Справа № 946/5261/24
Провадження № 2-з/946/40/24
24 липня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Вітенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Марінова Антона Антоновича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за житло, штрафу та трьох процентів річних від простроченої суми, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за житло, штрафу та трьох процентів річних від простроченої суми.
Ухвалою судді від 28.06.2024 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Марінова А.А. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за житло, штрафу та трьох процентів річних від простроченої суми відмовлено.
19.07.2024 року представник позивача - адвокат Марінов А.А. повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , податковий номер 2291802643. В обґрунтування заяви представник позивача вказав, що згідно відповіді Територіального сервісного центру МВС № 5144 станом на 11.07.2024 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , транспортні засоби не зареєстровано, на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , також транспортні засоби не зареєстровано. 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у власності ОСОБА_3 . Іншого нерухомого майна (житлові будинку, квартири, земельні ділянки) вона не має. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_2 немає у власності ніякого нерухомого майна. Таким чином, єдине майно на яке можливо накласти арешт в забезпечення позову - це 1/2 частки квартири за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 Відповідачки ухиляються від сплати орендної плати за користування належної позивачу 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за житло, штрафу та трьох процентів річних від простроченої суми, в якому просить суд стягнути з відповідачок грошові кошти у сумі по 2118,00 Євро х 44,3818 (курс євро на 14.07.2024 року = 94000,65 грн.) з кожної, витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката та судових витрат. Сума стягнення 94000,65 грн. є великою та забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна є співмірним заходом відносно заявлених позовних вимог. Ухилення відповідачів від виконання вимог договору оренди житла, що полягає у несплаті орендної плати більше, ніж 3 роки підряд призводить до того, що позивач має підстави побоюватися, що ОСОБА_3 може розпорядитися належною їй часткою квартири та відчужити її на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що, в свою чергу, ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за житло, штрафу та трьох процентів річних від простроченої суми, в якому просить суд стягнути з відповідачок грошові кошти у сумі по 2118,00 Євро з кожної, а також, витрати, пов'язані зі сплатою послуг адвоката та судові витрати.
Ухвалою суді 28.06.2024 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Марінова А.А. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за житло, штрафу та трьох процентів річних від простроченої суми відмовлено, оскільки представником позивача не наведено достатніх підстав для вжиття вказаного заходу забезпечення позову та обґрунтування співмірності його у відповідності до заявлених позовних вимог.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, поданої суду повторно, представник позивача послався на наступні докази.
Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №386770237 від 14.07.2024 року, відповідачці по справі, ОСОБА_3 , належить на праві власності 1/2 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, серії та номеру 1041, виданого 05.05.2023 року.
Згідно відповіді Територіального сервісного центру МВС № 5144 станом на 11.07.2024 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , транспортні засоби не зареєстровано, на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , також транспортні засоби не зареєстровано.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_2 немає у власності ніякого нерухомого майна.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Пунктами 1, 2 частини 1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Метою забезпечення позову є збереження матеріального об'єкта спору до вирішення справи в суді.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно п. 4 згаданої постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 р. відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З огляду на викладені обставини, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість клопотання.
Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що прохання представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню, а саме, обґрунтованим та співмірним позовним вимогам є накладення арешту на 1/5 частину частки квартири, що належить ОСОБА_3 , оскільки накладення арешту на 1/2 частку квартири, що належить ОСОБА_3 буде не співмірним з позовними вимогами позивача.
Керуючись статтями 149,150,260,353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Марінова Антона Антоновича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за житло, штрафу та трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/5 частину частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_3 ».
В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання даної ухвали покласти на відповідний відділ державної виконавчої служби.
Ухвала може бути скасована за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги, що не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко