно зменшення грошового забезпечення. Таким чином, позивач мав достатньо часу аби дізнатися про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Отже, наведені причини не можна вважати такими, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду із цим позовом.
Відтак, наведені причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено.
Варто зауважити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах; встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обґрунтованих підстав щодо пропуску строку звернення до суду з підтверджуючими доказами та необхідності поновлення останнього позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
У рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 Конституційний Суд України роз'яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд також зважає на позицію Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях по справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Круз проти Польщі» виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними, інших підстав, підтверджених доказами, для поновлення строку судом не встановлено, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтею 122, частиною другою статті 123, статтями 169, 248, 294 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.Я. Ксензюк